Номер провадження 2-о/225/873/2018
Єдиний унікальний номер судової справи225/7382/18
іменем України
(повне)
"10" грудня 2018 р. м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі :
судді Скиба М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Солодкої Є.В.,
заявника ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Торецька Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. Карабіца, 6/35), заінтересовані особи: Торецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (місце знаходження: м. Торецьк, вул. Дружби, 24), Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: м. Торецьк, вул. Дружби, 22), про встановлення факту смерті,
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 20.11.2018 року у м.Єнакієве Донецької області.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є дружиною померлого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 20.11.2018 року, про що свідчить лікарське свідоцтво про смерть, довідка про причину смерті, яка є недійсною та не створює правових наслідків, оскільки вона видана незаконно створеною установою.
В іншій спосіб ніж через суд, ОСОБА_1 не може зареєструвати смерть свого чоловіка.
Заявник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Представники заінтересованих осіб надали суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих письмових доказів, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, виходячи з наступного.
За положеннями п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Як встановлено судом ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», територія м. Єнакієве Донецької області, де помер ОСОБА_2 на даний час є тимчасово окупованою територією.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів від 7 листопада 2014 р. № 1085 із змінами та доповненнями м. Єнакієве віднесено до населеного пункту, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження через окупацію території незаконними збройними формуваннями, тому всі документи, видані на тимчасово окупованій території України є недійсними та не створюють юридичних наслідків.
У зв'язку із неможливістю виконання повноважень відділами державної реєстрації актів цивільного стану Донецької та Луганської областей в районі проведення антитерористичної операції, їх повноваження здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за межами цих територій. Кожен громадянин України, який переселився з району проведення антитерористичної операції, має право звернутися до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану на його вибір для вирішення питань, що входять до їх компетенції.
При цьому, бланки суворої звітності, в тому числі документи про державну реєстрацію актів цивільного стану, які були видані на цих територіях після 01.12.2014 року не є документами територіальних органів Міністерства юстиції України.
Таким чином, отримання у цих органів документів про смерть ОСОБА_2 не створює для заявника юридичних наслідків, а саме вона не зможе здійснити державну реєстрацію смерті свого чоловіка та отримати свідоцтво про смерть встановленого зразка.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VІ державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою,
2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво. Забезпечення органів державної реєстрації актів цивільного стану бланками свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану. Порядок ведення обліку і зберігання бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та звітності про їх використання встановлюється Міністерством юстиції України.
Крім цього, суд також зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у звязку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
Оскільки отримані заявником документи про смерть ОСОБА_2 є недійсними, то підставою для державної реєстрації смерті є виключно рішення суду про встановлення смерті особи в певний час.
Враховуючи специфіку даної категорії справ з позиції доказування факту, що має юридичне значення, за умови що такий факт стався на тимчасово окупованій території України, важливо враховувати також позицію Міжнародного суду ООН та практику Європейського суду з прав людини.
Так, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки» - документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Зазначена позиція знаходить своє підтвердження у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії». У даному висновку зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (надалі ЄППЛ) послідовно розвиває цей принцип («намібійські винятки») у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de_facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96).
Таким чином, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», встановлює обов'язковість прецедентів Європейського суду для національних судів України та впроваджує в українське судочинство практику європейських стандартів прав людини. Згідно ст. 17 цього Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи, що згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд на підставі поданих доказів, а саме: лікарського свідоцтва про смерть №996 від 21.11.2018 року та довідки про причину смерті ОСОБА_2, фото знімка з місця поховання ОСОБА_2, протоколу встановлення смерті ОСОБА_2 приходить до висновку про доведеність заявником факту смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка настала 20.11.2018 року у м.Єнакієве Донецької області.
Керуючись ст. ст.12,81,89,263, 315,317 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. Карабіца, 6/35, РНОКПП НОМЕР_1), заінтересовані особи: Торецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (місце знаходження: м. Торецьк, вул. Дружби, 2, код ЄДРПОУ 26552240), Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: м. Торецьк, вул. Дружби, 22, ЄДРПОУ 42170475) про встановлення факту смерті - задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, помер 20.11.2018 року в м. Єнакієве Донецької області, України.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Повний текст рішення складено 11.12.2018 р.
Суддя М.М. Скиба