18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
05 грудня 2018 року м. Черкаси
справа № 925/876/18 Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., в приміщенні суду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу за позовом державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС”, Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, а/с 11
до товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРЕНЕРГОТРЕЙД”, м. Черкаси, вул. Оборонна, 16 (для листування: м. Черкаси, вул. Чехова, 72)
про стягнення 135 060,98 грн. штрафних санкцій,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: участі не брав;
від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю.
Державне спеціалізоване підприємство “Чорнобильська АЕС” звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРЕНЕРГОТРЕЙД” про стягнення (з урахуванням заяви від 05.10.2018р. №3574/01110200-2018 про збільшення позовних вимог, а.с. 45-47) 135060,98 грн. штрафних санкцій, з яких:
88716,58 грн. пені 0,1% від вартості непоставленого пального (без урахування сплаченої банківської гарантії 19862 грн., а.с. 50-51, 56-57), або 68854,58 грн. пені з урахуванням банківської гарантії;
66206,40 грн. - штраф 10% - за порушення передбаченого терміну постачання товару - дизельного палива зимового згідно договору поставки товару від 23.04.2018р. №18-0119-2, та відшкодування судових витрат.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.09.2018р. відкрито провадження у справі. За заявою позивача справа розглядається за правилами спрощеного провадження.
У судовому засіданні 29.10.2018р. представник позивача позовні вимоги (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) підтримав. Надав докази вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу за адресою: 18030, м. Черкаси, вул. Чехова, 72.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.11.2018 р. надав відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги заперечує, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та передчасними відповідно до умов договору від 23.04.2018р. №18-0119-2. Відповідач вказує на безпідставну відмову позивача від збільшення ціни договору, зважаючи на стрибок росту цін на паливо та неможливість здійснити поставку зимового (арктичного) пального влітку, оскільки нафтопереробні заводи враховують сезонність потреб і виробництва пального. Крім того, нарахування штрафних санкцій є надмірно великим та непоставка зимового пального (з квітня по середину листопада) не могла завдати збитків позивачу за період, за який нараховано штрафні санкції.
Одночасно відповідачем подано заяву про зменшення штрафних санкцій та стягнення 10 000,00 грн.
Представник відповідача підтвердив невиконання господарського зобов'язання по поставці зимового дизельного пального за письмовим договором перед позивачем.
Позивач не змінив підставу чи предмет спору.
Сторони не пропонували вирішити спір в позасудовому порядку. Сторони, кожен окремо, повідомили, що надали суду всі докази по справі.
Інших доказів та документів сторонами не надано.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
23.04.2018р. між державним спеціалізованим підприємством “Чорнобильська АЕС” (Покупець - Позивач по справі), в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту підприємства, та товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРЕНЕРГОТРЕЙД” (Постачальник - Відповідач по справі), в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, було укладено договір №18-0119-2 поставки товару, що укладений на підставі проведення відкритих торгів з закупівлі товару №2-023-18 (далі - Договір, а.с. 11-18), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені умовами Договору строку (строк) Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти товар, поставка якого є предметом цього Договору, і сплатити за нього грошову суму в розмірах та на умовах, встановлених Договором (п. 1.1. Договору, а.с. 11-18).
Відповідно до п. 1.2. Договору предметом поставки є товар: ДКО21:2015 код 09130000-9 Нафта і дистиляти (Дизельне паливо зимове).
Відповідно до п. 1.3. Договору основні вимоги до товару: його назва, одиниці виміру, вартість, втому числі за одиницю, строк поставки, вимоги щодо кількості, якості, року (дати) виготовлення, гарантійних зобов'язань Постачальника, терміну придатності, технічні вимоги, тощо - зазначені в Специфікації (Додаток №1 до цього Договору).
Відповідно до п. 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором.
Відповідно до п. 8.2. Договору за порушення виконання Постачальником зобов'язань за цим Договором, до нього застосовуються штрафні санкції у таких розмірах:
- За порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) - штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів;
- За порушення строків виконання - пеню 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний де6нь прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків вказаної вартості.
Відповідно до п. 11.1. Договору цей Договір вважається укладеним після підписання та скріплення печатками (за наявності) з дати підписання останньою стороною і діє до 28.12.2018р., в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання Сторонами.
Відповідно до п. 12.1. Договору розмір забезпечення виконання даного Договору (договірне забезпечення) - 3% від його вартості.
Згідно з п. 12.2. Договору сума договірного забезпечення становить 19861,92 грн.
Відповідно до п. 12.3. Договору постачальник до моменту укладання Договору надав гарантію виконання за даним Договором №1808 від 16.04.2018 року.
Пунктом 1 Специфікації визначено Товар - Дизельне паливо зимове (наливом) ДТ-3-К5, сорт F у кількості 26 тонн за ціною 25464 грн./тонна.
Пункт 4 Специфікації визначає строк поставки. Товар повинен бути поставлений Покупцю для здійснення процедури його приймання в строк до зазначення дати (включно) - на протязі 20 робочих днів після укладення Договору.
Листом від 25.04.2018р. №41 (а.с. 19-20) відповідач повідомив позивача про стрімке і суттєве зростання закупівельної ціни на дизельне пальне відповідно до листа Торгово-промислової палати України, та звернувся з проханням підписання додаткової угоди до Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару.
Позивач листом від 08.05.2018р. №1540/01120100-2018 (а.с. 21-22) відповів, що вважає збільшення ціни одиниці товару одразу після укладання Договору підозрілим, оскільки жодної поставки товару не відбулося. Крім того, за даними Держкомстату України на відповідному сегменті ринку спостерігається тенденція до зниження вартості товару, тому наполягає на виконанні взятих на себе зобов'язань.
Листом від 18.05.2018р. №47 (а.с. 23-24) відповідач зазначив, що здійснення поставки дизельного палива за цінами, погодженими сторонами у Договорі, призведе до значних збитків Постачальника, тому просить достроково розірвати Договір.
Позивач листом від 08.06.2018р. №1937/01120400-2018 (а.с. 25) повідомив, що підстави для збільшення ціни за одиницю товару відсутні, пропозиція щодо розірвання Договору не прийнята.
04.07.2018р. Відповідачу направлено претензію №2291/01110200-2018 (а.с. 30-31) із розрахунком сум штрафних санкцій станом на 20.08.2018 р. у сумі 86730, 38 грн. відповідно до п. 8.2. Договору.
29.08.2018р. за №3075/01120400-2018 Відповідачу направлено вимогу про сплату гарантійної суми.
10.09.2018р. відповідач платіжним дорученням №1943 перерахував позивачу гарантійну суму 19862 грн.
Відсутність поставки Товару (дизельного пального) та невиконання відповідачем зобов'язання за договором в натурі стали причиною звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення штрафних санкцій.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно статутних документів позивач та відповідач є самостійними юридичними особами та самостійними суб'єктами господарювання.
Позивач є підприємством державної форми власності та віднесений до державного сектору економіки.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки товару на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.
Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.
Представлений договір поставки товару №18-0119-2 від 23.04.2018р. укладений на підставі проведення закупівлі №2-023-18 разом з Специфікацією (а.с. 11-18) відповідає вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу з використанням майна не для власного (особистого) споживання.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки товару укладений на підставі проведення процедури тендерних закупівель №2-023-18, не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).
Відповідно до Специфікації від 23.04.2018р. Відповідач був зобов'язаний поставити дизельне паливо зимове (наливом) ДТ-3-К5 в кількості 26 тонн за 25464 грн./тонна, на загальну суму - 662064,00 грн. згідно п. 4 Специфікації на протязі 20 робочих днів після укладення Договору, тобто до 25.05.2018р.
Відповідач не здійснив поставку дизельного палива зимового, що підтверджується та не оспорюється сторонами.
Факт невиконання зобов'язання підтверджується Договором та Специфікацією і відсутністю у сторін товарно-розпорядчих документів на підтвердження цієї господарської операції. Не поставку палива підтвердив представник відповідача в судовому засіданні. Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належної та повної поставки товару відповідач суду не подав.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриману продукцію, який визначений в Специфікації до Договору.
Суд враховує, що Відповідач свої зобов'язання в частині поставки товару належним чином не виконав, дизельне пальне Позивачу не поставив.
Строк виконання Відповідачем зобов'язання за Договором є таким, що настав.
Суд критично оцінює доводи відповідача про несвоєчасне та неналежне його повідомлення позивачем про застосування до нього санкцій, оскільки відповідач у своїх документах самостійно вказав адресу: м. Черкаси, вул. Оборонна, 16, та не повідомив кредитора про зміну своєї адреси (а.с. 17, 19).
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми нарахованих штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору та непоставку товару (дизельного пального) позивачу в обумовлений строк.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Забезпечення виконання зобов'язання у виді неустойки оформлено між сторонами письмовим договором (розділ 8 договору) відповідно до положень та вимог ст.ст. 546-549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України.
Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі прострочення строків виконання Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленого товару та 10% штрафу за прострочення виконання понад 20 днів.
Вказані санкції не є подвійним стягненням і не є тотожними, оскільки пеня нараховується протягом певного періоду, а штраф є одноразовим фіксованим стягненням, за конкретне порушення зобов'язання.
На підставі наявного прострочення виконання майнового зобов'язання Позивачем нараховано Відповідачу 68854,58 грн. пені - 0,1% від вартості непоставленого пального - за період з 24.05.2018р. по 05.10.2018р., та 66206,40 грн. штрафу 10% від вартості непоставленого пального, з урахуванням п.8.2. Договору, які просить стягнути з Відповідача.
Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон» за період з 24.05.2018р. по 05.10.2018р. Розрахунок виконано вірно.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд враховує приписи ст. 233 Господарського кодексу України, якою унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявлених Позивачем до штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафних санкцій).
Суд, оцінивши зазначені Відповідачем доводи, викладені у відзиві на позовну заяву щодо зменшення суми нарахованих позивачем штрафних санкцій та наданих на його обґрунтування доказів врахував, що відповідач є підприємством, що здійснює торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом, стабільним постачальником пального з підтвердженими контрактами на закупівлю пального на 2018 рік, в тому числі і за кордоном. Публічним та широковідомим є факт, що гуртові та роздрібні ціни за період травня-листопада 2018р. на всі види палива значно зросли. Ця обставина підтверджена і висновком №О-315 Черкаської Торгово-промислової палати від 19.04.2018р. (а.с. 26), що не спростовано позивачем у належний спосіб. Дані обставини призвели до погіршення фінансового стану підприємства відповідача. Окрім того, термін прострочення виконання зобов'язання не є надмірно великим.
Позивач не перераховував кошти відповідачу за обумовлені об'єми придбаваємого дизельного пального та розмір активів позивача внаслідок такого прострочення - не зменшувався.
Суд також враховує сезонність виробництва зимового дизельного пального та об'єктивну неможливість виконання відповідачем зобов'язання літом 2018р.
Суд також врахував, що Позивач при зменшенні розміру штрафних санкцій не несе значних негативних наслідків в своїй господарській діяльності та стягнення штрафних санкцій з відповідача на користь позивача є справедливою компенсацією несвоєчасної поставки товару Відповідачем.
Суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення Позивачем пені та штрафу до 70% та стягнути з Відповідача на користь Позивача 94542,69 грн. пені та штрафу. В решті вимоги належить відмовити.
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути на користь Позивача 1418,14 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРЕНЕРГОТРЕЙД”, м. Черкаси, вул. Чехова, 72, код ЄДРПОУ 40447256, номер рахунку в банку невідомий
на користь позивача: державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС”, Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, буд. 7/1, код ЄДРПОУ 14310862, номер рахунку в банку невідомий
94542,69 грн. штрафних санкцій та 1418,14 грн. судового збору.
В решті вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.
Повне рішення складено 10.12.2018р.
Суддя Г.М. Скиба