Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10517/18
7 грудня 2018 року слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , винесеного у кримінальному провадженні № 12018250000000282 від 5 грудня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України про обрання запобіжного заходу тримання під вартою відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Шендерівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-
встановив:
Слідчий, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження за погодженням з прокурором прокуратури Черкаської області звернувся до суду з поданням про обрання запобіжного заходу тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , посилаючись на те, що він
5 грудня 2018 року близько 11 години 00 хвилин в м. Черкаси керуючи автобусом «Атаман А-092G6» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по території зупинки «Руставі» (кінцева зупинка), що по вул. Руставі навпроти будинку № 13, в м. Черкаси, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який знаходився позаду нього.
В результаті даної дорожньо - транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження від яких знаходячись в КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД», помер.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автобуса «Атаман А-092G6» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6 , а саме вимог п.п. 2.3.б), 10.9 ПДР України, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_7 .
5 грудня 2018 року ОСОБА_6 , затримано в порядку ст. 208 КПК України і в цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Приймаючи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу чи свідків, або ж іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також з метою виконання вироку суду, просить обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримали.
Підозрюваний та його захисник просили обрати запобіжний захід - особисте зобов'язання.
Суд, заслухавши доводи слідчого, думку прокурора, захисника та підозрюваного, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому слідчий суддя зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання ( рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A). Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13.11. 2007 року)”.
Відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст.177 КПК України метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи характер правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , обставини справи, зважаючи на особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність застосування до нього запобіжного заходу з метою уникнення ризиків переховування його від органів досудового розслідування та суду.
Разом з тим, у відповідності до статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Суд вважає, що органом досудового розслідування не наведені, у відповідності до ст. ст. 177-178 КПК України, мета та підстави застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також не враховані обставини, які повинні враховуватися при обранні цього запобіжного заходу, а саме те, що підозрюваний буде незаконно впливати на свідків, може переховуватись від слідства та суду, а також для належного забезпечення покладених на нього процесуальних обов'язків, що надає суду всі підстави для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
В той же час суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
При обранні міри запобіжного заходу, слідчий суддя, у відповідності до ст.178 КПК України враховує стан здоров'я підозрюваного та те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
При цьому слідчий суддя враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але прокурором не доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів на даному етапі не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.
У відповідності до п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4 від 4 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року ), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини та зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК.
Відповідно до роз'яснень ВССУ, викладених у п.18 Листа від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111 - 112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року-2).
Тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
У відповідності до ч.5 ст. 194 КПК України слідчий суддя зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду та органу досудового розслідування, не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду
За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 4 лютого 2018 року включно.
Заборонити ОСОБА_6 покидати місце проживання, а саме: квартиру АДРЕСА_2 з 23.00 год. до 6.00. год. наступної доби.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_6 , у відповідності до вимог ч.5 ст.194 КПК України, прибувати за кожною вимогою до суду та органу досудового розслідування, не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Копію даної ухвали вручити підозрюваному, слідчому, в провадження якого знаходиться справа, органу національної поліції за місцем проживання підозрюваного та прокурору Черкаської області - для відому.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Повний текст ухвали слідчого судді проголошено 10 грудня 2018 року о 8.00. год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1