79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
02.02.10 Справа № 4/118-38
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Зварич О.В.
суддів Юрченко Я.О.
Якімець Г.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго»в особі Луцької міської філії (надалі ВАТ «Волиньобленерго»в особі Луцької міської філії) за № 529/2001 від 30.12.2009р.
на рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2009р.
у справі № 4/118-38
за позовом: ВАТ «Волиньобленерго» в особі Луцької міської філії, м. Луцьк
до відповідача: Головного управління юстиції у Волинській області, м. Луцьк
про стягнення заборгованості в розмірі 13 443,85 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Пархомчук В.М. -представник (довіреність № 19/23-35 від 11.01.2010р.); Корецька В.П. -представник (довіреність № 19/23-34 від 11.01.2010р.)
від відповідача: Палюх-Ільчук О.О. -представник (довіреність № 9-1/218 від 21.01.2010р.)
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22, ст.28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Розпорядженням Першого заступника голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2010р. внесено зміни в склад колегії суддів, замість судді Мурська Х.В. введено суддю Юрченко Я.О.
Рішенням господарського суду Волинської області від 22.12.2009р. у справі № 4118-38 (суддя Слободян П.Р.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Головного управління юстиції у Волинській області на користь ВАТ «Волиньобленерго»в особі Луцької міської філії 127,02 грн. пені, 1 491,52 грн. інфляційних, 414,60 грн. річних, а також 134,43 грн. сплати державного мита та 236,00 грн. витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В частині стягнення 9 379,52 грн. основного боргу та 887,96 грн. пені провадження у справі припинено. В позові про стягнення 1 143,23 грн. пені відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, то пеня в розмірі 127,02 грн., 1 491,52 грн. інфляційних та 414,60 грн. річних підлягають до задоволення у відповідності до п 4.2.1 договору та ст. 625 ЦК України. Пеню в розмірі 1 143,23 грн. суд зменшив на підставі п.3 ч.1 ст. 83 ГПК і в цій частині в позові відмовив. З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, в частині стягнення 9 379,52 грн. основного боргу та 887,96 грн. пені суд припинив провадження в зв'язку з відсутністю предмету спору згідно п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, просить його скасувати, прийняти нове, яким задоволити вимоги щодо стягнення пені в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що відповідачем не було надано доказів перебування його у важкому майновому становищі, а тому суд безпідставно зменшив пеню.
Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечив, рішення першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а тому просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема зазначає, що судом при винесенні рішення було взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником та те, що боржник утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Волинської області від 22.12.2009р. у справі № 4/118-38 з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Волиньобленерго» в особі Луцької міської філії (постачальник) та Головним управлінням юстиції у Волинській області (споживач) 05.08.2007р. було укладено договір про постачання електричної енергії № 529-1382000, згідно умов якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (а.с. 9-15).
На виконання умов зазначеного договору постачальник поставляв споживачу електричну енергію.
Проте, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, за період з 1 січня 2009р. по 1 листопада 2009р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 9 379,52 грн., що підтверджується особовими рахунками, рахунками за січень -листопад 2009р. (а.с. 27-38).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічно ст. 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 261 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 4.2.1 договору № 529-1382000 передбачено, що за внесення платежів, з порушенням термінів, споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого розрахунку, позивач просить стягнути пеню в розмірі 2 158,21 грн., 1 491,52 інфляційних та 414,60 річних (а.с. 43-45).
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем було заявлене клопотання про відсутність у відповідача боргу в сумі 9 379,52 грн. та погашення заборгованості по пені на суму 887,96 грн., в зв'язку з чим просить суд припинити провадження щодо стягнення 9 379,52 грн. основного боргу та 887,96 грн. пені (а.с. 85-86).
Враховуючи, що в частині заявлених вимог про стягнення 9 379,52 грн. основного боргу та 887,96 грн. пені відсутній предмет спору, тому місцевий господарський суд правомірно припинив провадження в цій частині позову згідно п.11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
На підставі ст. 233 ГК України, п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд зменшив розмір нарахованої пені до 10 % і стягнув її в розмірі 127,02 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Із наданих відповідачем виписок з рахунку з урахуванням КЕКВ вбачається недостатнє асигнування програм спеціального фонду державного бюджету на ГУЮ у Волинській області на 2009 рік.
Крім того, матеріалами справи підтверджується відсутність основного боргу у відповідача перед позивачем на момент прийняття оспорювального рішення.
А тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір пені на підставі п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Волинської області від 22.12.2009р. у справі № 4/118-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу повернути в господарський суд Волинської області.
Головуючий суддя Зварич О.В.
судді Юрченко Я.О.
Якімець Г.Г.