01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.02.2010 № 33/155
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача - Азорська Г.А., Калитюк Є.В. (за довір.),
від відповідача - Божко Ю.В., Саєнко М.І., Сухорукова С.А. (за довір.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.11.2009
у справі № 33/155 (суддя
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна"
про стягнення 13028723,36 грн.
В лютому 2009 р. Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» про стягнення 9 921 723,36 грн. безпідставно перерахованих коштів, та 3 107 000,00 грн. - безпідставно списаних коштів.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що за умовами договору облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01 від 01 березня 2007 року відповідач (перестрахувальник) передав позивачу (перестраховику) ризик виконання відповідачем частини обов'язків перед страхувальниками останнього за договорами добровільного страхування наземного транспорту, які укладені від імені перестрахувальника посередниками. На виконання окремих положень зазначеного договору між позивачем та АТ «Каліон Банк Україна» 14 травня 2007 року було укладено рамковий депозитний договір. За період з квітня 2007 року по червень 2008 року згідно підписаних бордеро оплачених збитків №№ 1-15 включно позивачем на рахунок відповідача у якості страхового відшкодування було перераховано 9 921 723,36 грн.
Однак, як стверджує позивач, в порушення умов договору перестрахування відповідач не направляв позивачу жодного повідомлення про настання збитків, яке б відповідало умовам договору, а тому у позивача не було підстав для виплати страхового відшкодування відповідачу. Отже, на думку позивача, відпала підстава для отримання відповідачем страхового відшкодування в сумі 9 921 723,36 грн. за договором перестрахування згідно бордеро № № 1-15 за період з квітня 2007 року по червень 2008 року. Крім того, позивач зазначає, що відповідач направив позивачу бордеро оплачених збитків №№ 16-22, які, на його думку, містили грубі помилки та упущення, що не були усунені відповідачем в порядку, передбаченому договором перестрахування. Однак, відповідач, не дочекавшись рішення про виплату чи відмову в виплаті страхового відшкодування по зазначених бордеро, 4 лютого 2009 року звернувся до АТ «Каліон Банк Україна» з вимогою № БХ-78/02 про списання з депозитного рахунку позивача 8 274 515,38 грн. 05 лютого 2009 року АТ «Каліон Банк Україна» частково задовольнив вимогу відповідача, списавши з рахунку позивача 3 107 000,00 грн.
Оскільки позивачем 11 лютого 2009 року відмовлено відповідачу в виплаті страхового відшкодування по бордеро оплачених збитків №№ 16-22, то, на думку позивача, зазначені кошти у розмірі 3 107 000,00 грн. підлягають поверненню позивачу в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України як такі, що отримані без достатньої правової підстави. Крім того, позивач посилається на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2009 року у справі № 37/111 між тими ж сторонами, яка залишена в силі постановою Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року, як на таку, що містить преюдиціальні факти для справи № 33/155.
Під час розгляду спору позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив, окрім вже заявлених вимог також стягнути з відповідача 1.990.094,61 грн. -збитків від інфляції, 495.297,94 грн. -3% річних, 140.750,63 грн. -збитків у вигляді упущеної вигоди, та судові витрати.
Статтею 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, що полягає у збільшенні вже заявлених позовних вимог. Натомість позивач намагається заявити нові позовні вимоги -збитки від інфляції, 3% річних, збитки у вигляді упущеної вигоди, які позивачем в позовній заяві не заявлялися, таке збільшення не відповідає вимогам процесуального закону, а тому господарським судом не було прийняте, в задоволенні заяви відмовлено. Щодо клопотання позивача про збільшення вимог в частині витрат по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то вказані платежі не входять до ціни позову (ст. 55 ГПК України), а включаються до судових витрат (ст. 44 ГПК України), тому вони підлягатимуть розподілу між сторонами спору в порядку передбаченому ст. 49 ГПК України незалежно від їх клопотань.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19 листопада 2009 року у справі № 33/155 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, у справі прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В апеляційній скарзі ТДВ «Альянс Україна» стверджує, що спірні грошові кошти не є безпідставно отриманими в розумінні ст. 1212 ЦК України, а були отримані відповідачем від позивача в якості страхового відшкодування на виконання договору перестрахування, який не розірваний, не визнаний недійсним, позивач не відмовився від договору. За таких обставин відсутні підстави для застосування норм зазначеної статті до спірних правовідносин сторін.
Апелянт також зазначає, що несвоєчасне (неналежне) повідомлення про настання страхових випадків за оригінальними договорами страхування не може бути підставою для відмови в виплаті страхового відшкодування за договором перестрахування в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про страхування», а тому стягнення коштів було проведено обгрунтовано у відповідності до умов укладеного договору.
Апелянтом також надані додаткові пояснення до апеляційної скарги від 01 лютого 2010 року, в яких він посилається на правомірність списання з рахунку позивача 3 107 000,00 грн., оскільки право на таке списання надано відповідачу п. п. 16.3, 16,5 договору перестрахування, п. 2.5 ст. 2, п. 3.7 ст. 3 рамкового депозитного договору.
Позивач у відзиві заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення. Оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в позові обгрунтовував заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, пославшись на дві зовсім протилежні за своїм правовим змістом норми - ст. 1212 ЦК України (зобов'язання щодо безпідставно набутого майна) та ст. 224 ГК України (відшкодування збитків). Правова оцінка зазначеним обставинам не була надана судом першої інстанції в рішенні суду.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представником позивача надані пояснення, в яких він зазначає, що до спірних правовідносин сторін підлягає застосуванню саме ст. 1212 ЦК України, а не положення ст. 224 ГК України (про відшкодування збитків), про що, як стверджує представник, позивач під час судового слухання справи у суді першої інстанції в усному порядку зазначав, зокрема, наполіг на відмові у вирішенні спору на підставі ст. 224 ГК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, наданих доповнень, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.
01 березня 2007 року між відповідачем (перестрахувальник) та позивачем (перестраховик) було укладено договір облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01, за умовами п. 1.1 ст. 1 якого відповідач передав позивачу ризик виконання відповідачем частини обов'язків перед страхувальниками останнього за договорами добровільного страхування наземного транспорту, які укладені від імені перестрахувальника посередниками (надалі - оригінальні договори страхування).
Згідно з п. п. 4.1, 4.2 ст. 4 договору власне утримання перестрахувальника складає 1% від суми зобов'язань згідно умов оригінального договору страхування, укладеного між перестрахувальником та страхувальником. Відповідальність перестраховика за даним договором складає 99% від суми зобов'язань перестрахувальника згідно умов оригінального договору страхування, укладеного між перестрахувальником та страхувальником.
Пунктом 11.1 ст. 11 договору передбачено, що перестрахувальник надсилає перестраховику щомісячні бордеро застрахованих ризиків та премій одночасно з наданням бордеро заявлених та оплачених збитків та рахунків. В щомісячних бордеро застрахованих ризиків та премій перераховуються укладені протягом місяця оригінальні договори страхування із зазначенням перестрахової премії.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Договору перестрахування перестрахувальник передає перестраховику бордеро заявлених збитків та бордеро оплачених збитків по ризиках, що були передані в перестрахування згідно бордеро ризиків та премій. Бордеро збитків направляються одночасно з наданням рахунків. В бордеро перераховуються відповідно заявлені та оплачені протягом звітного місяця збитки за оригінальними договорами страхування із зазначенням номера та дати місячних бордеро ризиків та премій, за якими ці ризики були передані в перестрахування.
Згідно зі ст. 9 додатку 1 до договору сторони до 10-го числа місяця, наступного за звітним, проводять погодження та підписують бордеро ризиків та премій, бордеро оплачених збитків та бордеро заявлених збитків. Перестраховик (позивач) до 12-го числа місяця, наступного за звітним, проводить оплату своєї частки збитків на рахунок перестрахувальника.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між позивачем та відповідачем були підписані бордеро оплачених збитків №№ 1-15 за період з квітня 2007 року по червень 2008 року на загальну суму 9 921 723,36 грн.
Позивач сплатив відповідачу свою частку страхового відшкодування по договору перестрахування в сумі 9 921 723,36, визначену в бордеро оплачених збитків №№ 1-15, за період з квітня 2007 року по червень 2008 року.
Після виплати зазначеного страхового відшкодування позивач листами від 11 лютого 2009 року № № 284/09, 285/09, 286/09, 287/09, 288/09, 289/09, 290/09, 291/09, 292/09, 293/09, 294/09, 295/09, 296/09, 297/09, 298/09 відмовив відповідачу у виплаті страхового відшкодування по збиткам, зазначеним в бордеро № № 1-15 за період з квітня 2007 року по червень 2008 року.
Листом № 283/09 позивач вимагав від відповідача повернути сплачене ТДВ «СК «Індіго» страхове відшкодування за бордеро №№ 1-15 в сумі 9 921 723,36 грн. у зв'язку з відмовою позивача у виплаті страхового відшкодування.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 921 723,36 грн., як безпідставно перерахованих, обґрунтовані нормами ст. 1212 ЦК України, оскільки, на думку позивача, у нього не було правових підстав на виплату страхового відшкодування відповідачу за умовами Договору перестрахування, а тому у відповідача не було належних правових підстав на отримання страхового відшкодування.
Дослідивши обставини справи, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що положення глави 83 ЦК України, яка регулює відносини осіб у разі набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Згідно з приписами ст. ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог законодавства, є договори та інші правочини.
Статтею 987 ЦК України встановлено, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти в сумі 9 921 723,36 грн. були перераховані позивачем відповідачеві як страхове відшкодування під час дії та на виконання умов укладеного між сторонами договору перестрахування, що підтверджується підписаними сторонами бордеро оплачених збитків № № 1-15 за період з квітня 2007 року по червень 2008 року та відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Отже, відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання сторін за договором перестрахування в цій частині припинилися належним виконанням.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що за умови наявності підписаних сторонами бордеро оплачених збитків №№ 1-15 за період з квітня 2007 року по червень 2008 року та оплати позивачем відповідачу зазначеного в них страхового відшкодування в сумі 9 921 723,36 грн., ці грошові кошти не є безпідставно отриманими в розумінні ст. 1212 ЦК України, оскільки були отримані відповідачем від позивача на виконання договору перестрахування саме як страхове відшкодування. Отже, рішення позивача про відмову в виплаті страхового відшкодування по бордеро оплачених збитків № № 1-15, прийняте після припинення зобов'язань сторін, в цій частині не створює правових наслідків для сторін договору перестрахування.
Крім того, як вбачається з листів № № 284/09, 285/09, 286/09, 287/09, 288/09, 289/09, 290/09, 291/09, 292/09, 293/09, 294/09, 295/09, 296/09, 297/09, 298/09 від 11 лютого 2009 року, на які посилається позивач в обгрунтування позову, ТДВ «СК «Індіго» відмовило ТДВ «Альянс Україна» у виплаті страхового відшкодування по бордеро № № 1-15 за період з квітня 2007 року по червень 2008 року на підставі ч. 5 ст. 26 Закону України «Про страхування», оскільки відповідач не повідомляв позивача в порядку п. 17.3 договору та в строки, встановлені ст. 11 додатку № 1 до договору перестрахування, про настання страхових випадків за оригінальними договорами страхування.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про страхування» страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати в разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку.
Згідно з п. 17.3 ст. 17 договору перестрахування будь-які документи та повідомлення, що направляються сторонами одна одній, будуть вважатися наданими належним чином, якщо вони викладені у письмовій формі та направлені засобом поштового зв'язку, кур'єром або особисто за адресами, вказаними у ст. 18 даного договору.
Статтею 11 додатку 1 до договору «Повідомлення про настання збитків» передбачено повідомлення про настання страхової події протягом трьох робочих днів з дати її настання. Перестрахувальник також повідомляє про суму збитку або резерв збитку протягом 2-х робочих днів з моменту отримання рахунку від станції (підприємства) технічного обслуговування, яке буде проводити ремонт пошкодженого транспортного засобу або акту товарознавчої експертизи.
За приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про страхування» перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Згідно ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.
Відповідно до п. 9.1 ст. 9 договору перестрахувальник сплачує (або відмовляє у виплаті) страхове відшкодування за оригінальними договорами страхування, що передаються у перестрахування в рамках цього договору, таким чином, якби вони виплачувалися за його рахунок і не є перестрахованими. Перестраховик приймає пропорційну участь в межах частки своєї відповідальності, що становить 99% від суми виплаченого відшкодування, з якого вирахувана безумовна франшиза, розмір якої встановлено згідно умов оригінального договору страхування.
Якщо розмір збитку, завданого внаслідок настання страхового випадку за Оригінальним договором страхування, перевищує розмір касового збитку, визначеного Додатком № 1 до даного Договору, перестраховик, після заяви перестрахувальника, перераховує перестрахувальнику свою частину страхового відшкодування протягом п'яти робочих днів з моменту виплату перестрахувальником страхового відшкодування страхувальнику (п. 9.5 Договору).
Таким чином, виникнення обов'язку перестраховика виплатити перестрахувальнику свою частку відповідальності по договору перестрахування безпосередньо залежить від виплати або невиплати перестрахувальником страхового відшкодування за оригінальним договором страхування. У разі невиплати перестрахувальником страхового відшкодування страхувальнику за оригінальним договором страхування обов'язок перестраховика виплатити перестрахувальнику свою частку відповідальності від суми страхового відшкодування за оригінальним договором страхування не виникає взагалі.
Отже, з огляду на умови укладеного між сторонами договору перестрахування та норми діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, за договором перестрахування страховим випадком є факт виплати відповідачем страхового відшкодування страхувальнику за договором страхування наземного транспорту, який укладений перестрахувальником зі страхувальниками (оригінальним договором страхування).
Водночас в ст. 11 додатку 1 до договору перестрахування, на яку посилається позивач, визначені строки повідомлення про настання страхових випадків за оригінальними договорами страхування. Відповідно до п. 12.1 ст. 12 договору перестрахування оплачені протягом звітного місяця збитки за оригінальними договорами страхування перераховуються в бордеро оплачених збитків. Сторонами підписані бордеро оплачених збитків №№ 1-15 за період з квітня 2007 року по червень 2008 року на загальну суму 9 921 723,36 грн.
За таких обставин колегія погоджується із доводами відповідача та вважає, що несвоєчасне повідомлення про настання страхових випадків за оригінальними договорами страхування в строки, визначені ст. 11 додатку 1 до договору, не є підставою, за наявності підписаних бордеро, для відмови у виплаті страхового відшкодування за договором перестрахування відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про страхування». Також договором перестрахування не передбачені будь-які інші підстави для відмови здійснити виплату страхового відшкодування.
Таким чином, позивач, підписавши бордеро, погодився із виставленим переліком страхових випадків та визнав свої зобов'язання щодо сплати його частки страхового відшкодування. Здійснення позивачем виплати страхових коштів відповідачу за підписаними бордеро і підтверджує факт визнання та виконання позивачем договірних зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку щодо необгрунтованості позовних вимог, заявлених Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" в частині стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 9 921 723,36 грн. як безпідставно набутих згідно ст.1212 ЦК України, осеільки як було встановлено колегією, ці кошти були перераховані позивачем в якості страхового відшкодування на виконання укладеного між сторонами договору перестрахування. А тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Стосовно вимог позивача, заявлених про стягнення з відповідача 3 107 000,00 грн. як безпідставно списаних банком гроових коштів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 16 договору перестрахування засобом забезпечення виконання перестраховиком своїх зобов'язань за договором є вклад в розмірі 35% від оригінальної страхової премії, отриманої перестрахувальником за договорами страхування, що передаються в перестрахування за цим договором, плюс початкова (незнижувальна) сума вкладу, наведена нижче. Умови розміщення вкладу визначаються конкретним договором вкладу , укладеним між перестраховиком, перестрахувальником та банком.
Пунктом 16.3 ст. 16 договору перестрахування встановлено, що за договорами вкладу Перестрахувальник (відповідач) має право на договірне списання коштів в порядку, визначеному Договорами вкладу. Відповідно до п. 16.5 ст. 16 договору перестрахування право на договірне списання вкладів (їх частини) виникає у перестрахувальника після спливу 5 (п'яти) робочих днів з моменту виникнення заборгованості перестраховика зі сплати бордеро збитків.
Як свідчать матеріали справи, на виконання п. 16.1 ст. 16 договору перестрахування, 14 травня 2007 року між позивачем, ТДВ «Страхова компанія «РОСНО України», правонаступником якого є відповідач, та АТ «Каліон Банк Україна» було укладено рамковий депозитний договір.
Згідно з п.п. а) п. 2.5 ст. 2 рамкового депозитного договору перестрахувальник має право на отримання коштів в порядку договірного списання коштів банком з депозитного рахунку за письмовою вимогою, направленою банку.
У п. 3.7 ст. 3 рамкового депозитного договору зазначено, що цим вкладник (позивач) безвідклично уповноважує банк на договірне списання коштів з свого депозитного рахунку (через поточний рахунок вкладника) на поточний рахунок перестрахувальника (відповідача), зазначений у відповідній вимозі перестрахувальника. Банк виконуватиме кожне таке списання на підставі письмової вимоги від перестрахувальника, у якій повинно бути вказано суму для списання та номер рахунку Перестрахувальника, на який має бути перераховано зазначену суму. Така письмова вимога повинна бути виконана на бланку перестрахувальника за підписом його належно уповноваженої особи та скріплена печаткою перестрахувальника. Крім того, у такій письмовій вимозі перестрахувальника повинно бути вказано, що договірне списання коштів здійснюється у зв'язку з несплатою вкладником страхового відшкодування за договором перестрахування. В такому разі банк зазначає у своєму матеріальному ордері наступне призначення платежу: «Страхове відшкодування за Договором облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/07 від 01.03.2007 року».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив позивачеві бордеро оплачених збитків № 16 за липень місяць 2008 року (у серпні 2008 року) на суму 1 809 307,52 грн. та бордеро оплачених збитків № 17 за серпень місяць 2008 року (у вересні 2008 року) на суму 1 498 064,73 грн. Факт отримання зазначених бордеро оплачених збитків № 16 та № 17 позивачем не заперечується.
Листами № 1517/08, 1518/08, 1519/08 від 01 жовтня 2008 року; № 1534/08, 1535/08 від 02 жовтня 2008 року (до бордеро оплачених збитків № 16 за липень 2008 року); № 1536/08, 1537/08, 1538/08 від 02 жовтня 2008 року (до бордеро оплачених збитків № 17 за серпень 2008 року) позивач відмовив відповідачу у виплаті своєї частки страхового відшкодування по деяким з вказаних у бордеро № 16, 17 справам.
Листом від 08 жовтня 2008 року вих. № БХ-1603/10 відповідач зазначив, що станом на 07 жовтня 2008 року так і не отримав від ТДВ «СК «Індіго» акцептовані бордеро оплачених збитків № 16 та № 17, та просив сплатити страхове відшкодування по справам, що не мають зауважень з боку перестраховика, тобто, не вказаним у вищезазначених листах.
Листом від 09 жовтня 2008 року № 1605/08 позивач вказав на допущення відповідачем грубих помилок та упущень в бордеро оплачених збитків № № 16, 17 та № 18 (за вересень 2008 року), зокрема, що вони не містять всіх обов'язкових складових, визначених ст. 12 договору перестрахування. Також позивач вимагав від відповідача виправити зазначені помилки та упущення в порядку ст. 6 договору перестрахування.
Листом від 10 жовтня 2008 року № БХ-1622/10 відповідач повідомив позивача, що бордеро №№ 16-18 відповідають формі бордеро, затвердженої в додатку № 5 до договору. Листом від 23 жовтня 2008 року № 1777/08 позивач повторно просив в порядку ст. 6 договору виправити помилки та упущення при складанні бордеро №№ 16-18.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 договору перестрахування форма бордеро оплачених збитків вказана в додатку № 5 до договору. У додатку 5 до договору перестрахування відсутні будь-які посилання на інформацію, яка зазначена позивачем у листі як обов'язкова для бордеро збитків.
Пунктом 13.2 статті 13 договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише за умови того, що вони оформлені в письмовій формі, підписані обома сторонами та скріплені печатками.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не вносились будь-які зміни до договору перестрахування щодо форми бордеро оплачених збитків, яка вказана в додатку № 5 до договору перестрахування. Тому колегія приходить до висновку про відповідність форми бордеро оплачених збитків №№ 1-22 умовам договору перестрахування.
В наступному в період з жовтеня 2008 року по січень 2009 року відповідач направив позивачу бордеро оплачених збитків №№ 19-22, які також не були підписані позивачем.
Листом від 15 січня 2009 року вих. № БХ-37/01 відповідач запропонував розмежувати бордеро оплачених збитків за кожен з перерахованих звітних місяців 2008 року на дві частини. У першій частині бордеро оплачених збитків зазначити оплачені суми страхових відшкодувань за звітний місяць 2008 року, за якими у позивача відсутні зауваження і за яким ТДВ «СК «Індіго» має відшкодувати відповідачу свою частину страхового відшкодування згідно з умовами договору перестрахування. Друга (остаточна) частина бордеро оплачених збитків за кожен з вищезазначених місяців минулого року буде складена та підписана сторонами після врегулювання спірних питань за сумами страхових відшкодувань, що не включені до першої частини бордеро оплачених збитків за звітний місяць 2008 року. Як додаток до цього листа відповідач направив позивачу як такі, що не мають зауважень з боку позивача, першу частину бордеро оплачених збитків № 16 за липень 2008 року на суму 1 423 780,18 грн., № 17 за серпень 2008 року на суму 1 280 076,27 грн., № 18 за вересень 2008 року на суму 998 012,20 грн., № 19 за жовтень 2008 року на суму 1 738 973,60 грн., а також бордеро оплачених збитків № 20 за листопад 2008 року на суму 1 615 713,97 грн. та № 21 за грудень 2008 року на суму 1 217 959,16 грн., які просив підписати та оплатити.
Як свідчать матеріали справи, 04 лютого 2009 року ТДВ «Альянс Україна» надало АТ «Каліон Банк Україна» відповідну письмову вимогу, у якій, посилаючись на п.2.5, п. 3.7 Рамкового депозитного договору, у зв'язку з несплатою позивачем своєї частки страхового відшкодування за договором перестрахування, просило банк здійснити списання з депозитного рахунку ТДВ «СК «Індіго» коштів у розмірі 8 274 515,38 грн., а у разі відсутності вищезазначеної суми на депозитному рахунку вкладника, максимальну суму, що знаходиться на депозитному рахунку вкладника, для задоволення цієї вимоги перестрахувальника.
05 лютого 2009 року АТ «Каліон Банк Україна» з депозитного рахунку позивача на користь відповідача були списані кошти у сумі 3 107 000,00 грн. як страхове відшкодування за договором перестрахування.
Позивач листами від 11 лютого 2009 року № № 300/09, 301/09, 302/09, 303/09, 304/09, 305/09, 306/09 повідомив відповідача про відмову в виплаті страхового відшкодування по збиткам, зазначеним в бордеро № № 1-22, оскільки відповідач не повідомляв позивача про настання збитків в порядку п. 17.3 Договору перестрахування та ст. 11 Додатку № 1 до Договору перестрахування, що є підставою для відмови в виплаті страхового відшкодування відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про страхування».
Листом № 299/09 позивач направив вимогу відповідачу повернути списані з депозитного рахунку кошти в розмірі 3 107 000,00 грн. у зв'язку з відмовою позивача у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі 37/111 від 01 червня 2009 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року, за позовом ТДВ «Альянс Україна» до ТДВ «СК «Індіго» про стягнення 7 296 784,71 грн., з яких 6 652 980,04 грн. - сума основного боргу, 82 337,52 грн. - 3% річних, 561 467,15 грн. - інфляційні витрати, 349 080,00 грн. - адвокатські послуги, встановлено, що «… позовна вимога щодо стягнення з відповідача (ТДВ «СК «Індіго» у справі № 37/111) заборгованості з виплати частки страхового відшкодування в період з липня 2008 року по січень 2009 року визнається заявленою безпідставно, а тому задоволенню не підлягає».
Під час розгляду спору у справі № 37/111 господарським судом було встановлено, що бордеро оплачених збитків №№ 16-22 за період з липня 2008 по лютий 2009 року не були підписані позивачем, який вимагав надати необхідні додаткові документи по заявленим страховим випадкам та усунути недоліки оформлення документів, а в подальшому взагалі відмовив відповідачу у сплаті своєї частки страхового відшкодування. За таких обставин, відповідачем було здіснено списання грошових коштів в сумі 3 107 000,00 грн. з депозитного рахунку позивача безпідставно, без згоди позивача.
З огляду на встановлені судом обставини під час розгляду справи № 37/111, колегія приходить до висновку, що списання коштів в сумі 3 107 000,00 грн. з депозитного рахунку позивача на підставі не підписаних позивачем бордеро оплачених збитків №№ 16-22 за період з липня 2008 по лютий 2009 року було передчасним, оскільки належні правові підстави для такого списання були відсутні. За таких обставин колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків щодо правомірності заявлення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів в сумі 3107000 грн., оскільки зазначені кошти підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно списані з його рахунку. А тому в цій частині рішення господарського суду слід залишити без змін. Позов підлягає частковому задоволенню.
Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не довів обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача 9 921 723,36 грн. як безпідставно перерахованих коштів, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Разом з цим, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ТДВ «СК «Індіго» про стягнення з ТДВ «Альянс Україна» безпідставно списаних з депозитного рахунку позивача коштів в сумі 3 107 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19 листопада 2009 року слід змінити, відмовивши в позові в частині задоволення позовних вимог ТДВ «СК «Індіго» про стягнення з відповідача 9 921 723,36 грн. як безпідставно перерахованих коштів. В іншій частині рішення господарського суду підлягає залишенню без змін. Позов підлягає частковому задоволенню.
За таких обставин апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» слід визнати обгрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 року у справі № 33/155 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (04107, м. Київ, вул.. Багговутівська, буд 8/10/, код 32253696, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, буд 1, код 33831166, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 3.107.000 (три мільйони сто сім тисяч) грн. 00 коп. - безпідставно списаних коштів, 6081 (шість тисяч вісімдесят одна) грн. 74 коп. - витрат по оплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, буд 1, код 33831166) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (04107, м. Київ, вул.. Багговутівська, буд 8/10/, код 32253696) 9709, 13 грн. (дев'ять тисяч сімсот дев'ять) грн. 13 коп. - державного мита за подання апеляцйної скарги. Видати наказ.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 33/155 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
09.02.10 (відправлено)