01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.02.2010 № 24/373
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Арсенал-Центр"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2009
у справі № 24/373 (суддя
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ввіко"
до ТОВ "Арсенал-Центр"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 11485,11 грн.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВІКО" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" про повернення помилково перерахованих грошових коштів в сумі 10.920,40 грн., 436,82 грн. збитків від інфляції, 127,89 грн. 3% річних, 115,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2009 р. у справі № 24/373 (далі - Рішення суду) позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" (юридична адреса: 03067, м. Київ, пров. Чугуївський, 21; фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Гарматна, 6; код ЄДРПОУ 31202310; р/р 26007003182901 в ВАТ "Фінанси та Кредит", МФО 300131; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВІКО" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Остапа Вишні, 1; код ЄДРПОУ 13300531; р/р 26004010032287 в ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ, МФО 322313) 10920 (десять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 40 коп. основного боргу, 436 (чотириста тридцять шість) грн. 82 коп. збитків від інфляції, 127 (сто двадцять сім) грн. 89 коп. 3% річних, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати частково і прийняти нове рішення за наявності наданих додаткових доказів.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Скаржник стверджує, що рішення у справі було прийнято за його відсутності у судовому засідання, в зв'язку з чим відповідач не мав можливості надати додаткові докази у справі на спростування позовних вимог, а саме: видаткову накладну № AЦ-CEN0017729 від 18.12.2007 р. на суму 1.299,60 грн. та довіреність ЯОХ № 116402 від 18.12.2007 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал-Центр” і порушено апеляційне провадження у справі № 24/373, розгляд апеляційної скарги призначено на 09.02.2010 р.
Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.
Апелянт своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання 09.02.2010 р. не з'явився, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи поштове повідомлення про вручення кореспонденції (ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду на 09.02.2010 р.).
Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, беручи до уваги предмет доказування в даній справі, встановлені чинним законодавством способи захисту порушеного права в даних правовідносинах, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в т. ч. з урахуванням доданих відповідачем до апеляційної скарги копій видаткової накладної №AЦ-CEN0017729 від 18.12.2007 р. на суму 1.299,60 грн. та довіреності ЯОХ № 116402 від 18.12.2007 р.
Представник позивача у судовому засіданні 09.02.2010 р. заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як підтверджується матеріалами справи, 26 грудня 2007 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВІКО" платіжним дорученням № 1606 від 26.12.2007 р. помилково перерахував грошові кошти на загальну суму 10.920,40 грн. на розрахунковий рахунок, що належить відповідачеві - Товариству з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" (копія платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).
З метою повернення помилково перерахованих коштів позивач направляв на адресу відповідача листи (вих. № 313 від 01.09.2008 р., вих. № 458 від 05.11.2008 р.) щодо повернення помилково перерахованих коштів сумі 10.920,40 грн.
Позивач 27.01.2009 р. надіслав відповідачу претензію за вих. № 126 від 26.01.2009 р., в якій просив в 5-денний термін повернути помилково перераховані кошти сумі 10.920,40 грн.
Претензію за вих. № 126 від 26.01.2009 р. відповідач отримав 17.02.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Проте вищевказані листи та претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.
На день розгляду справи судами як першої, так і апеляційної інстанцій сума помилково перерахованих коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" становить 10.920,40 грн.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 29.03.2004 р. N 377/8976, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., помилкове зарахування коштів - це зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. При цьому, неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до п. 2.35 цієї Інструкції кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.
Відповідно до п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 р. № 227/95 підприємства незалежно від форм власності мають повертати в п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Отже, місцевим судом вірно встановлено факт порушення відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" обов'язку та строків повернення помилково перерахованих йому коштів.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів в розмірі 10.920,40 грн. визнаються колегією суддів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Крім того, згідно з позовними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від неповернено суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить - 436,82 грн., 3% річних - 127,89 грн.
Розрахунок перевірено колегією суддів та відповідає положенням чинного законодавства.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 436,82 грн. та 3% річних в розмірі 127,89 грн. підставно визнано місцевим обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Окремо колегія суддів відзначає, що скаржник в апеляційній скарзі стверджує про те, що рішення у справі було прийнято за його відсутності у судовому засідання, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості надати додаткові докази у справі на часткове спростування позовних вимог, а саме: видаткову накладну № AЦ-CEN0017729 від 18.12.2007 р. на суму 1.299,60 грн. та довіреність ЯОХ № 116402 від 18.12.2007 р.
З цього приводу колегією суддів встановлено наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2009 р. порушено провадження у справі № 24/373, розгляд справи призначено на 14.10.2009 р.
В судове засідання 14.10.2009 р. відповідач не з'явився, до початку судового засідання подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2009 р. розгляд справи було відкладено на 12.11.2009 р.
Вказана ухвала була направлена на адресу відповідача у строки, передбачені ст. 87 ГПК України (про що вказує сам скаржник у апеляційній скарзі), а саме: 16.10.2009 р., тобто майже за місяць до дня наступного судового засідання.
Таким чином відповідач був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи.
При цьому колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що з незрозумілих причин він отримав вищевказану ухвалу вже після 12.11.2009 р.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів враховує, що в судове засідання 12.11.2009 р. відповідач не з'явився, однак докази, наявні в матеріалах справи, були достатніми для прийняття рішення у справі. Відомостей щодо оплати суми, заявленої до стягнення позивачем, місцевому суду станом на час прийняття рішення у справі не надано.
При цьому апеляційний суд відзначає, що скаржником долучено до матеріалів апеляційної скарги копії видаткової накладної № AЦ-CEN0017729 від 18.12.2007 р. на суму 1.299,60 грн. та довіреності ЯОХ № 116402 від 18.12.2007 р.
Однак скаржником жодним чином не обґрунтовано, яке значення для справи мають вказані документи, не вбачається подібного зв'язку із самих матеріалів справи. Зокрема, колегія суддів відзначає таке. У видатковій накладній № AЦ-CEN0017729 від 18.12.2007 р. зазначено про видачу (поставку) товару на суму 1299,60 грн. на умовах попередньої оплати за рахунком-фактурою КІУ061644 ВІД 18.12.2007 р. Однак спірна сума в розмірі 10920,40 грн. була помилково перерахована відповідачеві платіжним дорученням № 1606 від 26.12.2007 р. (тобто, через 8 днів), в якому вказані зовсім інші рахунки, а отже не може вважатися попередньою оплатою товару за вказаною видатковою накладною.
Відтак, надані скаржником додаткові докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 24/373 від 12.11.2009 р. прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал-центр” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 24/373 від 12.11.2009 р. - без змін.
2. Матеріали справи № 24/373 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді