01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.02.2010 № 47/332
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивач - ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий Залізничним РУ ГУ
МВС України в м. Києві 21.10.1999 року
від відповідача -Данилова Л.А. - довіреність б/н від 01.12.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "СТАРкарго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.11.2009
у справі № 47/332 (суддя
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
до ТОВ "СТАРкарго"
про стягнення 7655,58 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Старкарго” про стягнення 6 500, 00 грн. основного боргу, 936, 00 грн. інфляційних втрат, 219, 58 грн. 3% річних, 102, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача виникла заборгованість по оплаті за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом в розмірі 6 500, 00 грн. відповідно до умов Угоди №14 від 09.01.2007 року, які прийняті відповідачем, проте не оплачені.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.09.2009 року у справі №47/332 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Старкарго” на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 6 500, 00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 204, 08 грн., 936, 00 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 101, 79 грн. витрат по сплаті державного мита та 311, 87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач через Господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2009 року у справі №47/332, прийняти нове рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу та штрафних санкцій у розмірі 3 769, 94 грн., що визначені у розрахунку відповідача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини справи, а саме не враховано вимоги п.п. 5.1, 5.3 Договору, що вплинуло на прийняття рішення по основному боргу та визначення розміру штрафних санкцій, та порушено норми матеріального права, а саме ст.ст. 525, 626-629,632 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180, 189 Господарського кодексу України.
04.12.2009 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.12.2009 року.
Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 року змінено склад колегії суддів.
В судовому засіданні 22.12.2009 року позивачем було подано заперечення на апеляційну скаргу.
Представники відповідача 22.12.2009 року не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання 22.12.2009 року представників відповідача, колегією суддів ухвалою від 22.12.2009 року розгляд справи було відкладено на 26.01.2010 року.
В судовому засіданні 26.01.2010 року представники сторін звернулися до суду з заявою про продовження строку вирішення спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з необхідністю витребування у позивача та відповідача письмових пояснень щодо форми розрахунків за Угодою № 14 від 09.01.2007 року, строків та порядку проведення оплати виконаних транспортних послуг, колегією суддів було оголошено перерву в судовому засіданні 26.01.2010 року до 09.02.2010 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року задоволено заяву представників сторін, продовжено строк розгляду справи № 47/332 на один місяць.
Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 року змінено склад колегії суддів.
В судовому засіданні 09.02.2010 року позивачем було подано заперечення на апеляційну скаргу (доповнені), з яких вбачається, що сума Угоди вказувалась в заявках, які відповідно до п. 1.2 Угоди є її невід'ємною частиною. В заявках між сторонами було погоджено, що оплата відповідно до заявок повинна була бути проведена протягом п'яти робочих днів після отримання оригіналів документів. Жодних застережень щодо оплати в розмірі 50% від суми заявок або вартості наданих послуг в заявках не міститься, оплата в розмірі лише 50% від суми наданих послуг по перевезенню жодним нормативним документом не передбачена.
В судовому засіданні 09.02.2010 року представником відповідача було подано пояснення та доповнення до апеляційної скарги, відповідно до яких відповідач просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2009 року у справі № 47/332, прийняти нове рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу та штрафних санкцій у розмірі, визначеному у розрахунку відповідача та зазначив, що позивачем не були надані перевізні документи відповідачу, а тому строк виконання зобов'язань по другій частині платежу не настав, сума штрафних санкцій має бути розрахована з 50 % належної оплати.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги та доповнень до неї підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 23.09.2009 року у справі № 47/332, прийняти нове рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу та штрафних санкцій у розмірі 3 769, 94 грн., що визначені у розрахунку відповідача.
Позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м.Києва від 23.09.2009 року у справі № 47/332 залишити без змін.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що 09.01.2007 року між позивачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник), та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Старкарго” (Замовник), було укладено Угоду на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 14, відповідно до умов якої, Перевізник зобов'язався приймати і поставляти до пункту призначення за маршрутом, визначеним Замовником вантажі, які Замовник надає Перевізнику для перевезення, а Замовник зобов'язався сплачувати Перевізнику плату за перевезення в розмірі визначеному даною Угодою.
Пунктом 1.2 даної Угоди сторонами погоджено, що сума Угоди указується в заявці, яка є невід'ємною її частиною. Замовник проводить оплату в розмірі 50% від суми Угоди, але до подачі автомобіля під завантаження (п. 5.3 Угоди).
Угода вступає в силу з моменту її підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе обов'язків, або розриву їх в письмовій формі, однією зі сторін (п. 7.2 Угоди).
29.04.2008 року між позивачем та відповідачем було підписано Доповнення № 1 до Угоди №14 від 09.01.2007 року, відповідно до якого сторони продовжили термін дії Угоди №14 від 09.01.2007 року до 31.12.2008 року.
Відповідно до заявки № 2 від 30.04.2008 року відповідач (Замовник) замовив позивачу (Перевізнику) перевезення вантажу (насіння вагою 4000 кг) з аеропорту Бориспіль (вантажний термінал) через митний пункт м.Лозова до с.Красне Кегичеського району Харківської області. Згідно даної заявки вартість послуг даного перевезення склала 3 200,00 грн. Оплата відповідно до заявки здійснюється Замовником протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання оригіналів документів.
Згідно з актом виконаних робіт №79 від 07.05.2008 року, який підписаний уповноваженими представниками позивача (Перевізника) та відповідача (Замовника), посвідчений печатками сторін (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи), загальна вартість наданих позивачем транспортних автопослуг по маршруту - Київ - Харків - Лозова - Київ склала 3 300,00 грн.
Відповідно до заявки б/н від 20.05.2008 року відповідач (Замовник) замовив позивачу (Перевізнику) перевезення вантажу (насіння вагою 4000 кг) по маршруту з аеропорту Бориспіль до м.Лозова. Згідно даної заявки вартість послуг даного перевезення склала 3 200,00 грн. Оплата відповідно до заявки здійснюється Замовником протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання оригіналів документів.
Згідно з актом виконаних робіт №80 від 22.05.2008 року, який підписаний уповноваженими представниками позивача (Перевізника) та відповідача (Замовника), посвідчений печатками сторін (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи), загальна вартість наданих позивачем транспортних автопослуг по маршруту - Київ - Харків - Лозова - Київ склала 3 200,00 грн.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що загальна сума виконаних позивачем перевезень за розрахунком позивача відповідно до вищенаведених актів виконаних робіт складає 6 500,00 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач до теперішнього часу не розрахувався за здійсненні позивачем послуги з перевезення вантажу.
Оскільки відповідач не провів оплату за здійснені позивачем та прийняті відповідачем транспортні автопослуги на суму 6 500, 00 грн., позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 6 500, 00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 219, 58 грн., 936, 00 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилання відповідача як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі на те, що заборгованість відповідача перед позивачем становить по кожній заявці 50% від суми перевезення у відповідності до п. 5.3 Угоди № 14 від 09.01.2007 року, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, оскільки за системним аналізом умов Угоди, укладеної між сторонами вбачається, що Замовник проводить оплату в розмірі 50% від суми Угоди, але до подачі автомобіля під завантаження, що насамперед є передоплатою по договору, а відповідно до п.3.1 Угоди Замовник зобов”язаний провести повний розрахунок з Перевізником на протязі двох банківських днів після здачі вантажу Одержувачу.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивачем, як Перевізником, умови Угоди №14 від 09.01.2007 року виконано належним чином, а саме здійснено перевезення на загальну суму 6500,00 грн., що підтверджується відповідними актами виконаних робіт №79 від 07.05.2008 року та №80 від 22.05.2008 року, а відповідач свої зобов'язання по повній оплаті здійснених позивачем перевезень у строк, передбачений заявками на перевезення, які є невід'ємною частиною Угоди (протягом 5-ти робочих днів після отримання оригіналів документів) - не виконав. Оплата в сумі 6500,00 грн. здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору у суді не надано.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 6500,00 грн. по Угоді № 14 від 09.01.2007 року, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за здійснені позивачем, прийняті, але не оплачені відповідачем послуги в розмірі 6500,00 грн. є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 219, 58 грн., 936, 00 грн. інфляційних втрат.
Оскільки відповідач не виконав належним чином та в установлений строк, визначений заявками протягом 5-ти робочих днів після отримання оригіналів документів, свої зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажів по Угоді № 14 від 09.01.2007 року та заявках №2 від 30.04.2008 року та б/н від 20.05.2008 року, які є невд”ємною частиною Угоди, на загальну суму 6500, 00 грн, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом законними та обґрунтованими.
Колегією суддів перевірено нараховані судом першої інстанції належні до сплати суми 3% річних та інфляційних втрат за період (за розрахунком суду) з 27.05.2008 року (22.05.2008 року підписано акт виконаних робіт плюс 5 робочих днів відповідно до вимог заявки щодо оплати послуг) по 15.06.2009 року (дата визначена позивачем самостійно у розрахунках до позовної заяви), у зв'язку з чим за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 204, 08 грн. та 936, 00 грн. інфляційних втрат за період з червня 2008 року по травень 2009 року включно.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те що, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 500,00 грн. основного боргу, 936, 00 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 204, 08 грн.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2009 року у справі № 47/332 року у зв'язку з тим, що судом при прийнятті рішення не було враховано вимоги п.п. 5.1, 5.3 Договору, що вплинуло на прийняття рішення по основному боргу та визначення розміру штрафних санкцій, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст. 525, 626-629,632 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180, 189 Господарського кодексу України є невмотивованими, оскільки з рішення Господарського суду м.Києва від 23.09.2009 року вбачається, що судом вірно застосовано норми матеріального права з дотриманням процесуальних норм, про що зазначено у рішенні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м.Києва від 23.09.2009 року у справі №47/332 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Старкарго”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вірно покладені судом першої інстанції на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Старкарго” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2009 року у справі №47/332 залишити без змін.
2.Матеріали справи № 47/332 повернути до Господарського суду міста Києва.
3.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді