№ 2-а-55/10
Мотивована
18 січня 2010 року Микитівський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі головуючої - судді Наумик О.О., при секретарі Михайлюковій Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про неправомірну бездіяльність державного органу і відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю, -
Позивач ОСОБА_1, звернувшись до суду з адміністративним позовом, просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача по не нарахуванню належної йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з січня 2006 року, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки виплатити недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за січень-грудень 2006-2008 рр. у сумі 3411,00 грн. та зобов'язати проводити в подальшому нарахування та виплату зазначеної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, посилаючись на те, що згідно ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус “дитина війни”. Відповідно до ст. 6 вказаного Закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках така допомога не виплачувалася. Статтею 77, 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено дію статті 6 вищевказаного Закону. Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення Законів України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів” відповідно, які призупиняють дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визнані неконституційними. Виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” склав: з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн., відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн., відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 жовтня - 498 грн., сума недоплаченої соціальної допомоги за 2006-2008 роки становить 3411 грн. 00 коп. Крім того, про належні, як дитині війни, виплати їй повідомлено не було, публікація рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року відбулася 7.11.2007 р., про порушення її прав стало відомо тільки після відповідних публікації у засобах масової інформації.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав заяву з проханням справу розглядати у його відсутність, в якій просить поновити строк для звернення до суду, посилаючись на те, що в силу похилого віку, слабкого здоров'я та необізнаності своєчасно не звернувся до суду.
Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на 2006 рік, неконституційними зазначені положення у встановленому законом порядку визнані не були. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» була передбачена виплата надбавки, як дітям війни, лише особам, які визнані інвалідами. Позивач визнаний інвалідом, тому йому така надбавка нараховувалась і виплачувалась з 01.01.2007 року в розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком: з 01.01.2007 року - 19,00 грн., з 01.04.2007 року - 20,30 грн., з 01.10.2007 року - 20,55 грн. У 2008 році щомісячна набавка позивачу, як дитині війни, нараховувалась і виплачувалась відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно якому розмір надбавки дітям війни складав: з 01.01.2008 року - 47,00 грн., з 01.04.2008р. - 48,10 грн., з 01.07.2008р. - 48,20 грн., з 01.10.2008р. - 49,80 грн. Вважав свої дії протягом спірного періоду часу правомірними, а також, посилаючись на положення ч.2 ст. 99 КАС України, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд, з'ясувавши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав:
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 народився 15 грудня 1940 року , відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної категорії «Діти війни».
Виходячи з того, що позивач є дитиною війни, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно статті 6 вказаного Закону (в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р.) - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки, в якому позивач перебуває на обліку та отримує пенсію, протягом 2006 року підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу не нараховувало і не виплачувало, а протягом 2007-2008 року згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” нарахувало та виплатило у наступних розмірах:
з -01.01.2007 р. по 31.03.2007 р. - по 19,00 грн. щомісячно;
- з 01.04.2007 р. по 31.09.2007 р. - по 20,30 грн. щомісячно;
- з 01.10.2007 р. по 01.12.2007 р. - по 20,55 грн. щомісячно
- з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. - по 47,00 грн. щомісяця,
- з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. - по 48,10 грн. щомісяця,
- з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. - по 48,20 грн. щомісяця,
- з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. - по 49,80 грн. щомісяця.
Зазначені обставини підтверджені довідкою Відділу пенсійного забезпечення УПФУ у Микитівському районі м. Горлівки про розмір виплаченої надбавки “Дитина війни”.
Дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. № 3235-IV “Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Зупинення дії нормативно-правового акту не дає права на його застосування. Отже, у відповідача не було правових підстав для нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у 2006 році.
Статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими була зупинена дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, у період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (із дня ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Тобто, у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач мала право на отримання зазначеного підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Наведені позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави суд не визнає поважними, оскільки незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як відповідно до ст. 57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян, обов'язково підлягають оприлюдненню. Позивачем не надано доказів того, що через стан здоров'я вона не могла звернутися за правовою допомогою. Тому клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав суд вважає таким, що не підлягає задоволенню.
У зв'язку з тим, що позивачем пропущений строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як “дитині війни” за 2006 - 2007 роки, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог про виплату щомісячної державної соціальної допомоги як “дитині війни” за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року на підставі ст. 100 КАС України.
Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд відзначає, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Законом України “Про соціальний захист дітей війни” визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України” від 28.12.2007 р. були внесені зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та передбачено, що “дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”, тобто 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України.
Суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 рік підлягають задоволенню з 14 грудня 2008 року в межах річного строку, встановленого законом для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” - мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до яких законодавчих актів” затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня -481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Таким чином, суд в важає необхідним визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 14 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи, що позивачу, починаючи з 01.01.2008 року, відповідачем сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили непрацездатність, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача здійснити донарахування та виплату позивачеві щомісячної доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 14.12.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 57, 83 грн. (498 грн. х 30% \ 31 х 18 дн. ) - ( 498 грн. х 10% \ 31 х 18 дн. ) = 57, 83 грн.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача відносно того, що мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, не може застосовуватися для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт, передбачений законом в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на яку посилається відповідач. Суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на невиплату 30-ти відсоткової надбавки до пенсії через відсутність фінансування з державного бюджету, оскільки статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист. Щомісячна доплата до пенсії дітям війни є формою реалізації даного конституційного права позивача, як дитини війни. Відповідно до ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відсутність у державному бюджеті коштів, не може бути підставою для порушення права позивача на соціальний захист, у тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом, та реалізація даного права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у частині зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком необхідно відмовити, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати регулювання суспільних відносин. Виходячи із закріпленої ст. 17 КАС України компетенції адміністративних судів, компетенція адміністративних судів не поширюється на вирішення питань щодо правовідносин, які виникнуть у сторін у майбутньому.
Керуючись ст.ст. 100, 158-163, 167 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 14 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 14 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 57 (п'ятдесят сім) грн. 83 коп.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
На постанову до Донецького апеляційного адміністративного суду через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляція протягом 20 днів, після подання протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі (22 січня 2010р.) заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .
Суддя: