Іменем України
04.02.10 Справа №25/187/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Акімової Т.М.
за участю представників:
- кредитора- ПАТ "Альфа-банк", Сосницького Д.В., довіреність № 1164/09 від 28.10.2009р.
- боржника - ОСОБА_2, довіреність № 6794 від 29.12.2009р.
- ліквідатора - Баранової О.Р. (арбітражного керуючого)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м.Київ
на постанову господарського суду Запорізької області від 26.10.2009 року
у справі № 25/187/09
про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), м.Запоріжжя
Установив:
З огляду на приписи статей 47 і 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржником - Приватним підприємцем ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2), м.Запоріжжя, подано заяву про порушення справи про банкрутство.
Господарський суд Запорізької області 06.10.2009р. порушив провадження у справі № 25/187/09.
За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство по суті викладених у ній доводів господарський суд Запорізької області (суддя Дьоміна А.В.) в порядку статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постановою від 26.10.2009р. визнав боржника - фізичну особу-приватного підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатора.
В обґрунтування такого висновку суд послався на статті 47 та 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, кредитор боржника - Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", м.Київ, оскаржило її до Запорізького апеляційного господарського суду, вважає безпідставним порушення справи про банкрутство Приватного підприємця ОСОБА_4, оскільки заборгованість у боржника перед банківськими установами виникла не як у приватного підприємця, а як у фізичної особи, громадянина. А справи про банкрутство можуть порушуватися лише відносно боржника - суб"єкта підприємницької діяльності.
Просить оскаржувану постанову скасувати та припинити провадження у справі.
Представник заявника підтримав доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі.
Представник боржника та ліквідатор не погодились з апеляційною скаргою, просять залишити її без задоволення, а постанову суду - без змін.
Обговоривши доводи банку та його представника, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до преамбули та статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами … Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами …
Відповідно до приписів статті 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Стаття 47 Закону про банкрутство передбачає загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина.
Згідно з частиною 2 статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Відповідно до частини 4 статті 48 вказаного Закону, якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина - підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Із викладених норм діючого законодавства про банкрутство вбачається, що справа про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, що має такий статус та зареєстрована в установленому законом порядку).
При цьому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство - підстави для порушення справи про банкрутство, - однією із умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника, саме як у суб'єкта підприємницької діяльності, в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство строку грошових зобов'язань перед кредиторами.
Тобто, вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог у заяві про порушення справи про банкрутство боржника-фізичної особи, мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Як визначив господарський суд першої інстанції, загальна кредиторська заборгованість у ОСОБА_4 становить - 487.107доларів США та 2.648.935,39 грн., зокрема:
- перед ЗАТ "КБ "ПриватБанк" за договором №14.11949 від 11.05.2007р. у розмірі - 163.977 доларів США та 5.563 грн.
- перед ЗАТ "КБ "ПриватБанк" за договором №130/УК від 21.11.2007р. у розмірі - 30.000 грн.
- перед ЗАТ "КБ "ПриватБанк" за договором №192 від 21.09.2005р. у розмірі - 3.123 доларів США;
- перед ЗАТ "Альфа-Банк" за договором №SМЕ0005424 від 07.11.2007р. у розмірі - 198.900 доларів США;
- перед ВАТ "ВТБ Банк" за договором №01 від 21.03.2008р. у розмірі - 2.133.942 грн.
- перед ЗАТ "ОТП Банк" за договором №СМ.-201/188/2008 від 15.07.2008р. у розмірі - 121.107 доларів США;
- перед фізичною особою - ОСОБА_6 за договором цільової позики від 15.12.2008р. у розмірі - 40.000 грн.;
- перед фізичною особою - ОСОБА_7 за договором цільової позики від 06.11.2008р. у розмірі - 60.000грн.
- перед фізичною особою ОСОБА_8 за договором цільової позики від 05.11.2008. у розмірі - 50.000 грн.
- перед фізичною особою ОСОБА_9 за договором цільової позики від 05.11.2008р. у розмірі - 50.000 грн.
- перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 за договором підряду від 12.04.2008р. у розмірі - 279.430,39грн.
Але слід зазначити, що зазначені розміри відрізняються від сум, зазначених у самих кредитних договорах. Цим розбіжностям місцевий господарський суд оцінки не надав. Звірка взаєморозрахунків з метою визначення суми боргу боржника перед банками не проведена.
Також господарський суд встановив заборгованість ОСОБА_4 перед фізичними особами: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за договорами позики, але у матеріалах справи відсутні договори та інші документальні докази існування такої заборгованості перед вказаними особами.
Господарський суд всупереч статті 43 ГПК України взяв до уваги лише довідки, що складені та підписані заінтересованою особою - боржником, але всебічно, повно і об"єктивно не оцінив в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Перед вищезазначеними банками заборгованість існує не як у суб"єкта підприємницької діяльності, а як у фізичної особи. Кредитні договори укладалися банками з однієї сторони та громадянином (не суб"єктом підприємництва) ОСОБА_4 - з іншої.
І лише у договорі № 130/УК від 21.11.2007р. про надання "Зручного кредиту" на суму 25.000грн. (овердрафтового кредиту на картковий рахунок), укладеному між "ПриватБанком" і ОСОБА_4 (а.с.36-39), зазначено, що кредит надано клієнту - ОСОБА_4, "що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб"єкта підприємницької діяльності …". Але виходячи з вимог статті 6 Закону про банкрутство, цієї суми недостатньо для порушення справи про банкрутство.
У іншому договорі - №SМЕ0005424 від 07.11.2007р. про надання траншу у розмірі 200.000 дол. США, укладеному між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_4, зазначено, що цільовим призначенням цього кредиту є - придбання нерухомого майна з метою його подальшого використання у підприємницькій діяльності, строк користування цим кредитом - 180 місяців, тобто боржник зобов"язаний повернути вказану суму у 2022 році.
Але сума - 200.000 дол. США у даний час є кредиторським зобов"язанням ФОП ОСОБА_4 перед ЗАТ "Альфа-Банк" за кредитним договором, строк виконання якого визначено у договорі - 2022 рік, а ніяк не кредиторською заборгованістю в контексті приписів статті 1 Закону про банкрутство, строк виконання якого настав. Тобто, строк виконання за цим договором ще не настав. Аналогічна ситуація і в інших кредитних угодах: із ЗАТ "КБ "ПриватБанк" за договором №14.11949 від 11.05.2007р., строк повернення кредиту - 12.05.2014р., із ВАТ "ВТБ Банк" за договором №01 від 21.03.2008р., строк повернення - 20.03.2018р., із ЗАТ "ОТП Банк" за договором №СМ.-201/188/2008 від 15.07.2008р., строк повернення - 15.07.2017р.
Тобто, господарським судом першої інстанції безпідставно ототожнені різні за своєю правовою суттю поняття - "кредиторська заборгованість за кредитними договорами" та "кредиторські зобов"язання за кредитними договорами".
У матеріалах справи є довідки, підписані ОСОБА_4, з яких вбачається, що на балансі у нього обліковується майно вартістю - 1.803.798грн. (а.с.11, 20):
- Квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 284 062,00 грн.;
- Будинок, що розташований за адресою: Запорізький р-н, АДРЕСА_3, вартістю 382 500,00 грн.;
- Нежитлове приміщення, що розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 7 №97, 98, вартістю 484 062,00 грн.;
- Нежиле приміщення, що розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 296. II літ.Б-2, вартістю 358 500,00 грн.;
- Квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 231 754,00 грн.;
- Земельна ділянка, що розташована за адресою: Запорізький р-н, АДРЕСА_4, вартістю 57 820,00 грн.
- Стіл - 3 шт. загальною вартістю 950,00 грн.;
- Стільці - 10 шт. загальною вартістю 800,00 грн.
- Принтер - 1 шт. вартістю 250,00 грн.
- Комп'ютер - 3 шт. загальною вартістю 1850,00 грн.
- Телефон - 2 шт. загальною вартістю 1250,00 грн.
Але у даному випадку не проведена незалежна експертна оцінка наявного майна, відсутні документи з бюро технічної інвентаризації, які б засвідчили наявність іншого майна у боржника. І можливо його було би достатньо для задоволення кредиторської заборгованості. А в матеріалах справи докази надані лише в односторонньому порядку - самим боржником, який зацікавлений у провадженні в цій справі.
Крім того, інші кредитні кошти за угодами видані на споживчі цілі, а не на розвиток підприємницької діяльності.
Оскільки застосування процедури банкрутства можливе лише до фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність, то вимоги, що випливають з особистих зобов'язань, а також інші вимоги особистого характеру підставами для порушення провадження у справі про банкрутство щодо ФОП відповідно до статей 47-48 Закону про банкрутство бути не можуть.
Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом не був проаналізований склад визначених боржником в заяві про порушення провадження у справі кредиторських вимог, термін їх виконання, та їм не була надана належна правова оцінка, а відповідні докази, надані на підтвердження таких вимог та обставин та наявні у матеріалах справи, не були досліджені та оцінені, як того вимагають приписи ч.1 статті 43 ГПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення провадження у даній справі стосовно ФОП ОСОБА_4, оскільки відсутні докази того, що кредиторські вимоги банків складають зобов"язання, які виникли між банками та боржником саме як суб'єктом підприємницької діяльності, строк виконання яких настав на дату порушення провадження у справі, а отже, відсутні визначені законом підстави для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, яка передбачена статтями 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом при порушені справи про банкрутство кредитори, яких при зверненні із заявою боржник зазначив у заяві, не викликались, ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство від 06.10.2009р. вказаним сторонам у справі не надсилалась, що також може бути окремою підставою для скасування судового акту.
Господарським судом першої інстанції не встановлено, що вартості наявного майна боржника недостатньо для задоволення грошових вимог кредиторів та в порушення статті 43 ГПК України відсутні посилання на документи, які ці висновки підтверджують. Оцінка наявного майна суб"єкта господарювання, який ліквідується, передбачена ч.5 статті 60 Господарського кодексу України. Лише після оцінки у встановленому законодавством порядку вартості наявного майна боржника у повному обсязі можливо з"ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.
Колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи цю справу, дійшла наступного висновку: кінцева мета ОСОБА_4 полягає в тому, щоб шляхом визнання його банкрутом і подальшої ліквідації як суб"єкта підприємницької діяльності, уникнути виконання зобов"язань перед кредиторами.
Відтак судді апеляційної інстанції дійшли висновку, що постанова господарського суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом прийнята з неповним дослідженням матеріалів справи, неповним встановленням обставин справи, без урахування зазначених вище норм законодавства, а отже є такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню (п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ).
Керуючись п.1 ч.1 статті 80, статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м.Київ, задовольнити.
Постанову господарського суду Запорізької області від 26.10.2009 року у справі № 25/187/09 скасувати.
Провадження у справі припинити.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В.