Іменем України
27.01.10 Справа №8/231/09-4/286/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Шевченко Т. М. , Коробка Н.Д.
при секретарі Лолі Н.О.,
за участю представників:
позивача: Ніквас В.В., довіреність б/н від 20.06.09;
відповідача-1: Рушинець А.О., довіреність № 3288 від 24.04.08;
відповідача-2: Рошиян І.В., довіреність № 26/2-73 від 11.03.09;
третьої особи: Самойлова Н.В., довіреність № 01-33/0772 від 06.10.09;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товарної біржі «Українська»
на рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 р. у справі № 8/231/09-4/286/09
за позовом: Товарної біржі «Українська», м. Запоріжжя,
до відповідачів:
1)Комунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжя,
2)Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, м. Запоріжжя,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Орджонікідзевська районна адміністрація м. Запоріжжя, м. Запоріжжя,
про визнання права власності на безхазяйне майно та витребування майна з чужого незаконного володіння.
18.06.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулася Товарна біржа «Українська» з позовом про визнання права власності на автомобіль ГАЗ-52 синього кольору (1986 року випуску, двигун б/н, кузов б/н, шасі б/н) та витребування вказаного автомобіля з незаконного володіння відповідачів шляхом зобов'язання КП «Водоканал» передати цей автомобіль позивачу.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 року по справі 18/231/09-4/286/09 (суддя Зінченко Н.Г.) у задоволенні позову відмовлено (арк. справи 83).
Рішення господарського суду вмотивовано недоведеністю позивачем, в силу приписів ст. 33 ГПК України, наявності у нього права власності на спірне майно.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Товарна біржа «Українська» звернулась до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 12.11.2009 р. у даній справі і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов (а.с.87-88).
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач стверджує, що рішення господарським судом постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, заявник стверджує, що господарський суд неповно дослідив всі обставини справи, подані докази та дійшов невірного висновку про те, що позивач нібито не підтвердив відповідними документами право власності на спірне майно. Заявник, стверджуючи, що жодна інша особа, окрім позивача, не має правовстановлювального документу на автомобіль (предмет спору) та не заявляє жодних вимог на нього, вважає, що у суду були всі підстави для задоволення позову.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.12.2009 р. апеляційну скаргу Товарної біржі «Українська» прийнято до розгляду, слухання справи призначено на 27.01.2010 р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 162 від 27.01.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Антонік С.Г., судді - Шевченко Т.М., Коробка Н.Д. Зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.
В судовому засіданні представник заявника (позивача у справі) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду у справі і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач-1 у справі (КП «Водоканал») у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів позивача. Вказують, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Крім того, звертають увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що раніше (у лютому 2009 року) з аналогічним позовом (про визнання права власності на спірний автомобіль) до господарського суду Запорізької області зверталась інша юридична особа - «Українська товарна біржа», яка в якості доказу наявності у нього права власності на вказаний автомобіль пред'являло той самий документ - свідоцтво про реєстрацію ТЗ, серія НОМЕР_1, виданого 14.05.1998 р. (письмовий відзив із додатками долучено до справи).
Відповідач-2 та третя особа письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали, їх представники в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення місцевого господарського суду законним, в задоволенні скарги просять відмовити.
За клопотанням представників сторін судове засідання проводилось без застосування технічних засобів фіксування судового процесу. За їх згодою в судовому засіданні 27.01.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
12.02.2008р. співробітниками ВПМ ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на підставі вимоги прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя здійснено огляд майна, а саме: транспортних засобів, які знаходилися біля магазину «Метро» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 61, у тому числі двох автомобілів ГАЗ-52. За результатами огляду у присутності понятих складено Акт огляду майна з ознаками безхазяйного.
14.02.2008р. Комунальним підприємством «Водоканал» прийняті на зберігання описані автомобілі, про що складено акт приймання-передачі.
21.02.2008р. у друкованих засобах масової інформації (газеті «Січ») опубліковано відповідне оголошення.
Як свідчать матеріали справи, листом № 09/09-2008р. від 09.09.2008р. Українська товарна біржа «Українська товарна біржа» звернулася до КП «Водоканал» із заявою про свої права на транспортний засіб - автомобіль ГАЗ - 52, 1986 року випуску, двигун б/н, кузов б/н, шасі б/н., вимагаючи повернути зазначений автомобіль законному власнику - Українській товарній біржі «Українська товарна біржа», стверджуючи, що є власником вказаного автомобіля на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_1, виданого 14 травня 1998 року (а.с. 49).
Предметом розгляду у рамках даної справи стали вимоги іншої юридичної особи - Товарної біржі «Українська» про визнання права власності та витребування автомобіля з незаконного володіння відповідачів і передачі його позивачеві - Товарній біржі «Українська».
Колегія суддів, дослідивши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Стаття 20 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільного права та інтересу є визнання наявності або відсутності прав ( ГК), визнання прав (ЦК).
Отже, аналізуючи наведені вище норми права, колегія суддів відзначає, що позивачем у справі є особа, яка звертається до господарського суду з метою захистити або відновити своє порушене право, у даному випадку, як вважає позивач, його право власності на автомобіль.
Як свідчать матеріали справи, з позовною заявою про визнання права власності на спірний автомобіль ГАЗ-52 та витребування предмету спору з незаконного володіння відповідачів у справі звернулась Товарна біржа «Українська».
Позивач наполягає на тому, що він є власником автомобіля ГАЗ-52 синього кольору, 1986 року випуску, двигун б/н, кузов б/н, шасі б/н, на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_1, виданого 14.05.1998р
Як на правову підставу позову позивач посилається на ст.ст. 319, 321, 387, 392 ЦК України, на ст. 41 Конституції України.
Виходячи зі змісту ст. ст.319, 321 ЦК України (на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог), право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні <…>.
У ст. 41 Конституції України закріплено право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, вказано, що набуття права власності здійснюється у визначеному законом порядку, що право власності є непорушним.
У ст. 387 ЦК України йдетеся про право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, в наведених вище нормах закону закріплені права власника майна, тобто особи, яка має визначені законом документи в підтвердження свого права власності на це майно.
Власник майна може пред'явити позов відповідно до ст. 392 ЦК України про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Метою використання вказаного позову є усунення невизначеності відносин власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником якого є позивач, або отримання документа, що засвідчує його право власності та був раніше втрачений ним. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого фактично звернені не до відповідача, а до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно.
Позивачем у позові про визнання права власності є власник індивідуально-визначеного майна, право якого оспорюється або не визнається іншою особою, з якою власник не перебуває у зобов'язальних відносинах.
Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно.
Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позивач, заявляючи позов про визнання за ним права власності на майно, повинен довести суду наявність у нього такого права на дату подачі позову з підтвердженням відповідними доказами.
Як свідчать матеріали справи, позивач просить визнати за ним право власності на автомобіль, який має ознаки безхазяйного та переданий відповідними органами на зберігання Комунальному підприємству «Водоканал».
З цього приводу колегія суддів відзначає наступне:
У статті ст. 338 ЦК України закріплено, що особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування, якщо 1) не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі; 2) власник або інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявить про своє право на річ особі, яка її знайшла, міліції або органові місцевого самоврядування. Якщо особа, яка знайшла загублену річ, подасть органові місцевого самоврядування письмову заяву про відмову від набуття права власності на неї, ця річ переходить у власність територіальної громади. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання міліції, про що робиться оголошення в друкованих засобах масової інформації. Якщо протягом шести місяців від дня опублікування цього оголошення власник або інша особа, яка має право вимагати повернення транспортного засобу, не будуть виявлені або вони не заявляють про свої права на транспортний засіб, міліція має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок у банку. Якщо протягом трьох років колишній власник транспортного засобу не вимагатиме передання йому суми виторгу, ця сума переходить у власність територіальної громади, на території якої було знайдено транспортний засіб.
Господарським судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що оголошення про розшук власників автотранспортних засобів, у тому числі ГАЗ-52 (без номерних знаків), було опубліковане в газеті «Січ» від 21.02.2008р.
В той же час, Товарна біржа «Українська» (позивач у справі) не відреагувала на оголошення в засобах масової інформації в установлений законом строк.
Як свідчать надані суду документи, уповноваженими на це органами власника майна, через пошкоджені механічним способом номери двигунів та рам, відсутність державних номерних знаків і державної реєстрації в МРЕВ ДАІ, проходження щорічного технічного огляду та сплати транспортних податків, тощо, знайти не вдалося.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування заявлених вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, що транспортний засіб, який був переданий правоохоронним органами на відповідальне зберігання КП «Водоканал», є саме тим транспортним засобом, який належить на праві власності позивачу, Товарною біржею «Українська» не надано.
Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що на підставі наданих позивачем доказів (свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_1, виданого Запорізьким МРЕВ ГАИ УМВС України 14.05.1998р.) неможливо зробити висновок про те, що автомобіль, який описаний по акту та переданий на відповідальне зберігання КП «Водоканал», є саме тим автомобілем, на який 14.05.1998 р. Товарній біржі «Українська» видано свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_1. Неможливо визнати позивача власником автомобіля, який має лише загальні ознаки -марку, модель, колір та у якого відсутні ознаки, що дозволяли б його ідентифікувати.
Посилання позивача на письмові докази, у тому числі листування, довідку вих.№06-04 від 06.04.2009 р. про перебування на балансі, договір відповідального зберігання від 01.03.2006 р. не спростовують висновків господарського суду.
Колегія суддів також вважає за необхідне відмітити, що ті ж самі документи в підтвердження свого права власності на спірний автомобіль у рамках іншої справи пред'являла інша юридична особа - Українська товарна біржа «Українська товарна біржа», стверджуючи, що саме вона є власником автомобіля ГАЗ-52 (копію рішення по справі № 28/409/08-17/62/09-28/138/09 долучено до справи).
Недоведеність позивачем його права власності на спірний автомобіль та відмова у задоволенні позовних вимог в цій частині є підставою для відмови в задоволенні і другої вимоги - про витребування майна (автомобіля) у відповідача та передачі його Товарній біржі «Українська» (позивачеві).
За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову.
Враховуюче вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, а висновки господарського суду відповідають фактичним обставинам справи, підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення позову відсутні.
Апеляційна скарга з наведених вище обґрунтувань задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою покладаються на позивача у справі.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товарної біржі «Українська» (м. Запоріжжя) на рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 року у справі № 8/231/09-4/286/09 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 року у справі № 8/231/09-4/286/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Шевченко Т. М.
Коробка Н.Д.