Іменем України
03.02.10 Справа №4/252/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді Шевченко Т. М. , Коробка Н.Д. , Кагітіна Л.П.
при секретарі Савченко Ю.В.,
за участю представника відповідача: Боханової О.О., довіреність № 01-17/208 від 09.02.09;
представник позивач: не з'явився;
представник третьої особи на стороні позивача: не з'явився;
представник третьої особи на стороні відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корт Інвест» (м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 27.10.2009 р. у справі № 4/252/09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корт Інвест» (м. Запоріжжя)
до відповідача Запорізької міської ради (м. Запоріжжя)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (м. Запоріжжя)
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Запорізької обласної державної адміністрації (м. Запоріжжя)
про визнання права власності на земельну ділянку.
ТОВ «Корт Інвест» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку площею 4,11 га по вул. Луначарського в м. Запоріжжі.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.10.2009 р. (суддя Зінченко Н.Г.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване ст.ст. 116, 123, 124 ЗК України, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 144, Конституції України, ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 24, п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та обґрунтовано тим, що виникнення права власності та користування на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності, згідно чинного законодавства, відбувається за умови прийняття відповідних рішень міською радою щодо надання земельної ділянки у власність чи у користування та одержання державного акту на право власності на землю чи на право постійного користування, або договору оренди землі та їх державної реєстрації, а не за рішенням суду. Також, суд визнав недоведеним розмір земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність за допомогою рішенню суду, оскільки визначити розмір такої земельної ділянки можливо лише за наслідками оформлення землевпорядної документації шляхом визначення меж земельної ділянки та встановлення їх в натурі (на місцевості).
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ТОВ «Корт Інвест» (позивач) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення у справі, визнати право власності на земельну ділянку площею 4,11 га по вул. Луначарського в м. Запоріжжі, кадастровий номер 2310100000:03:044:0054.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не з'ясовано фактичних обставин справи.
Заявник вважає необґрунтованими висновки господарського суду щодо не оформлення позивачем права користування земельною ділянкою за рішенням органу місцевого самоврядування та не укладення договору оренди земельної ділянки. Так, зазначає позивач, станом на серпень-жовтень 2005 року ТОВ «Корт Інвест» зверталось до Запорізької міської ради з проханням виділення земельної ділянки під придбаним об'єктом незавершеного будівництва та протягом 2006-2008 р.р. виконувало проектувальні роботи з будівництва та відводу земельної ділянки. Посилаючись на внесенні Законом України від 27.04.2007 р. № 997-V зміни до ст. 120 ЗК України, позивач вказує, що з моменту придбання в серпні 2005 р. об'єкту незавершеного будівництва підприємство набуло право власності на земельну ділянку в силу ч. 1 ст. 120 ЗК України. Крім того, вказує позивач, місцевим господарським судом не було надано оцінки тим обставинам, що у в'язку із внесеними змінами до Перехідних положень Земельного кодексу України (Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V) з 01.01.2007 р. міська рада розпоряджається землями комунальної власності, крім земель, на яких розташовані об'єкти незавершеного будівництва. Позивач не погоджується з висновком суду про те, що чинним законодавством не передбачено набуття права власності за рішенням суду, так як постановою КМУ від 02.04.2002 р. № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» (в редакції постанови КМУ від 12.11.2008 р. № 1019) визначено підстави одержання державного акту, в тому числі - за рішенням суду. Вважає, що не відповідає чинному законодавству висновок господарського суду щодо не доведення позивачем розміру земельної ділянки, оскільки відповідно до розробленого та затвердженого в установленому порядку проекту забудови площа земельної ділянки, необхідної для забудови, складає 4,11 га, що підтверджено узгодженою схемою-витягом з Генерального плану.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.12.2009 р. апеляційну скаргу ТОВ «Корт Інвест» прийнято до провадження, слухання справи призначено на 20.01.2010 р.
В судовому засіданні 20.01.2010 р. представник позивача (заявника) підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, надав відзив на апеляційну скаргу. З підстав, викладених у відзиві, відповідач з рішенням господарського суду погоджується, вважає його законним та обґрунтованим. Звертає увагу на те, що позивач не скористався своїм законним право щодо оформлення належним чином земельної ділянки та не виявив бажання привести у відповідність до вимог земельного законодавства проект землеустрою, а звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на земельну ділянки під незавершеним об'єктом будівництва.
В судовому засіданні 20.01.2010 року було об'явлено перерву до 03.02.2010 р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 218 від 03.02.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Шевченко Т.М. (головуючий, доповідач), Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д.; вказаною колегією справа прийнята до свого провадження.
За заявою присутніх представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.
Треті особи своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористались, повноважних представників не направили, відзиви на апеляційну скаргу не надали. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
03.02.2010 р. від ТОВ «Корт Інвест» через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку із знаходженням представника позивача на лікарняному, а директора підприємства у відрядженні, а також у клопотанні просить витребувати від РВ ФДМУ по Запорізькій області матеріали приватизаційної справи щодо придбання об'єкту незавершеного будівництва.
В судовому засіданні 03.02.2010 р. представник відповідача проти заявленого клопотання заперечував.
Колегія суддів відхилила клопотання позивача, як безпідставне.
В судовому засіданні 03.02.2010 р., за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
02.08.2005 р. між ТОВ «Корт Інвест» (позивачем у справі) та РВ ФДМУ по Запорізькій області був укладений Договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва шляхом продажу на аукціоні № 989, за умовами якого позивач придбав державне майно - об'єкт незавершеного будівництва заводу силікатної цегли, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського (а.с.11).
Відповідно до п. 5.2.1, 5.2.4 вказаного договору (в редакції Договору про зміни № 989/1184-6 від 30.06.2009 р. - а.с.64) позивач зобов'язався завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію без збереження первісного призначення об'єкта в термін до 28.08.2011 р. та оформити дозвіл на виконання будівельних робіт на об'єкті приватизації (згідно з чинним законодавством) в термін до 28.08.2010 р.
Позивач звернувся до Запорізької міської ради (листом за № 5/1 від 05.10.2005 р.) про виділення земельної ділянки по вул. Луначарського в м. Запоріжжі для розміщення спортивно-оздоровчого комплексу, на якій знаходиться придбаний позивачем, згідно Договору № 989 від 02.08.20056 р., об'єкт незавершеного будівництва.
15.02.2006 р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 8/129 «Про погодження ТОВ «Корт Інвест» місця розташування спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Луначарського», яким (п. 1) були затвердженні матеріали погодження місця розташування спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Луначарського ТОВ «Корт Інвест» та дозволено вести проектування спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Луначарського на протязі року на земельній ділянці орієнтовною площею 4,0588 га (п. 2), а також виконувати на земельній ділянці проектно-вишукувальні роботи (п. 4); зобов'язано (п. 3) у двомісячний термін замовити акт резервування земельної ділянки, тощо (а.с. 73).
Позивачем був отриманий Акт резервування земельної ділянки на проведення проектно-вишукувальних робіт № 552 від 26.05.2006 р. (а.с.74).
17.10.2007 р. рішенням Запорізької міської ради № 43/239 «Про продовження ТОВ «Корт Інвест» терміну проектування спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Луначарського» було продовжено позивачу строком на 1 рік термін проектування спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Луначарського, місце розташування якого погоджено на земельній ділянці (кадастровий № 2310100000:03:044:8009) загальною площею 4,0588 га, тощо.
В 2008 році позивач звернувся до Запорізької міської ради (лист № 17 від 31.03.2008 р., вх. № 6159/08-32) з проханням про надання в оренду земельної ділянки по вул. Луначарського площею 4,0588 га для розташування спортивно-оздоровчого комплексу (а.с.78).
Виконавчий комітет Запорізької міської ради своїм рішенням № 380/25 від 28.08.2008 р. продовжив ТОВ «Корт Інвест» термін будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Луначарського на 1 рік (а.с.79).
04.09.2008 р. Протоколом розгляду проектної документації ГУАТаМ Запорізької міської ради № 367/8 було вирішено узгодити архітектурне рішення ескізного проекту розташування спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Луначарського для оформлення землекористування згідно з чинним законодавством та завершення проектування (а.с.80).
Як вбачається з обставин справи та пояснень відповідача, незважаючи на відповідні рішення міської ради, позивачем так і не було належним чином оформлено земельну ділянку; проект землеустрою був підготовлений, втім, не був поданий на розгляд міської ради, оскільки проект не містить необхідної довідки щодо якісної характеристики ґрунту, яка є підставою видачі спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, передбаченого відповідним Порядком, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.01.2005 р. № 1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.01.2005 р. за № 70/10350.
24.06.2009 р. позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку під об'єктом незавершеного будівництва площею 4,11 га по вул. Луначарського в м. Запоріжжі. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.
Вказані вимоги стали предметом розгляду даної справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Юридичні особи, на підставі ст. 82 ЗК України, можуть набувати право власності на земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, зокрема, за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами та з інших підстав, передбачених законом.
Статтями 120 ЗК України та 377 ЦК України (у редакції на момент звернення позивача до суду) було передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Разом з тим, слід зазначити, що для застосування ст.ст. 120 ЗК України та 377 ЦК України має значення правовий режим об'єкту, що був придбаний у власність, зокрема, чи підпадає дане майно під категорію нерухомого (являється воно будівлею, спорудою чи житловим будинком), чи було проведено державну реєстрацію права власності на нього відповідно до діючого законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).
Державна реєстрація прав на нерухомість здійснюється (до прийняття відповідного закону) згідно з приписами Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5.
Відповідно до п.п. 1.5, 1.6 цього положення обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Введення в експлуатацію об'єктів відбувається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. N 923 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».
До того ж, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд (ДК 018-2000), затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України № 507 від 17.08.2000 р., споруди - це будівельні системи, пов'язані із землею, які створені із будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т.ін.
Позивач, на підстав договору купівлі-продажу від 02.08.2005 р., укладеному із РВ ФДМУ по Запорізькій області, придбав державне майно - об'єкт незавершеного будівництва заводу силікатної цегли, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського.
Позивач помилково вважає, що придбаний ним об'єкт незавершеного будівництва являється спорудою (будівлею) в контексті приписів наведених вище правових норм, оскільки такого статусу на час укладення угоди це майно не мало.
Не змінився правовий режим об'єкту і станом на 2007 рік, тобто на час, з яким позивач пов'язує перехід до нього права власності на земельну ділянку, у зв'язку із набранням чинності змін до Земельного кодексу України, зокрема, до ст. 120, згідно з Законом України від 27.04.2007 р. N 997-V.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Так, як зазначалось вище, на підставі відповідних рішень Запорізької міської ради та виконавчого комітету міської ради позивачу було погоджено місце розташування земельної ділянки для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу та дозволено вести проектування для передачі земельної ділянки в оренду. Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем спортивно-оздоровчий комплекс чи інший об'єкт був збудований та введений в експлуатацію, а також, що у передбаченому законом порядку ним зареєстровано право власності на це нерухоме майно.
Тобто, на даний час позивач володіє саме об'єктом незавершеного будівництва, яке не набуло статусу нерухомого майна, будівлі, споруди, тощо, будівництво об'єкту не завершено, об'єкт не введений в експлуатацію та не зареєстрований у визначеному законодавством порядку, що виключає можливість застосування ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Надані позивачем суду апеляційної інстанції копії: листа ОП Запорізького МБТІ № 12584 від 06.11.2009 р., зведених актів вартості, оціночних актів від 04.11.2009 р., щодо присвоєння адреси об'єкту незавершеного будівництва по вул. Луначарського (м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 15 «в»), тощо, не свідчать про зміну статусу даного об'єкту.
Водночас, необхідно зазначити, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не тягне за собою безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, як помилково вважає позивач, а вимагає в цьому випадку окремого регулювання відносин між власником землі та власником споруди. Правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт одночасно є підставою для переходу права на землю, проте, оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку, відповідно до ст. 125 ЗК України, виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності земельної ділянки та його державної реєстрації.
Таким документом, згідно зі ст. 126 ЗК України, є державний акт, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України, а порядок його складення врегульовано Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року № 354/3647.
Відповідно до п.п. 1.12, 1.13 Інструкції складання державного акта на право власності на земельну ділянку проводиться після встановлення і закріплення на місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів та затвердженого відповідною документацією.
Погодження і затвердження документації із землеустрою, згідно зі ст. 30 Закону України «Про землеустрій», проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом, та іншими законами України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» від 14.09.2000 р. № 1953-ІІІ покупці об'єктів незавершеного будівництва можуть придбати разом з об'єктами незавершеного будівництва земельні ділянки, відведені в установленому порядку під забудову. За бажанням покупців земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти незавершеного будівництва, надаються їм у довгострокову оренду. Земельні ділянки, що не підлягають продажу відповідно до Земельного кодексу України, надаються в довгострокову оренду з правом першочергового їх придбання орендарем у разі зняття заборони на приватизацію зазначених ділянок.
Відведення земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, оформляється відповідним рішенням згідно з вимогами законодавства.
У разі відсутності рішення про відведення земельної ділянки в натурі, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, за поданням органів приватизації спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його органи на місцях разом з адміністрацією підприємства, установи, організації, на балансі яких перебуває об'єкт незавершеного будівництва, у місячний строк вживають у встановленому порядку заходів щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва (стаття 8 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва»).
Як свідчать матеріали справи, на момент придбання позивачем об'єкту незавершеного будівництва, земельна ділянка, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, не була відведена у встановленому законом порядку, питання щодо земельної ділянки не вирішувалось.
Позивач у 2005 році звернувся до Запорізької міської ради про виділення йому земельної ділянки під об'єктом незавершеного будівництва для розміщення спортивно-оздоровчого комплексу.
Запорізькою міською радою було дозволено вести проектування спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Луначарського на земельній ділянці орієнтовною площею 4,0588 га, розробку проекту відведення земельної ділянки дозволено після затвердження в установленому порядку проектно-кошторисної документації (рішення ради № 8/129 від 15.02.2006 р., № 43/239 від 17.10.2007 р., рішення 3 20 від 13.02.2008 р.). Згідно п. 5 рішення ради № 8/129 від 15.02.2006 р. питання надання земельної ділянки, остаточну площу та її межі буде вирішено після затвердження проектно-кошторисної документації.
Рішенням виконкому Запорізької міської ради № 380/25 від 28.08.2008 р. позивачу продовжено ТОВ «Корт Інвест» термін будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Луначарського на 1 рік.
Як вбачається з обставин справ, незважаючи на відповідні рішення міської ради, позивачем так і не було належним чином оформлено земельну ділянку; проект землеустрою був підготовлений, втім, не був поданий на розгляд міської ради.
Отже, на даний час документація із землеустрою міською радою не затверджена.
Наведене вище у сукупності дає можливість дійти висновку, що позивач безпідставно вважає, що до нього перейшло або ним набуто право власності на земельну ділянку під об'єктом незавершеного будівництва.
З приводу доводів позивача стосовно відсутності повноважень у міської ради на розпорядження спірною земельною ділянкою, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України встановлено, що «до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні міські ради.
Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.»
Абзац 2 пункту 12 встановлює виняток із загального права, передбачаючи компетенцію державних органів приватизації розпоряджатись зазначеними в цьому пункті землями. В даному випадку, на момент звернення позивача до Запорізької міської ради щодо оформлення земельної ділянки та на теперішній час, об'єкт незавершеного будівництва, на підставі договору купівлі-продажу № 989 від 02.08.2005 р., перебуває у власності позивача, а не держави, тому при розмежуванні повноважень слід керуватись абзацом 1 пункту 12 Перехідних положень ЗК України.
Позивач невірно застосовує норми даного пункту до спірних правовідносин, доводи щодо відсутності у відповідача повноважень стосовно розпорядження спірною земельною ділянкою є необґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов до обґрунтованого та законного висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.
Доводи заявника спростовані дослідженими матеріалами справи та вищевикладеним.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги - позивача у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корт Інвест» (м. Запоріжжя) на рішення господарського суду Запорізької області від 27.10.2009 р. у справі № 4/252/09 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.10.2009 р. у справі № 4/252/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Шевченко Т. М.
судді Шевченко Т. М.
Коробка Н.Д. Кагітіна Л.П.