26.01.2010 року Справа № 5/128-09(28/256-07)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)
суддів: Кузнецової І.Л., Верхогляд Т.А.
секретар судового засідання Врона С.В.
представники сторін:
від позивача: Левченко М.В. представник, довіреність №25/09 від 25.09.09;
представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Стратегія” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.09р. у справі №5/128-09(28/256-07)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Стратегія”, м.Дніпропетровськ
до відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м.Дніпропетровськ
третя особа без самостійних позовних вимог: Державне промислове підприємство “Кривбаспромводопостачання”, м.Кривий Ріг
про визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів
У квітні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю “Стратегія” (далі ТОВ “Стратегія”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” (далі ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго”) про визнання угоди №161 від 02.10.03р. про уступку права вимоги недійсною з тих підстав, що позивач, укладаючи угоду, діяв під впливом помилки, стягнення з відповідача 1 913 000, 60 грн. за недійсною угодою та судових витрат по справі (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 23.06.2008р. №23/06-1 (т.3 а.с.15-17)).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2007р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державне промислове підприємство “Кривбаспромводопостачання” та призначено судово-бухгалтерську експертизу (т.2 а.с.109).
Дніпропетровський НДІ судових експертиз повідомив суд про неможливість проведення судово-бухгалтерської експертизи по справі через недостатність матеріалів для вирішення поставлених питань (т.2 а.с.122-125).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2008р. у справі №28/256-07, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.08р., позов задоволено частково: визнано недійсною угоду №161 від 02.10.03р. про уступку права вимоги та застосовано правові наслідки недійсності правочину - стягнуто з ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” на користь ТОВ “Стратегія” 1 913 000, 00 грн. та судові витрати по справі. В решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2009р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.08р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.08р. по справі №28/256-07 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Верховного Суду України від 23.04.2009р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11.02.09р. у справі №28/256-07.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2009р. справу прийнято до розгляду та присвоєно №5/128-09(28/256-07).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2009р. у справі №5/128-09(28/256-07) (суддя Шевченко С.Л.) у позові відмовлено. Рішення суду мотивовано спливом строку позовної давності, який почався 03.10.2003р., а позов подано до суду 20.04.2007р.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ “Стратегія” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровського області від 27.08.09р. по даній справі, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що до 13.05.2004р. у позивача не було підстав сумніватися у дійсності або наявності переданого права вимоги, оскільки ДПП “Кривбаспромводопостачання” вчиняло дії, спрямовані на визнання боргу, а саме, оплачувало борг частинами; 3-річний строк позовної давності на момент пред'явлення позову не сплив, оскільки право на позов виникло 14.05.2004р., а позов подано 20.04.2007р.; позивач діяв під впливом помилки відповідача, спірна угода не була б укладена позивачем, якби він знав про відсутність у відповідача на момент укладення угоди дійсного права вимоги в розмірі 1 913 000, 60грн. по договору №104-Ц від 01.01.2002р.; висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і не стосуються підстави позовних вимог.
В відзиві на апеляційну скаргу ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” просить рішення господарського суду від 27.08.2009р. по даній справі залишити без змін, оскільки ТОВ “Стратегія” з 02.10.2003р. довідалось про порушення своїх прав і з цієї дати почав спливати строк позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
02.10.2003р. ТОВ “Стратегія” (новий кредитор) та ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” (первісний кредитор) уклали угоду №161 про уступку вимоги, згідно умов якої первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №104-Ц від 01.01.2002р. про постачання електричної енергії, укладеним між первісним кредитором та ДПП “Кривбаспромводопостачання”, за яким останнє є боржником (п. 1.1 угоди)
За угодою позивач одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми за перетоки реактивної електроенергії в розмірі 1 913 000,00 грн. (п. 1.2. та п.2.1 угоди)
Пунктом 3.2. угоди передбачено, що з дня підписання цієї угоди, незалежно від виконання зобов'язання боржником новому кредитору, у первісного кредитора виникає право вимоги до позивача в сумі 1 913 000, 00грн.
Згідно пунктів 5.1., 5.2 угоди, відповідач зобов'язаний передати позивачу документи, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язання боржником позивачу, у день підписання угоди уповноваженими представниками сторін. Відповідач протягом 50 робочих днів з дня підписання угоди зобов'язаний письмово сповістити боржника про уступку права вимоги за цією угодою.
Позивач своє зобов'язання перед відповідачем зі сплати 1 913 000 грн. за відступлене право вимоги виконав шляхом передачі векселів ВАТ “ДДТЕЦ” (протокол-погодження від 02.10.2003р. та акт прийому-передачі векселів від 02.10.2003р. (т.1 а.с.10-11)).
Відповідач свого зобов'язання, встановленого п.5.1 угоди, щодо передачі позивачу документів, що підтверджують відступлене право вимоги, не виконав, доказів виконання вказаного зобов'язання не надав.
На виконання вимог п.5.2. договору відповідач направив боржнику повідомлення №0062 від 02.10.2003р. про уступку права вимоги в розмірі 1 913 000 грн., в тому числі: 81 609,27 грн. - заборгованість, яка виникла в 1999р.; 29 615,94 грн. - заборгованість, яка виникла в 2000р.; 6 924,48 грн. - заборгованість, яка виникла в 2001р.; 1 203 399,84 грн. - заборгованість, яка виникла в 2001р.; 10 062, 75 грн. - заборгованість, яка виникла з 01.01.02р. по 31.07.02р.; 224 462, 08 грн. - заборгованість, яка виникла з 01.01.02р. по 31.07.02р.; 16 753,06 грн. - заборгованість, яка виникла з 01.08.02р. по 31.12.02р.; 17 502, 18 грн. - заборгованість, яка виникла з 01.08.02р. по 31.12.02р.; 9 546, 27 грн. - заборгованість, яка виникла в 2003р.; ПДВ 313 124,13 грн.(т.1 а.с.47).
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною угоди №161 від 02.10.2003р. про уступку права вимоги з тих підстав, що ТОВ “Стратегія”, укладаючи угоду, діяло під впливом помилки, і угода не була б укладена позивачем, якби він знав про відсутність у відповідача на момент укладання угоди дійсного права вимоги по договору №104-Ц від 01.01.2002р.
Згідно частини 1 ст. 56 Цивільного кодексу УРСР (редакція 1963р.), угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.
В пункті 13 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” зазначено, що вимоги про визнання недійсними угод, укладених внаслідок помилки, розглядаються господарськими судами за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.
Зазначена в повідомленні №0062 від 02.10.2003р. про уступку права вимоги інформація не відповідає умовам угоди №161 від 02.10.2003р., оскільки визначена відповідачем в повідомленні заборгованість в сумі 1 321 549, 53грн. без ПДВ не може відноситись до договору №104-Ц від 01.01.2002р., так як безпосередньо відповідачем зазначено, що вона виникла до 01.01.2002р.
21.10.2003р. господарський суд Дніпропетровської області виніс рішення у справі №9/267 та з урахуванням додаткового рішення від 03.11.2003р. у цій справі стягнув з ДПП “Кривбаспромводопостачання” на користь відповідача 320 822,75 грн. заборгованості з компенсації витрат на перетоки реактивної електроенергії по договору №104-Ц від 01.01.2002р. за період з 01.01.2002р. по 01.01.2003р.(т.1 а.с.56-58).
Докази, які б свідчили про наявність у відповідача на момент укладення угоди №161 від 02.10.2003р. про уступку права вимоги дійсного права вимоги до ДПП “Кривбаспромводопостачання” за договором №104-Ц від 01.01.2002р. в розмірі 1 913 000,00 грн. за перетоки реактивної електроенергії в матеріалах справи відсутні.
ДПП “Кривбаспромводопостачання” у своїх поясненнях зазначило, що всього за період з 01.01.2002р. по 01.11.2003р. заборгованість з компенсації витрат на перетоки реактивної електроенергії складала 410 632, 44грн., з цієї суми до договору №104Ц від 01.01.2002р. відноситься заборгованість в сумі 278 326,34грн., заборгованість підприємства перед відповідачем була стягнута за рішеннями господарського суду Дніпропетровської області у справах №35/19, №36/101, №9/267 на користь відповідача (т.2 а.с.138-139, т.3 а.с.71-72).
Отже, відповідач, укладаючи угоду №161 від 02.10.2003р., помилився щодо розміру та підстав виникнення уступленого за угодою права вимоги, а позивач, укладаючи спірну угоду, знаходився під впливом цієї помилки.
Помилка відповідача щодо розміру та підстав виникнення уступленого права вимоги має істотне значення, оскільки вона стосується властивостей і якостей відступленого права вимоги.
Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт того, що відповідач, укладаючи спірну угоду помилився щодо розміру та підстав виникнення уступленого за угодою права вимоги, оскільки зазначені в ній відомості не відповідають дійсності та не підтверджуються будь-якими належними доказами, і ця помилка має істотне значення, бо вона стосується властивостей і якостей уступленого права вимоги, колегія суддів погоджується з позивачем щодо наявності правових підстав для визнання угоди недійсною.
Проте, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про заявлення позову з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Частини третя та четверта ст. 267 Цивільного кодексу України встановлюють, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В ході розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності (т.1 а.с.40-42).
Про укладення договору позивачу було відомо з моменту його підписання у жовтні 2003 року і саме з цього часу починається перебіг строку позовної давності. Штампом господарського суду підтверджено подачу позовної заяви про визнання недійсним договору №161 про уступку вимоги від 02.10.2003р. до господарського суду 20 квітня 2007 року.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Встановивши, що позивачем пропущено строк позовної давності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Стратегія”, м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2009р. у справі №5/128-09(28/256-07) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.А. Сизько
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Т.А. Верхогляд