33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"28" січня 2010 р. Справа № 7/29
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Анминкоснат»
Відповідач -регіональне відділення Фонду державного майна України в Рівненській області
Відповідач -відкрите акціонерне товариство „Рівнеагробудкомплект”
Відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю ЛТД «АЕК»
Відповідач -приватне підприємство «Кольортех»
- про визнання недійсними договорів купівлі-продажу
Суддя Маціщук А. В.
За участю представників сторін :
від поз.- пред-к Балан М.Д.(пост.дов.№ 0409/1 від 04.09.2009 р.)
від відп.”Рівнеагробудкомплект”-пред-к Мартинов О.Ю./пост.дов.б/№ від 23.03.09 р./
від відп.ТОВ „АЕК”-пред-к Мартинов О.Ю./пост.дов.б/№ від 02.09.09 р./
від відп.”Кольортех”- пред-к Мартинов О.Ю./пост.дов.б/№ від 24.12.2009 р./
Позивач просить визнати недійсними на підставі ч.3 ст.215 ЦК України договори купівлі-продажу нерухомого майна по вул..Старицького,21 у м.Рівне, укладені 11.06.2003 р. ВАТ „Рівнеагробудкомплект” та ТОВ ЛТД „АЕК”, і 29.06.2005 р. -ТОВ ЛТД „АЕК” та приватним підприємством „Кольортех”. Стверджує, що за цими договорами було відчужене нерухоме майно, яке не належало ВАТ „Рівнеагробудкомплект”, а належало на праві власності колективному підприємству „УВТК”/”Управління виробничо-технічної комплектації”/. Зазначає, що ТОВ „Анминкоснат” є правонаступником КП „УВТК” на підставі договору про уступку права вимоги згідно зі ст.ст.513-516 ЦК України.
Вимога про виключення з державного реєстру правочинів договору купівлі-продажу від 09.06.2005 р. є очевидно неточно сформульованою (договір від 29.06.2005 р.?) - залишилась не уточненою позивачем. В кожному випадку виключення з державного реєстру правочинів договору є похідним від вимоги про визнання договору недійсним, тому самостійним предметом спору у даній справі не може бути.
Відповідачі позов не визнали. Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській області вважає ТОВ „Анминкоснат” неналежним позивачем у даному спорі.
ВАТ «Рівнеагробудкомплект»вважає, що позивач не довів правонаступництва за КП „УВТК” і не доказав, що його права чи інтереси порушені оспорюваними договорами.
Представник відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю ЛТД «АЕК»
і приватного підприємства «Кольортех»пояснив в судовому засіданні, що позов відповідачі не визнають з тих же підстав, що і ВАТ «Рівнеагробудкомплект».
Вивчивши матеріали справи та заслухавши в судовому засіданні пояснення представ-ників сторін, суд встановив слідуюче.
11 червня 2003 року відповідачі відкрите акціонерне товариство „Рівнеагробудкомплект” і ТОВ ЛТД «АЕК»уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна по вул.Старицького,21 у м.Рівне, предметом якого є контора „А-2”, матеріальний склад № 2 „Б-1”, навіс для с/г машин „В-1”, матеріальний склад № 3 „Г-1”, матеріальний склад № 1 „Д-1”, прохідна „3”/а.с.36-37/.
29 червня 2005 року відповідачі товариство з обмеженою відповідальністю ЛТД «АЕК»і приватне підприємство «Кольортех»уклали договір купівлі-продажу № 594442, предметом якого є нерухоме майно по вул.Старицького,21 у м.Рівне -контора, матеріальний склад Б1, навіс для с/г машин, матеріальний склад № 3, матеріальний склад № 1, прохідна /а.с.4-5/.
Позивач вважає, що зазначене майно не належало ВАТ „Рівнеагробудкомплект”, поскільки внаслідок приватизації право власності на це майно перейшло до колективного підприємства „УВТК”.
З матеріалів справи вбачається, що 12.05.1994 р. між товариством покупців Управління ВТК „Рівнеагробуд” та регіональним відділенням ФДМУ по Рівненській області укладений договір купівлі-продажу частки державного майна цілісного майнового комплексу Управління ВТК „Рівнеагробуд” за адресою м.Рівне вул.Старицького,21. Частка державного майна становила 477352 тис. крб. або 35,6%. Решта 64,4% колективного майна належало асоціації „Рівнеагробуд”. На базі викупленого державного майна створено ВАТ „Рівнеагробудкомплект” /а.с.64-65/.
Згідно з установчим договором від 09.11.1998 р. відповідно до рішення п”ятої конференції Рівненської обласної виробничої кооперативно-державної асоціації по сільському будівництву „Рівнеагробуд” і Десятої обласної конференції № 5 від 19.07.2000 р. недержавна частка майна, яка належала асоціації, була передана у власність трудовому колективу УВТК /а.с.85-89/. На базі майна, належного трудовому колективу, створено колективне підприємство виробничо-технологічної комплектації „УВТК”, яке зареєстроване 12.11.1998 р. згідно з розпорядженням міського голови № 219-р.
Поскільки у договорі від 12.05.1994 р. не було зазначено, яке конкретно майно було продано, 01.04.1998 р. між ВАТ „Рівнеагробудкомплект” як правонаступником Управління ВТК „Рівнеагробуд” та регіональним відділенням ФДМУ по Рівненській області 01.04.98 р. укладена додаткова угода по індивідуалізації об”єктів нерухомого майна, переданих у власність /77-83, 98-107/.
У справі № 5/237 за позовом колективного підприємства „Управління виробничо-технологічної комплектації” до регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області про визнання недійсними наказів позивачем оскаржувались накази, видані з метою впорядкування обліку нерухомого майна, приватизованого у складі цілісного майнового комплексу, поскільки КП „УВТК” вважає, що регіональним відділенням безпідставно передане нерухоме майно товариству „Рівнеагробудкомплект”.
Крім того, аудиторською фірмою „АЛВІ-аудит” складений акт підтвердження розподілу активів балансу ВАТ „Рівнеагробудкомплект” станом на 01.07.98 р. /а.с.90-92/.
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про наявність спору щодо належності колективному підприємству „УВТК” нерухомого майна по вул. Старицького,21 у м.Рівне. Посилання на належність майна колективному підприємству „УВТК” є підставою (у даному позові) для оспорювання договорів купівлі-продажу, укладених відповідачами 11.06.2003 р. і 29.06.2005 р.
Разом з тим, стверджуючи про своє правонаступництво за КП „УВТК”, позивач ТОВ ”Анминкоснат” посилається на уступку права вимоги згідно з договором „про уступку права вимоги”, укладеним колективним підприємством „Управління виробничо-технічної комплектації” та товариством з обмеженою відповідальністю „Анминкоснат” 25.04.2009 р./а.с.18/. При цьому позивач посилається на норми ст.ст.513-516 ЦК України.
Предметом цього договору є за п.1.1 те, що КП „УВТК” уступає ТОВ „Анминкоснат” право на вимоги колективного майна, яке належало на праві спільно-часткової власності членам трудового колективу КП „УВТК”.
На думку суду зазначений договір „про уступку права вимоги” не відповідає нормам ст.ст.509-517 ЦК України. За відсутності конкретного зобов”язання і боржника є неможливою заміна первісного кредитора чи цесія. Право на вимоги колективного майна не є конкретним зобов”язанням за змістом ст.509 ЦК України.
Аналіз умов договору „про уступку права вимоги” дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою цей договір є дорученням: у договорі визначені дії, які мають бути вчинені ТОВ „Анминкоснат”(п.2.2), і передбачені умови оплати (розд.3). Разом з тим, є застереження стосовно того, що правовий статус майна залишається незмінним (п.1.3), і у разі ліквідації КП „УВТК” права та обов”язки щодо майна переходять до співвласників майна (п.п.4.4, 6.1-6.5).
Та підстава, про яку зазначено у позовній заяві, що колективному підприємству „УВТК” належить майно, відчужене за оспорюваними договорами купівлі-продажу, - свідчить, що позов поданий неналежним позивачем ТОВ „Анминкоснат”. Належним позивачем у спорі про визнання недійсним договору має бути особа, права або інтереси якої порушені таким договором.
Певні юридичні дії за умовами договору „про уступки права вимоги” від 25.04.2009 р. ТОВ „Анминкоснат” має вчиняти від імені власника майна КП „УВТК”. Твердження позивача про те, що за зазначеним договором позивач став правонаступником КП „УВТК”, - безпідставні, не відповідають умовам цього договору.
Норми ст.25 ГПК України передбачають процесуальне правонаступництво внаслідок реорганізації підприємства чи організації. Поскільки реорганізація за ст.59 ГК України не мала місця, немає підстав для процесуального правонаступництва.
Заміна неналежного позивача не передбачена нормами Господарського процесуального кодексу України, тому позов ТОВ „Анминкоснат” не підлягає задоволенню, поскільки неправильно обраний спосіб захисту прав та інтересів.
Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, суд -
Відмовити у позові.
Суддя
Повний текст рішення підписаний 30.01.2010 р.