Справа № 2-а-688/10
10 лютого 2010 року м. Макіївка
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді: Кульбакова І.В.
при секретарі: Тураєвої Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївка адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та пояснив суду, що він віднесений до соціальної групи «Дитина війни» оскільки народився 21 червня 1931 року і на 02.09.1945 року, на час закінчення Другої світової війни, йому не виповнилося 18 років. Обґрунтовував позов тим, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач зазначену допомогу не нараховував та не виплачував. Просив відновити передбачений термін звернення до суду, зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 рік в сумі 1737,90 грн.
Представник відповідача УПФ України в Гірницькому районі м. Макіївки у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи від представника не надходило. Відповідно до ст.128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника відповідача, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. По суті позовних вимог представник УПФ України в Гірницькому районі м. Макіївки надіслав суду заперечення, в яких позов не визнав, посилаючись на те, що позивач знаходиться на обліку в УПФУ в Гірницького району м. Макіївки як одержувач пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано не конституційним положення «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та ці положення втратили чинність. Виплати «дітям війни» відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, законодавчим органом не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. До того ж, нормативними актами не встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується для виплати підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, допитавши позивача, дослідивши надані суду докази в обґрунтування позовних вимог та заперечення щодо позовних вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має правовий статус «Дитини війни», що підтверджується посвідченням № 105218 та перебуває на обліку у УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області. (а.с. 6).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» (п.41 розділу 2 внесення змін до деяких законодавчих актів) текст статті 6 викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в пункті 5 резолютивної частини якого визначено, що «Положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення»..
Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а в цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема, визначених ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належить громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначається, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.. 22 Конституції України не допускається.
Відповідач у своїх запереченнях посилається на положення ст. 28 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”. Це посилання є хибним, оскільки ст.. 5 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст. 28 вказано Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”.
Постановляючи рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.ст. 1, 3, ч.2 ст. 6, 8, ч. 2 ст. 19, 22, 23, ч.1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст.. 8 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, неправомірними та зобов'язати відповідача зробити нарахування підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Щодо вимог пропущення строку звернення до суду, суд зазначає.
Частиною 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У той же час, частиною 3 ст. 99 КАС України встановлено, що для захисту прав свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
На підставі викладеного, ст.ст. 1, 3, ч.2 ст. 6, 8, ч. 2 ст. 19, 22, 23, ч.1 ст. 24 Конституції України, ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. 17, 19 ЗУ «Про державний та соціальний стандарти та державні соціальні гарантії», та керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 99, 104-107, 111, 158 -163, 167 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання неправомірним бездіяльності, поновлення пропущеного строку та стягнення на його користь недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом до Управління пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки здійснити ОСОБА_1 нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як «Дитині війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням фактично здійснених виплат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, а разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього кодексу - з дня складення в повному обсязі, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя