ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 грудня 2018 року № 826/9569/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каст Айрон»
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Каст Айрон» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкове-повідомлення рішення від 30.05.2018р. № 00006351402.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Так, позивач зазначив, що у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення операцій, які були надані під час перевірки, а тому позивачем правомірно сформовані податковий кредит за наслідками здійснення таких господарських відносин.
Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що акт перевірки та винесене на підставі нього податкове повідомлення рішення прийняте у повній відповідності до чинного законодавства України, аргументоване доказами та актуальною судовою практикою. Відповідач зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов'язань за договорами, а формально складені первинні документи спрямовані на отримання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування.
Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що на підставі наказу від 27.04.2018р. № 7810 та направлення від 27.04.2018р. ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Каст Айрон» податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Конкордвест» (код 40823211) за жовтень 2016 року.
За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 10.05.2018р. № 308/26-15-14-02-01/38408092 (далі - Акт).
Зазначеним актом перевірки було встановлено порушення вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 148 347,00 грн., в тому числі по періодах: за жовтень 2016 року у розмірі 148 347,00 грн.
30 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі зазначеного Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 00006351402 (далі - ППР), яким ТОВ «Каст Айрон» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 222 521,00 грн., з яких 148 347,00 грн. - основне зобов'язання, 74 174,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Податковий кодекс України (далі- ПК України) містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.
Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року (справа №808/2549/17, адміністративне провадження №К/9901/49439/18), визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Згідно з п. 123.1 ст. 124 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Так, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 148 347,00 грн. ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагента - ТОВ «Конкордвест» (далі по тексту - Контрагент).
Висновки контролюючого органу ґрунтуються на таких обставинах:
- відповідно до наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Конкордвест» за жовтень 2016 року станом на 31.10.2016р. дебіторська, кредиторська заборгованість відсутня;
- чисельність працюючих в період взаємовідносин становить 1 особа;
- співробітниками ОУ ГУ ДФС у Волинській області в ході проведення комплексу заходів щодо відпрацювання ризикових платників податків встановлено місцезнаходження та опитано гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), який з 09.09.2016р. по теперішній час значиться директором ТОВ «Конкордвест». У своїх поясненнях гр. ОСОБА_1 зазначив, що зареєстрував ТОВ «Конкордвест» за грошову винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності;
- згідно «Єдиного державного реєстру судових рішень» встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 18.03.2016р. внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32016100090000038, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 212 КК України;
- ТОВ «Конкордвест» не подало до органів ДФС звіт суб'єкта малого підприємництва декларацію з податку на прибуток з додатками за 2016 рік. Остання звітність з податку на додану вартість подано за грудень 2016 року, а з січня 2017 року підприємство не звітує до органів ДФС взагалі.
Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивача із ТОВ «Конкордвест»; мету придбання та обставини використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.
На підставі наявних у справі доказів суд встановив наступне.
Судом встановлено, що у перевіряємому періоді між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Конкордвест», як постачальником, укладено договір постачання товару № КІ0901 від 05.10.2016р. (далі - Договір, а.с. 42-43). За умовами вказаного договору (п.п. 1.1) постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність покупцю товари згідно накладних, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Згідно з умовами розділів 2, 3, 5 Договору постачання здійснюється окремими партіями товару, попередньо погодженими сторонами. Узгодження партії товару по асортименту і кількості здійснюється шляхом складання і подання заявки Покупцем. Товар повинен бути поставлений покупцю не пізніше 10-ти календарних днів від дати отримання заявки.
Відповідно до розділів 6 та 7 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, зазначеною у накладних, які додаються на кожну партію товару. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку. Сторони передбачають можливість розрахунків у формі іншій, ніж грошова.
Позивачем до матеріалів справи надано копії накладних (а.с. 44-47): № 23 від 12.10.2016р. на суму 152 776,36 грн., у тому числі ПДВ 25 462,73 грн.; № 22 від 11.10.2016р. на суму 299 385,10 грн., у тому числі ПДВ 49 897,52 грн.; № 12 від 07.10.2016р. на суму 297 684,62 грн., у тому числі ПДВ 49 614,10 грн.; № 11 від 06.10.2016р. на суму 140 234,16 грн., у тому числі ПДВ 23 372,36 грн.
У вказаних накладних в графі підпис, ініціали та прізвище уповноваженої особи постачальника зазначено як «директор ТОВ «Конкордвест» - ОСОБА_1.».
Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених в Акті перевірки, до перевірки не було надано платіжні доручення, що підтверджують факт оплати отриманих товарів, виписки банку про рух коштів по рахунках, товарно-транспортні накладні, заявки про узгодження партій товару по асортименту та кількості, сертифікати виробників товару, картки рахунків 311, 631, 361, 10, 20, журнали - ордери, інші документи.
Судом встановлено, що вказані вище в Акті перевірки документи щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем до позовну надано не було. Також в позовній заяві не вказано і про їх існування взагалі.
Також позивачем до матеріалів справи не надано копії заявки, поданої на адресу постачальника, що згідно умов укладеного договору є обов'язковим первинним документом.
Отже, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Конкордвест» необхідними первинними документами не підтверджується.
Також, відповідно до висновків контролюючого органу, викладених в Акті перевірки, згідно «Єдиного державного реєстру судових рішень» встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 18.03.2016р. внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32016100090000038, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 212 КК України. Співробітниками ОУ ГУ ДФС у Волинській області в ході проведення комплексу заходів щодо відпрацювання ризикових платників податків встановлено місцезнаходження та опитано гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), який з 09.09.2016р. по теперішній час значиться директором ТОВ «Конкордвест». У своїх поясненнях гр. ОСОБА_1 зазначив, що зареєстрував ТОВ «Конкордвест» за грошову винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності.
На підтвердження вказаних обставин відповідачем подано лист ГУ ДФС у Волинській області від 24.02.2017р. (а.с. 158), рапорт (а.с. 159) та протокол допиту свідка від 24.01.2017р. (а.с. 156 оборот - а.с. 160).
З вказаного протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_1 від 24.01.2017р. вбачається, що ним надані наступні показання: «У вересні 2016 року до мене звернувся чоловік на ім'я Сергій та запропонував стати директором підприємства за винагороду в розмірі 2 000,00 грн. щомісячно. Після коротких розмов я погодився на вказану пропозицію, взяв свій паспорт та ІПН та поїхав до Києва.
У Києві мене зустріли невідомі мені люди, які відвезли мене до державного реєстратора, нотаріуса та банківських установ, де я підписував особисто ряд документів, зміст яких не пам'ятаю. З документів мені стало відомо, що я став засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Конкордвест» (код ЄДРПОУ 40823211), зареєстрованого за адресою: м. Київ, промп. Миру 9-А. Після завершення процедури реєстрації я повернувся додому, а вищевказані невідомі люди пообіцяли мені, що через місяць привезуть винагороду за реєстрацію підприємства. Приблизне через місяць особа на ім'я Сергій приїхав до мене та передав мені 2000,00 грн. В подальшому це повторювалось щомісяця. Останній раз Сергій передавав мені кошти перед Новим роком в грудні 2016 року. Після реєстрації підприємства та повернення додому жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ «Конкордвест» я не підписував, печаткою підприємства я ніколи не користувався та не знаю де вона знаходиться, відношення до діяльності підприємства я не мав жодного та не можу сказати чим воно займається. Жодних інших осіб, окрім чоловіка, який представлявся Сергієм я не знаю».
Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 № 21-421а11 наголосив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2017 року (по справі № 826/757/13-а) також наголошував, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Таку позицію Верховного Суду України було підтримав також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 11 червня 2018 року по справі № 826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а). Великою палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду України.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У той же час норми матеріального закону не пов'язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов'язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.
Таким чином суд приходить до висновку, що правочини між позивачем та ТОВ «Конкордвест» не спричинили настання реальних правових наслідків.
Накладні, виписані від імені ТОВ «Конкордвест» невстановленою особою, не можуть підтверджувати право платника на податковий кредит.
Таким чином, слід дійти висновку, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Позивачем не подано будь-яких доказів щодо спростування вказаних висновків.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя О.В. Патратій