Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "20" січня 2010 р. Справа № 12/1454
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Сікорської Н.А.
судді
за участю представників сторін
від первісного позивача Петрощук А.В. - дов. №STUI-0929 від 30.07.09р.
від первісного відповідача Зацарний О.І.- дов.№ 704 від 29.11.09р.
розглянув справу за позовом Дочірнього підприємства "Сумітек Україна" (м. Київ)
до Відкритого акціонерного товариства "Ігнатпільський кар'єр" (с.Ігнатпіль Овруцького району)
про стягнення 4 578 369,44 грн.
та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Ігнатпільський кар'єр" (с.Ігнатпіль Овруцького району)
до Дочірнього підприємства "Сумітек Україна" (м. Київ)
про розірвання договору № КМ-050/08 від 14.07.08р.
У відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України, спір вирішується у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.
Позивачем пред'явлено позов про належне виконання відповідачем зобов'язання за договором № КМ-050/08 та стягнення 4578369,44 грн., з яких 2600457,43 грн. заборгованості, 920098,82 грн. штрафних санкцій, 2600457,43 грн. - сума доплати.
02.11.09р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (а.с.56-57), згідно якої він просить стягнути з відповідача 5144527,80 грн., з яких 384867,69 грн. інфляційних, 83143,39 грн. 3% річних, 637183,30 грн. пені, 2600457,43 грн. заборгованості, 1438875,99 грн. - сума доплати. Вказану заяву подано у відповідності до ст. 22 ГПК України, тому ухвалою від 02.11.09р. її прийнято судом до розгляду.
Згідно пояснень та уточненого розрахунку позивача (а.с.81-84), інфляційні становлять 385188,07 грн., 3% річних - 83212,60 грн., пеня - 637713,71 грн., заборгованість - 2602622,14 грн., сума доплати - 1437850,90 грн. Вцілому, згідно вказаних пояснень та уточненого розрахунку, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 5146587,42 грн., тобто вдруге збільшено позовні вимоги, що не суперечить ст.22 ГПК України.
Спір вирішується з урахуванням вказаних збільшень позовних вимог.
Ухвалою суду від 22.12.09р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ВАТ "Ігнатпільський кар'єр", згідно якого останній просить розірвати договір № КМ-050/08 від 14.07.08р. між ВАТ "Ігнатпільський кар'єр" та ДП "Сумітек Україна".
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 2-5, 56-57). Проти зустрічного позову заперечив.
Крім того, первісним позивачем в судовому засіданні подано заяву про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на грошові кошти ВАТ "Ігнатпільський кар'єр", які знаходяться на рахунку №р/р 2600201301460 в ТОВ "Укрпромбанк" м. Київ, МФО 321228, а також шляхом накладення арешту на відчуження належного йому, на праві власності, рухомого та нерухомого майна (а.с.118-119).
Представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечив, з вказаних у письмових запереченнях (а.с.120-121), мотивів. Вимоги зустрічного позову підтримав із зазначених у останньому підстав (а.с. 89-92).
В судовому засіданні, у відповідності до ст. 22ГПК України, заявив клопотання про витребування у первісного позивача документів, що підтверджують право власності останнього на Гусеничний екскаватор Комацу, переданий за договором № КМ-050/08.
Вказане клопотання судом відхилено, як таке, що не пов'язане з предметом як первісного так і зустрічного позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.08р. між ДП "Сумітек Україна" (первісний позивач) та ВАТ "Ігнатпільський кар'єр" (відповідач за первісним позовом) був укладений Договір №КМ-050/08 (надалі-Договір), відповідно до п.1.1 якого первісний позивач (продавець) зобов'язався продати та поставити, а первісний відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар, а саме: Гусеничний екскаватор Комацу у кількості 1 одиниця, Модель: РС600LС-8, в порядку та на умовах, визначених Договором.
Згідно п. 3.2 Договору, приймання-передача товару за якістю та комплектністю здійснюється за місцем відвантаження. Факт приймання-передачі товару за якістю та комплектністю підтверджується видатковими накладними, підписаними продавцем та покупцем (його представником).
П. 2.1.1 Договору передбачено, що вартість товару по даному Договору є еквівалентом 430 971,78 Євро, що становить 3306418,93 грн. з урахуванням ПДВ - 551069,82 грн., по курсу Національного Банку України 7,672008 грн/Євро на 14.07.08р.
П. 2.1.2 сторони встановили, що у разі зміни курсу НБУ Євро по відношенню до гривні України більш ніж на 1%, ціна Договору має бути змінена пропорційно. Сума, що виникає у зв'язку з курсовою різницею, має бути перерахована банківським переказом.
За п.2.2 Договору, повний платіж здійснюється банківським переказом/ами (платіжним дорученням) в українських гривнях за наступним графіком:
- перший платіж у розмірі 20% від вартості товару - впродовж 15 банківських днів з дати підписання цього контракту (п.2.2.1);
- другий платіж у розмірі 80% від вартості товару - протягом 5-ти банківських днів з моменту доставки товару до покупця (п.2.2.2).
У відповідності до п.6.3 Договору, якщо повна сума платежу не буде отримана продавцем в строки відповідно до параграфа 2 цього Договору, продавець має право стягнути з покупця пеню в розмірі 0,03% від вартості товару за кожний день прострочення.
Згідно п. 7.2 Договору, всі зміни та доповнення до даного Договору дійсні тільки у випадку, якщо вони оформлені письмово та підписані повноважними особами з обох сторін.
На виконання умов Договору, 30.09.08р. первісний позивач відвантажив первісному відповідачу товар на суму 3066123,22 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЦSU-001938 від 30.09.08р. (а.с. 15).
Позивач за первісним позовом зазначив, що станом на дату подання позовної заяви, на його рахунок від первісного відповідача надійшов платіж у розмірі 701283,79 грн., що являється еквівалентом 91735,67 Євро. Вказав, що сума була перерахована на дату платежу відповідно до умов Договору, а саме:
- дата валютування - 23.07.08р., сума - 661283,79 грн., що являється еквівалентом 85827,55 Євро. Курс НБУ на 23.07.08р. становив: 1 Євро = 7,704796 грн. (перший платіж за Договором);
- дата валютування - 03.10.08р., сума 40000,00 грн., що являється еквівалентом 5908,12 Євро. Курс НБУ на 03.10.08р. становив: 1 Євро = 6,770344 грн. (другий платіж за Договором).
Разом, за даними первісного позивача, відповідач за первісним позовом сплатив 91735,67 Євро.
Посилаючись на п.2.1.1 Договору, первісний позивач вважає, що заборгованість первісного відповідача склала 339236,11 Євро (430971,78 Євро - 91735,67 Євро), що являється еквівалентом 2602622,14 грн. Вказаний перерахунок Євро у гривні здійснено виходячи із вказаного у Договорі курсу Євро - 7,672008 грн. (а.с.81).
Оскільки суму основної заборгованості первісний відповідач в обумовлені строки не сплатив (напротязі 5 банківських днів з моменту поставки, тобто до 05.10.08р. включно (п.2.2 Договору)), у червні 2009 року на його адресу була направлена претензія з вимогою погасити борг, яку останній залишив без відповіді та задоволення (а.с.18-24).
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором, первісний позивач на підставі п. 2.1.2 Договору нарахував до стягнення з первісного відповідача 637713,71 грн. пені за період з 08.10.08р. по 29.10.09р. (у розрахунку первісного позивача помилково початком періоду нарахування пені зазначено 10.08.08р., тобто допущено технічну помилку, що вбачається з указаної кількості днів прострочки).
За ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Керуючись положеннями ст. 625 ЦК України, первісний позивач також просить стягнути з первісного відповідача, за період з 05.10.08р. по 29.10.09р. 83212,60 грн. 3% річних та за період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року - 385188,07 грн. інфляційних (а.с.84).
Крім того, посилаючись на п. 2.1.2 Договору, первісний позивач також просить стягнути з первісного відповідача 1437850,90 грн., суму яких визначено, виходячи з різниці між сумою заборгованості в Євро, переведеною у гривні за курсом 11,910504 грн., який був на день подачі заяви про збільшення позовних вимог (29.10.09р.) та сумою вказаної первісним позивачем основної заборгованості первісного відповідача (4040473,04 грн. - 2602622,14 грн. (а.с.35)).
Згідно зустрічного позову (а.с.89-92) ВАТ "Ігнатпільський кар'єр", останній просить розірвати договір № КМ-050/08 від 14.07.08р. між ВАТ "Ігнатпільський кар'єр" та ДП "Сумітек Україна". Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ВАТ "Ігнатпільський кар'єр" підтвердив факт отримання ним 30.09.08р. товару згідно Договору, однак зазначив, що продавцем не було надано свідоцтва (паспорту) або інших документів для реєстрації транспортного засобу та було знято плату управління екскаватором. Враховуючи вказане, вважає, що відповідачем за зустрічним позовом було порушено умови Договору, оскільки товар було передано у некомплектному стані. При цьому зазначив, що не зважаючи на його прохання, відповідач за зустрічним позовом не усунув недоліки та не надав можливості використовувати екскаватор за цільовим призначенням. У зв'язку з простоєм екскаватора, ДП "Сумітек Україна" зазнало суттєвих економічних втрат. Посилаючись на ст.ст. 611, 682, 683, 684, 693, 651 ЦК України, вищевказані обставини позивач за зустрічним позовом вважає підставою для розірвання Договору та зазначив як заперечення на первісний позов (120-121). Також ВАТ "Ігнатпільський кар'єр" підтвердив факт проведення розрахунків у сумі 701283,79 грн. та заперечив проти нарахованих первісним позивачем штрафних санкцій, інфляційних.
ДП "Сумітек Україна" проти зустрічного позову заперечив., оскільки вважає, що його зобов'язання по Договору № КМ-050/08 від 14.07.08р. виконано у повному обсязі, підстави для розірвання останнього відсутні.
Згідно зі ст. 33 ГПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та про відмову в задоволенні зустрічного позову, на підставі слідуючого.
У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами як за первісним, так і за зустрічним позовами виник у зв'язку з виконанням умов договору №КМ-050/08 від 14.07.08р., предметом якого є поставка товару.
Відповідачем за первісним позовом підтверджено факт укладення вищевказаного Договору та виконання сторонами їх зобов'язань по поставці товару і оплаті на суму 701283,79 грн. Натомість його заперечення мотивовано неналежним виконанням первісним позивачем умов Договорору щодо комплектності товару.
Враховуючи, що заперечення відповідача за первісним позовом грунтуються на обставинах, які вказано як підстави пред'явлення зустрічного позову, у випадку правомірності вимог якого, вимоги первісного позову можуть бути спростовані, суд вважає перш за все дослідити наявність чи відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Згідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, на яку посилається позивач за зустрічним позовом, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно ст. 684 ЦК України, у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором:
- вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;
- відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.
Натомість, у матеріалах справи відсутні будь-які докази односторонньої відмови від Договору, у передбаченому ст.ст. 611, 684 ЦК України порядку, на час звернення первісного позивача до суду.
Не надано суду і документів, які підтверджували б існування між сторонами, на час звернення первісного позивача до суду, спору щодо розірвання Договору саме з підстав істотного порушення умов договору відповідачем, внаслідок якого позивач значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладенні Договору.
Додані до справи пропозиція (претензія) від 30.10.09р. ВАТ "Ігнатпільський кар'єр" та лист (відповідь) ДП "Сумітек Україна" від 03.11.09р. (а.с.123-124), суд не розцінює як такий доказ, оскільки вказана переписка здійснювалась після звернення первісного позивача до суду .
У відповідності до ч.ч.1-4 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Враховуючи зазначене, підстави для розірвання Договору за ст. 651 ЦК України, згідно ч.2 ст. 651 ЦК України якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, відсутні.
Слід також зазначити, що матеріали справи містять підписаний сторонами акт прийому-передачі від 30.09.08р. до Договору від 14.07.08р. (а.с.16), з якого вбачається, що екскаватор та ковш поставлений ВАТ "Ігнатпільський кар'єр" у повному комплекті у відповідності зі специфікацією; по даній поставці сторони не мають претензій одне до одного. Вказаний акт спростовує твердження позивача за зустрічним позовом про неналежне виконання ДП "Сумітек Україна" його зобов'язань по поставці за Договором.
Суд не розцінює як належний доказ по справі і односторонній акт позивача за зустрічним позовом від 04.11.08р. (а.с.122) та складений після порушення провадження у справі акт огляду екскаватора від 30.10.09р. (а.с.126), в яких, до того ж йдеться про обставини, які мали місце після виникнення у первісного відповідача обов'язку провести остаточні розрахунки за Договором.
Враховуючи вищевказане, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.
Натомість, оскільки відповідач за первісним позовом порушив взяті на себе за Договором зобов'язання по проведенню остаточних розрахунків, сплативши позивачу за первісним позовом лише частину вартості товару, в сумі 701283,79 грн., первісний позов заявлено правомірно.
Однак, на думку суду, первісним позивачем невірно визначено, заявлені до стягнення з первісного відповідача, суму основного боргу, штрафні санкції, інфляційні та 3% річних, а доплату за п. 2.1.2 Договору нараховано безпідставно.
У відповідності до ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня; іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.1,2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи, що правовідносини, які виникли між сторонами, грунтуються на Договорі №КМ-050/08 від 14.07.08р., проведення розрахунків між сторонами по якому передбачено в гривнях (п.2.2 Договору), позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача заборгованість саме у вищезазначеній валюті.
При цьому, суд вважає, що обрана первісним позивачем методика розрахунку основної заборгованості, яка грунтується на відповідному курсі Євро, є невірною, оскільки не визначена умовами Договору чи додатковими угодами до нього та призвела до завищення суми основного боргу, який підлягає стягненню з первісного відповідача, враховуючи наступне.
Так, у видатковій накладній, за якою товар було передано первісному відповідачу (а.с.15) та яка, згідно ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом, який фіксує факти здійснення господарських операцій, вартість товару визначена у розмірі 3066123,22 грн., без зазначення в ній єквіваленту в Євро.
Згідно матеріалів справи, які не заперечуються сторонами, первісним відповідачем сплачено 701283,79 грн. Отже фактична заборгованість останнього становить 2364839,43 грн. (3066123,22 грн. (вартість, згідно видаткової накладної) - 701283,79 грн.), в той час як заявлена до стягнення первісним позивачем, з посиланням на ч.2 ст. 533 ЦК України, сума основного боргу складає 2602622,14 грн. (не сплачена вартість товару). Вказану суму було визначено вказаним у описовій частині рішення способом за зазначеним у п.2.1.1 ("Вартість товару") Договору курсом Євро (а саме -7,672008 грн/Євро, тобто на дату укладення Договору), в той час як навіть у випадку здійснення розрахунку основного боргу, згідно ст. 533 ЦК України, його визначення повинно було здійснюватися за офіційним курсом Євро на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Однак, положення ст. 533 ЦК України також неможливо застосувати до даних правовідносин і з тих підстав, що Договором не визначено конкретну дату проведення остаточних розрахунків, а зазначено, що другий платіж у розмірі 80% від вартості товару здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту доставки товару до покупця (п.2.2.2). До того ж за даними НБУ України з 30.09.08р. (дата поставки товару) по 07.10.08р. (останній день платежу (п.2.2.2 Договору)) курс НБУ Євро змінювався в сторону зменшення. За всіх вищевказаних обставин 237782,71 грн. основного боргу нараховано до стягнення з відповідача безпідставно.
При цьому слід зазначити, що без належної правової підстави первісний позивач просить стягнути з відповідача за первісним позовом і 1437850,90 грн. доплати, згідно п. 2.1.2 Договору, у якому йдеться про зміну ціни Договору, у зв'язку з курсовою різницею.
Згідно ч.1-2 ст. 189 ГК України, ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання; ціна є істотною умовою господарського договору; ціна зазначається в договорі у гривнях...
За ч.1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Враховуючи викладене, ціна даного Договору визначається вартістю переданого товару, яка, як вище зазначалося, становить 3066123,22 грн. Порядок зміни ціни Договору (яка в даному випадку визначається вартістю товару) після його укладення, сторони не обумовили.
Тобто п.2.1.2 нерозривно пов'язаний з п.2.1.1, яких в однаковій мірі стосується і п.2.2 "Умови платежу", що унеможливлює нарахування доплати у зв'язку з курсовою різницею, яку, до того ж, було безпідставно розраховано, виходячи з різниці між сумою заборгованості в Євро, переведеною у гривні за курсом 11,910504 грн., який був на день подачі заяви про збільшення позовних вимог (29.10.09р.) та сумою вказаної первісним позивачем основної заборгованості первісного відповідача (4040473,04 грн. - 2602622,14 грн. (а.с.35)).
Згідно положень ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ст. 654 ЦК України, зокрема, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Однак, Договором, на підставі якого виникли правовідносини між сторонами, застосований первісним позивачем спосіб визначення суми основної заборгованості та доплати, що підлягає сплаті первісним відповідачем, не встановлено, його умови не дають можливості застосувати положення ст. 533 ЦК України, до того ж застосування п.2.1.2 Договору суперечить встановленим чинним законодавством визначенням ціни договору.
Враховуючи вказане, нарахування пені, інфляційних та 3% річних слід здійснювати від суми основного боргу, а саме від 2364839,43 грн.
При цьому, судом встановлено, що первісним позивачем допущено помилку при визначенні періоду нарахування 3% річних, оскільки початковою датою їх нарахування є 08.10.08р. (дата поставки + 5 банківських днів (дата здійснення другого плптежу за п. 2.2.1 Договору), а не 05.10.08р., як вказав первісний позивач у своєму розрахунку.
За вказаних обставин сума пені за період з 08.10.08р. по 29.10.09р., згідно зробленого судом розрахунку, становить 575979,40 грн., сума 3% річних за період з 08.10.08р. по 29.10.09р. - 75176,19 грн., сума інфляційних нарахувань за жовтень 2008 року по вересень 2009 року - 354720,99 грн.
В стягненні 61734,31 грн. пені, 8036,41 грн. 3% річних та 30467,08 грн. інфляційних слід відмовити.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що первісний позов обгрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню на суму 3370716,01 грн., з яких 2364839,43 грн. основного боргу, 575979,40 грн. пені, 75176,19 грн. 3% річних, 354720,99 грн. інфляційних нарахувань. В стягненні 237782,71 грн. основного боргу, 1437850,90 грн. доплати, 61734,31 грн. пені, 8036,41 грн. 3% річних та 30467,08 грн. інфляційних суд відмовляє.
В задоволенні зустрічного позову суд відмовляє.
Судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.
При дослідженні матеріалів справи, судом було встановлено, що первісним позивачем, при зверненні до суду, крім обгрунтовано сплаченого з майнової вимоги 25500,00 грн. державного мита, додатково, без відповідної на те підстави, було сплачено в дохід Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита. Враховуючи вказане, державне мито в розмірі 85,00 грн. є зайво сплаченим та підлягає поверненню первісному позивачу.
Що стосується заяви про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Всупереч вищевказаному, вимоги своєї заяви позивач грунтує лише на не підтверджених документально припущеннях про те, що діями первісного відповідача може бути утруднене чи унеможливлене виконання рішення суду по даній справі. В порядку статті 33 ГПК України, позивач не подав доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявлених заходів до забезпечення позову.
Враховуючи викладене, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, заявлене позивачем клопотання про забезпечення позову суд відхиляє.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22,33,49,69,82-85ГПК України, господарський суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ігнатпільський кар'єр", 11163, Житомирська обл., Овруцький р-н., с. Ігнатпіль, код 01374547
на користь Дочірнього підприємства "Сумітек Україна", 02140, м. Київ, вул. Гришко, 9, код 32524901
- 2364839,43 грн. основного боргу;
- 575979,40 грн. пені;
- 75176,19 грн. 3% річних;
- 354720,99 грн. інфляційних нарахувань;
- 16701,02 грн. витрат по сплаті державного мита,
- 206,31 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. В стягненні 237782,71 грн. основного боргу, 1437850,90 грн. доплати, 61734,31 грн. пені, 8036,41 грн. 3% річних та 30467,08 грн. інфляційних відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
5. Заяву про забезпечення позову відхилити.
6. Повернути Дочірньому підприємству "Сумітек Україна" з Державного бюджету України 85,00 грн. зайво сплаченого державного мита.
7. Видати довідку про повернення державного мита.
Рішення господарського суду вступає в законну силу після закінчення 10 - денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Сікорська Н.А.
Дата підписання: 28 січня 2010 року.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам