65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
"10" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2565/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Кісєльова Кирила Костянтиновича про забезпечення позову вх. ГСОО №2-6198/18 подану по справі №916/2565/18:
за позовом: Фізичної особи-підприємця Кісєльова Кирила Костянтиновича (АДРЕСА_1);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Нові Технології-Україна" (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, 2)
про стягнення 355 663,57 грн.
16.11.2018 року позивач - Фізичної особи-підприємця Кісєльова Кирила Костянтиновича" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2776/18) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Нові Технології-Україна", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 355663,57 грн., з яких 305704,00 грн. - заборгованість та 49959,57 грн. - пеня та покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов генеральних договорів на виконання ремонтних робіт №08-11/16 від 08.11.2016р., №09-11/16 від 09.11.2016р., №02-12/16 від 02.12.2016р., №20-12/16 від 20.12.2016р. в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, що стало підставою для звернення з відповідним позовом. При цьому, позивачем на суму заборгованості здійснено нарахування на пені у розмірі 49959,57 грн. про стягнення, якої позивач також звернувся у судовому порядку.
Ухвалою суду від 21.11.2018 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2565/18 за правилами загального позовного провадження із призначення підготовчого засідання на 17.12.2018 року.
07.12.2018 року позивачем подано до канцелярії суду заяву про забезпечення позову (вх. ГСОО №2-6198/18), в порядку ст.ст. 136-138 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до змісту заяви про забезпечення позову, заявник просить суд накласти арешт на судно - земснаряд "Дунай" (ІМО 7397593), зареєстроване під прапором України, власником якого є відповідач - ТОВ "Компанія "Нові Технології-Україна" та яке знаходиться в акваторії Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії Одеського морського порту Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".
Необхідність вжиття судом відповідних заходів щодо забезпечення позову обґрунтовано заявником наявністю у позивача згідно ч. 3 ст. 42 КТМ України чинної морської вимоги до відповідача - ТОВ "Компанія "Нові Технології-Україна", як судновласника щодо заборгованості, яка виникла за надані послуги з ремонту суден та поставлені на судна запасні частини, в тому числі земснаряд "Дунай" (ІМО 7397593). Отже, позивач вважає, що заявлені ним вимоги про стягнення заборгованості за договорами №08-11/16 від 08.11.2016р., №09-11/16 від 09.11.2016р., №02-12/16 від 02.12.2016р., №20-12/16 від 20.12.2016р., а саме за надання послуг з ремонту морських суден, зокрема і з/с „Дунай", є морською вимогою. При цьому позивач стверджує, що ТОВ "Компанія "Нові технології-Україна" ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань, що підтверджується пред'явленою претензією та відсутністю відповіді на неї, а тому є всі підстави вважати, що у подальшому буде ухилятися від виконання рішення суду, що ускладнить або зробить взагалі неможливим захист прав позивача. Водночас, позивач вважає, що виконання рішення суду у даній справі про стягнення заборгованості з судновласника у випадку задоволення позову може бути здійснено за рахунок вартості судна "Дунай" (ІМО 7397593), яке є у власності відповідача відповідно до свідоцтва про право власності на судно № 003349 від 27.10.2015 року. Разом з тим, позивач стверджує, що відповідно до інформації з сайту https://www.marinetraffic.com/ru, який надає інформацію про місцезнаходження будь-якого судна в режимі реального часу, земснаряд "Дунай" (ІМО 7397593) на момент подачі цієї заяви до суду перебуває у акваторії Одеського морського порту Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", про що свідчить скріншот з сайту, який додано до заяви. Водночас, позивач зазначає, що зустрічне забезпечення позову не є необхідним.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.
За приписами ч. 2 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.
Згідно зі ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.
Положеннями ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У відповідності до ч.2 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 41 КТМ України судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії. Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України.
В ч. 1 ст. 42 КТМ України передбачено, що судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога, зокрема, у зв'язку з постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його (п. 13 ч. 1 ст. 42 КТМ України).
За положеннями п.п. 1 п. „к" ч. 1 ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, ратифікованої згідно Закону України "Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна" №3702-VI від 07.09.2011 р., „морська вимога" означає вимогу, що виникає на підставі будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів. "Арешт" означає затримання судна, здійснюване в порядку судового виробництва для забезпечення морської вимоги, але не включає затримання судна для виконання судового рішення (ч. 2 ст. 1 Конвенції).
Із змісту наданих позивачем документів до позовної заяви вбачається, що ремонтні роботи, серед іншого, проводились також на земснаряді „Дунай" (ІМО 7397593).
Так, суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, суд зазначає, що достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Так, про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Отже, саме лише посилання позивача в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2018р. по справі №916/1854/17.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кісєльова Кирила Костянтиновича про забезпечення позову у справі №916/2565/18, оскільки остання не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку про неможливість або утруднення виконання рішення суду у майбутньому у разі невжиття таких заходів.
Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кісєльова Кирила Костянтиновича від 07.12.2018р. за вх. ГСОО №2-6198/18 про забезпечення позову у справі №916/2565/18 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя Ю.М. Невінгловська