"28" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1386/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,
при секретарі судового засідання Орлов О.О.
розглянувши у судовому засіданні справу №916/1386/18
за позовом Міністерства оборони України
до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Юсубзада Вусал Алі огли; 2) Державного підприємства "ТВК"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс"
про визнання договору недійсним та усунення перешкод у користуванні майном, -
за участю представників:
від позивача: Єрмаков А.В., довіреність від 26.06.2018р. №220/410/Д
від відповідача-1: Юсубзада Вусал Алі огли особисто, Синько О.А., довіреність від 04.08.2017р. №300
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи: Назаровець В.В., довіреність від 02.01.2018р. №13/18
Суть спору: Міністерство оборони України звернулось до Фізичної особи-підприємця Юсубзада Вусал Алі огли та Державного підприємства "ТВК" з позовом, в якому просить господарський суд:
- визнати недійсним договір про надання права платного користування торговельним місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій №3779/2014 від 14.05.2014р., укладений між ДП "ТВК" та ФОП Юсубзада Вусал Алі огли;
- зобов'язати ФОП Юсубзада Вусал Алі огли та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем, шляхом звільнення торговельного місця №3779 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 20.
Позовні вимоги обґрунтовані укладенням ДП "ТВК" спірного договору без наявності на це відповідних повноважень, а також припиненням дії договору №3779/2014 від 14.05.2014р. та вчиненням відповідачем-1 перешкод позивачу у користуванні та розпорядження торговельним місцем.
Ухвалою від 20.08.2018р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс".
У поясненнях по справі за вх.№17720/18 від 31.08.2018р. третя особа просить суд задовольнити позовні вимоги Міністерства оборони України з посиланням при цьому на те, що позивач не може належним чином реалізувати належне йому право розпорядження та користування спірним майном, а також не має можливості передати торговельне місце у користування іншій особі з метою отримання прибутку, оскільки відповідачі та інші особи, які діють від їх імені чинять перешкоди у користуванні, чим систематично завдають збитки позивачу у вигляді упущеної вигоди. Третя особа зазначає, що відповідач та треті особи безпідставно займають торговельне місце, незважаючи на те, що відповідач не перебуває у договірних відносинах з позивачем та посилається на положення ст.391 ЦК України.
У відзиві на позовну заяву про визнання недійсним договору та усунення перешкод у користуванні майном за вх.№20117/18 від 03.10.2018р. відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви повністю із посиланням на те, що договір №3779/2014 був укладений 14.05.2014р., тобто ще задовго до укладення договору доручення №1 від 14.06.2016р., а тому ніяких вимог ст.203 ЦК України в моменту укладення договору №3779/2014 від 14.05.2014р. не було порушено сторонами правочину. У період з 14.05.2014р. до подачі позову у позивача не було жодних претензій та нарікань щодо укладення договору №3779/2014 від 14.05.2014р., що свідчить про схвалення позивачем його укладення. Відповідач-1, виконуючи всі істотні умови договору про надання права платного користування торговим місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» від 14.05.2014р., має «правомірні очікування» та «законні сподівання» на продовження дії вказаного договору та користування торговим місцем №3779.
У поясненнях по справі за вх.№20974/18 від 16.10.2018р. третя особа зазначає, що укладаючи договір №3779/2014 від 14.05.2014р. ДП «ТВК» на власний розсуд розпорядилось майновими правами позивача щодо користування вказаним торговим місцем, не маючи на те відповідних повноважень та підстав, ДП «ТВК» діяло від власного імені та в своїх інтересах, та відповідними повноваженнями позивач його не наділяв. Посилання відповідача-1 на погодження позивачем спірного договору не відповідають дійсності, оскільки спірний договір до позивача не надавався, розрахунки з позивачем не проводились з часу укладення договору. Надсилання третьою особою відповідачу-1 повідомлень про припинення спірного договору відбулось з огляду на необізнаність третьої особи про відсутність на момент укладення договору у ДП «ТВК» повноважень вчиняти певні юридичні дії з боку позивача. При цьому третя особа посилається на правовий висновок Верховного Суду України, який викладений у постанові від 25.05.2016р. у справі №6-2612цс15, згідно з яким коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, то така особа не могла перевищити повноваження, оскільки вони де-факто відсутні. Також третя особа посилається на позицію Верховного Суду, зазначену у постанові від 12.06.2018р. у справі №927/976/17, згідно з якою якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника.
У відповіді на відзив за вх.№21164/18 від 17.10.2018р. позивач вказав на те, що ДП «ТВК» не мав повноважень на укладення спірного договору, оскільки діяв від власного імені та в своїх інтересах, у договорі не зазначено, що він діяв в інтересах позивача чи від його імені. Відповідачем-1 не надано доказів, які свідчать про погодження позивачем спірного договору. При цьому позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду України, який викладений у постанові від 25.05.2016р. у справі №6-2612цс15. Позивач з 2014 року не отримує кошти за користування його майновими правами.
У запереченнях на відповідь на відзив за вх.№21957/18 від 26.10.2018р. відповідач-1 зазначив, що укладений між сторонами договір є договором оренди. Жодних вимог ст.203 ЦК України в момент укладення договору сторонами правочину порушено не було. Договір не припинив своєї дії та є правомірним відповідно до положень ст.204 ЦК України, що виключає можливість задоволення позову про звільнення відповідачем-1 свого торгового місця, жодні права позивача з посилання м на ст.391 ЦК України не порушені. Твердження позивача, що договір був розірваний за одностороннього повідомлення представника позивача без наявності на це законодавчо визначених підстав та відсутності рішення суду про його розірвання суперечить нормам законодавства України.
У заяві про застосування позовної давності за вх.№2-5997/18 від 27.11.2018р. відповідач-1 просить суд взяти до уваги, що укладенням спірного договору не порушено прав позивача, а тому суд має відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, проте у разі визнання позову обґрунтованим відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову про визнання договору недійсним, у зв'язку зі спливом строку позовної давності, з посиланням на те, що позивач знав і міг дізнатись, що строк договору доручення від 28.11.2008р. - 1 рік, оскільки є безпосередньо стороною договору, позивачу було відомо, що ДП «Південь» виведене з відання позивача, про що свідчить акт прийому-передачі від 06.08.2009р., а тому міг дізнатись про подальшу долю використання майнових прав на торгові місця по вул. Рожевій, які здавало в оренду від імені позивача ДП «Південь». Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про дату, коли позивачу стало відомо про укладення спірного договору, а тому перебіг строку позовної давності слід рахувати з дати її укладення. Також відповідач-1 зазначає про відсутність доказів поважності причин пропуску строку позовної давності.
У клопотанні за вх.№24574/18 від 28.11.2018р. відповідач -1 просить суд взяти до уваги, що Міністерство оборони України не підтвердило належними і допустимим, достовірними та достатніми доказами право на первинне користування торговим місцем №3779 по вул. Рожевій на території ТОВ „Промтоварний ринок” та просить визнати набір аркушів розміром А-4, перший з яких має назву договір №181/9-83р. (не оригінал та не належним чином засвідчена копія) без вказівки на уповноважених осіб сторін, та без їх підписів, на який посилається Міністерство оборони України, як доказ - неналежним, недопустимим, недостовірним та недостатнім доказом на підтвердження права Міністерства оборони України на первинне користування торговим місцем №3779 по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок», а також просить визнати договір №181/9-83 від 21.02.2000р., поданий третьою особою з клопотанням від 23.11.2018р., неналежним недопустимим, недостовірним та недостатнім доказом.
Відповідач-2 у судові засідання не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив та відзив на позов у вставлений судом строк не надав. При цьому про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення, телефонограми від 27.11.2018р. та від 28.11.2018р., а також публікації в мережі Інтернет.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 28.11.2018р. за участю представників позивача, відповідача-1 та третьої особи судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, господарський суд встановив:
21.02.2000р. між Міністерством оборони України (Міністерство, позивач), Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області (Рада) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок» (Ринок) укладений договір про вилучення земельної ділянки (з розміщенням на ній асфальтованого майданчику), що розташована на території військового містечка Одеського гарнізону, військова частина А-4139, для передачі Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області та відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок» Міністерству оборони України вартості понесених витрат №148/19, умовами п.5.1. якого встановлено, що Міністерство має право протягом 99 років з дня підписання даного договору безкоштовного користування на власний розсуд 50 місцями під 20-футові контейнери, що розміщені на території ринку по вулиці Рожевій, та розташованих на даних місцях вказаних контейнерів, а Ринок визнає вказане право та зобов'язується безкоштовно здійснювати охорону загальне освітлення прибирання території та забезпечувати вільний доступ до вказаних контейнерів.
Відповідно до п.5.3. договору реорганізація, зміна структури, підпорядкованості Міністерства, Ради або Ринка не являються підставою для внесення змін або прозвання даного договору, умови та обов'язки даного договору переходять до їх правонаступників.
Додатками до цього договору є довідка вартості понесених затрат по обладнанню (додаток №1), акт інвентаризації земельної ділянки (додаток №2), акт прийому-передачі земельної ділянки (додаток №3), викопіровка з генерального плану військового містечка військової частини НОМЕР_1 (додаток №4).
Вказаний договір надано до суду у копії, яка засвідчена начальником філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс".
При цьому, копія цього договору одержана філією "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" 12.11.2018р. за вх.№1437, про що свідчить лист Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України від 09.11.2018р. №503/8/10625.
27.11.2008р. між Міністерством оборони України (Довіритель) та ДП Міністерства оборони України «Південь» (Повірений) укладений договір доручення, згідно з яким керуючись статтями 1000-1009 ЦК України та ст.176 ГК України Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Довірителя юридичні дії, пов'язані з укладенням та розірванням договорів з фізичними особами про надання платного користування 50 місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафів та представництвом інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язані з виконанням цього договору.
Відповідно до п.3.1 договору, непередбачених договором, які прямо не врегульовано умовами або положеннями цього договору, сторони керуються положеннями чинного законодавства України.
Згідно з п.п.5.1,5.2 договору договір набирає чинності з 01.01.2009р. та діє до 31.12.2009р.
17.06.2009р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №683-р про передачу цілісного майнового комплексу ДП „Південь” до сфери управління Держкомпідприємницттва.
Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства від 12.10.2010р. №315 «Про перейменування ДП «Південь» та затвердження статуту ДП «ТВК» ДП «Південь» перейменоване у ДП «ТВК», яке є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП «Південь» та затверджено статут ДП «ТВК».
14.05.2014р. між Державним підприємством «ТВК» (Сторона 1) в особі виконавчого директора Алєксєєнко О.М., який діє на підставі довіреності, виданої керуючим санацією ДП «ТВК» Хайло М.В. від 21.09.2012р. вих.№212 та фізичною особою ОСОБА_1 (Сторона 2) укладений договір про надання права платного користування торговим місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» №3779/2014, згідно з яким Сторона 1 надає Стороні 2 право платного користування торговим місцем для встановлення 20-футових контейнерів, що належать Стороні 2 на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, на умовах та в терміни, які передбачені цим договором.
Відповідно до п.2.1.1 договору Сторона 1 зобов'язується надати Стороні 2 торгове місце №3779 на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул.. Рожевій для встановлення контейнерів.
Згідно з п.2.2.1 договору Сторона 2 зобов'язується своєчасно в терміни, встановлені розділом 3 цього договору, здійснювати оплату за договором.
Відповідно до п.п.2.4.1, 2.4.2 договору Сторона 2 має право здійснювати підприємницьку діяльність відповідно до чинного законодавства України, здійснювати торговельну діяльність з використанням контейнерів (торгового місця), не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених даним договором.
Згідно з п.3.1 договору на час укладання цього договору вартість послуг становить 2000 грн. за місяць (з урахуванням ПДВ), з терміном сплати до 10 числа поточного місяця.
Відповідно до п.5.1 договору даний договір укладений на 6 років, набуває чинності з 01.05.2014р. та є дійсним до 25.03.2019р. Після закінчення терміну, на який був укладений цей договір, він втрачає свою чинність.
Згідно з п.5.4 договору розірвання цього договору Стороною 1 вчиняється в формі одностороннього направлення Стороною 1 повідомлення про це Стороні 2 на адресу, вказану у договорі (або письмово повідомлену Стороною 2 у разі зміни місця проживання (реєстрації) у відповідно до п.2.2.8 цього договору). У разі необхідності, доказом направлення повідомлення про розірвання цього договору є виписка з журналу вихідної кореспонденції Сторони 1. Договір послуг вважається розірваним Стороною 1 у наступних випадках:
- заборгованості Сторони 2 по оплаті, в термін більше 70 календарних днів;
- інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством України.
Ненадходження відповідного повідомлення на адресу Сторони 2 або його надходження на іншу адресу у випадку зміни Стороною 2 свого місця проживання (реєстрації) без виконання вимог п.2.8 цього договору - не є підставою для визнання повідомлення про розірвання договору не чинним.
14.06.2016р. між Міністерством оборони України (Міністерство) та Концерном «Військторгсервіс» (Концерн) укладений договір доручення №1, згідно з яким Міністерство доручає а Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Міністерства вчиняти юридичні дії, пов'язані з укладанням, розірванням, припиненням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, в тому числі з правом звернення до суду із позовами про тлумачення умов даних договорів, визнання їх недійсними, отримання та обліком коштів, стягнення заборгованості, штрафних санкцій та представництва інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням цього договору.
Згідно з п.5.1 договору доручення №1 від 14.06.2016р. договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.05.2019р. Договір вважається автоматично продовженим на таких самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої дії договору у письмовій формі не пізніше, ніж за один календарний місяць до закінчення терміну його дії.
06.03.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору доручення №1 від 14.06.2016р. , умовами якої умови п.1.1.,2.1.,2.8. та 2.9. викладені в іншій редакції:
« 1.1. За цим договором міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується від імені Міністерства вчиняти юридичні дії, пов'язані з укладанням, розірванням, припиненням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ “Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, в тому числі правом звернення до суду з позовами про тлумачення умов даних договорів, визнання їх недійсними, отриманням та обліком коштів, стягнення заборгованості, штрафних санкцій та представництва інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань пов'язаних з виконанням цього договору. Схема розташування 20-футових контейнерів на земельній ділянці на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул.. Рожевій наведена у Додатку №1 до цього договору.»
« 2.1. Мінімальний розмір плати за надання права платного користування одним місцем для встановлення 20-футового контейнеру згідно з цим Договором (далі - мінімальний розмір плати), з урахуванням Звіту про оцінку майна від 12.01.2018р. (Додаток 5 до Договору), станом на 31.12.2017р. складає 16925,40 грн. (з ПДВ). Розмір плати за перший місяць за надання права платного користування одним місцем для встановлення 20-футового контейнеру на території ТОВ “Промтоварний ринок” чи після перегляду мінімального розміру плати за одне місце відповідно до пункту 2.8 цього договору визначається як добуток місячної ринкової вартості права користування земельною ділянкою під 20-футовим контейнером, визначеної за результатами проведення відповідним суб'єктом оціночної діяльності та щомісячних індексів інфляції (що перевищують 100%) за період з дати проведення оцінки до дати укладення Договору (укладення додаткової угоди, застосування підвищеного розміру плати) та є підставою для внесення змін до укладених з фізичними та/або юридичними особами договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок». В подальшому щомісячно розмір плати за надання права платного користування місцями індексується у поточному місяці (у випадку перевищення 100%) на величину індексу інфляції за попередній місяць. У випадку, якщо за результатами перегляду мінімального розміру плати розмір плати за перший місяць буде меншим ніж розмір плати за попередній місяць, плата встановлюється у розмірі попереднього місяця.»
« 2.8. Міністерство (орган військового управління, на який покладено завдання з функціонального управління Концерном) станом на 31 грудня кожного календарного року (в разі необхідності в будь-який час протягом дії Договору), організовує проведення відповідним суб'єктом оціночної діяльності оцінки права користування 50 місцями для встановлення 20-футових контейнерів з рецензуванням Звіту про оцінку майна відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» Рецензований Звіт про оцінку майна використовується сторонами для встановлення мінімального розміру плати та внесення відповідних змін до укладених з фізичними та/або юридичними особами договорів про надання прав платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ “Промтоварний ринок”. Підвищення розміру плати за надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру на території ТОВ “Промтоварний ринок” Концерн здійснює шляхом внесення відповідних змін до укладених з фізичними та/або юридичними особами договорів Про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ “Промтоварний ринок” та застосовується з дати проведення оцінки, за виключенням 2018 року, в якому підвищений розмір плати застосовується з дати підписання договорів (у редакції додатку 6 до цього Договору), укладених між Концерном і фізичними та/або юридичними особами, а також актів приймання-передачі права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ “Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, але не пізніше трьох місяців з дати укладення сторонами Додаткової угоди № 1 до цього Договору».
« 2.9. Поточний та оперативний контроль за станом взаєморозрахунків між Міністерством і Концерном здійснюється в Міністерстві органом військового управління, на який покладено завдання з функціонального управління та контролю за діяльністю Концерну, з оформленням щоквартальних акті взаєморозрахунків за формою, що наведена у Додатку №4 до Договору. Департамент фінансів Міністерства щоквартально надає до органу військового управління, на який покладено завдання з функціонального управління та контролю за діяльністю Концерну довідку про надходження коштів.»
20.07.2016р. ДП „ТВК” складений лист за вих. №092/48, в якому ДП „ТВК” повідомив ОСОБА_2 про припинення договору №3779/2014 від 14.05.2014р. про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварних ринок” по вул. Рожевій у зв'язку з укладенням між Міністерством оборони України та Концерном «Військторгсервіс» договору доручення №1 від 14.06.2016р.
У повідомленні від 05.09.2016р. ОСОБА_1 повідомив Міністерство оборони України, Концерн «Військторгсервіс» та філію «ОУВТ» про те, що договір №3779/2014 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожевій від 14.05.2014р. (торгове місце №3779) діє до 25.03.2019р. та не є припиненим.
27.12.2016р. Одеською філією Концерну «Військторгсервіс» складено повідомлення вих.№1287 в порядку п.5.4. договору №3779/2014 від 14.05.2014р. про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, згідно з яким Юсубзаду Васал Алі огли повідомлено про укладення договору доручення №1 від 14.06.2016р., про припинення договору №3779/2014 за ініціативою Міністерства оборони України в особі філії „Одеське управління військової торгівлі” Концерну „Військторгсервіс” з 27.02.2017р. та про необхідність у 3-денний термін (до 02.03.2017р. включно) звільнити торгове місце №3779.
У листі від 15.03.2017р. ТОВ „Промтоварний ринок” повідомлено Філію „ОУВТ” Концерну „Військторгсервіс”, що на виконання умов п.5.1 договору №181/9-83р від 21.02.2000р. Міністерству оборони виділені в безкоштовне користування на власний розсуд терміном на 99 років з моменту укладення договору 50 місць під розміщення 20-футових контейнерів на тори торії ТОВ «Промтоварний ринок» по вулиці Рожевій (територія контейнерної площадки №2 Торговельного комплексу №), зокрема торгівельне місце 3779.
Згідно з інформаційною довідкою ДП «ТВК» вих.№62 від 26.05.2017р. ОСОБА_1 здійснював оплату за користування торговим місцем №3779 по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» з травня 2014 року по липень 2016 року.
23.03.2018р. МОУ видано довіреність №220/254/д якою уповноважено начальника філії „Одеське управління військової торгівлі” Концерну „Військторгсервіс” Соловйову О.Є. на вчинення юридичних дій від імені МОУ, передбачених договором доручення №1 від 14.06.2016р., укладеного між МОУ та Концерном „Військторгсервіс” (зі змінами і доповненнями)
29.03.2018р. Філією „ОУВТ” Концерну „Військоргсервіс” складно лист №405/4, в якому ОСОБА_1 в порядку п.5.4. договору повторно повідомлено про припинення дії договору №3779/2014 та відсутність права користування торгівельним місцем №3779 та території „Промтоварний ринок” по вул. Рожева та звільнення вказаного торгівельного місця.
10.04.2018р. начальником філії „ОУВТ” Концерну „Військторгсервіс” затверджено Акт інвентаризації торгівельних місць Дільниць №6 філії на території ТОВ „Промтоварний ринок” (вул. Рожева), витяг з якого надано позивачем до суду, та в якому, серед іншого, встановлено, що на 50 торговельних місцях розміщено 100 контейнерів, власників яких не встановлено, а користувачі контейнерів не надали документів, які б підтверджували право власності. 98 контейнерів використовуються на підставі укладених договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, що відповідає 49 торговельним місцям, крім 14 торговельних місць, на яких використання контейнерів є спірним та перебуває на розгляді у судових інстанціях.
Додатком №3 до цього Акту є Реєстр осіб та договорів укладених ДП МОУ „Південь” та ДП „ТВК”, в якому, серед іншого, зазначено ОСОБА_1 , договір №3779/2014 від 14.05.2014р. номер торговельного місця 3779.
Також Додатком до цього Акту є Перелік питань інвентаризації використання торговельного місця №3779 дільниці №6 філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» на території ТОВ «Промтоварний ринок» (вул. Рожева) від 02.04.2018р., в якому зазначено, що фактичним користувачем вказаного торгівельного місця є реалізатор ОСОБА_3
24.04.2018р. Філією „ОУВТ” Концерну „Військоргсервіс” складено лист №548/4, в якому ОСОБА_1 повідомлено про розірвання договору №3779/2014 в порядку п.5.4 договору за ініціативою однієї із сторін та відсутність права користування торгівельним місцем №3779 та території „Промтоварний ринок” по вул. Рожева та звільнення вказаного торгівельного місця.
07.08.2018р. комісією філії „ОУВТ”, за участю представника Південного територіального управління Військової служби правопорядку та представника ТОВ „Промтоварний ринок” складений Акт огляду торгівельного місця №3779, яке знаходиться на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, в якому встановлено, що торгівельне місце №3779, виділене під встановлення 20-футових контейнерів, фактично використовується особою Лагутік Т.В., що здійснює торговельну діяльність на ньому від імені ОСОБА_1 (зі слів). Особа ОСОБА_3 , яка фактично користується торговельним місцем відмовляється його звільнити у добровільному порядку та усунути перешкоди у користуванні ним Міністерству оборони України в особі його уповноважених осіб.
Окрім того, третьою особою до справи надані акти про відкриття торгівельного об'єкту без перепустки, які складені за участю представника (орендар, суборендар, реалізатор) торгівельного (складського) об'єкту №3779 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в яких засвідчено, що вказаний торгівельний об'єкт відчинено без дійсної перепустки, що є порушенням Положення видачі, обліку та використання перепусток, що дають право на відкриття торговельних та складських об'єктів, які розташовані на території ТОВ «Промтоварний ринок», затвердженого наказом директора підприємства №94 від 30.05.2017р.
Відповідачем-1 також надано до матеріалів справи копії квитанцій про сплату плати за користування торговим місцем Міністерству оборони України.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.
Предметом позову Міністерства оборони України є визнання недійсним договору про надання права платного користування торговельним місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій №3779/2014 від 14.05.2014р., укладеного між ДП "ТВК" та ФОП Юсубзада Вусал Алі огли та зобов'язання ФОП Юсубзада Вусал Алі огли та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем, шляхом звільнення торговельного місця №3779 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 20.
Позовні вимоги в частині визнання недійсним договору обґрунтовані посиланням на те, що вказаний договір укладений ДП „ТВК” за відсутністю відповідних повноважень, оскільки ДП МОУ „Південь” вибуло із управління МОУ ще у 2009 році, а ДП „ТВК” не наділялося повноваженнями діяти від імені Міністерства оборони та розпоряджатись його майновими правами щодо використання спірним торговельним місцем.
В якості правових підстав обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на вимоги:
- ч.1 ст.203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
- ч.1 ст.207 ГК України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині;
- ч.1 ст.215 ЦК України, згідно з якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-1 та будь-яких інших осіб усунути перешкоди у користуванні торгівельним місцем обґрунтовані посиланнями позивача на вчинення відповідачем-1 перешкод позивачу у користуванні та розпорядженні торговельним місцем.
В якості правових підстав обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на вимоги ст.391 ЦК України, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено господарським судом 14.05.2014р. між ДП «ТВК» та фізичною особою ОСОБА_1 укладений договір про надання права платного користування торговим місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» №3779/2014, за умовами якого відповідач-2 надає відповідачу-1 право платного користування торговим місцем для встановлення 20-футових контейнерів.
При цьому виходячи зі змісту даного договору ДП «ТВК» при укладенні спірного правочину діяло від свого власного імені, а не за дорученням будь-яких інших осіб.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали справи не містять доказів наявності у ДП «ТВК» майнових прав на спірне торгове місце, право користування яким надано відповідачу-1 за договором №3779/2014 від 14.05.2014р.
В свою чергу такі майнові права належать Міністерству оборони України на підставі договору про вилучення земельної ділянки (з розміщенням на ній асфальтованого майданчику), що розташована на території військового містечка Одеського гарнізону, військова частина НОМЕР_1 , для передачі Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області та відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок» Міністерству оборони України вартості понесених витрат №148/19 від 21.02.2000р., який укладений між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Промтоварний ринок».
27.11.2008р. Міністерством оборони України укладений договір доручення з ДП МОУ „Південь”, яким Міністерство оборони України доручає, а ДП МОУ „Південь” приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Довірителя юридичні дії, пов'язані з укладенням та розірванням договорів з фізичними особами про надання платного користування 50 місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафів та представництвом інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язані з виконанням цього договору. Строк дії цього договору доручення встановлений з 01.01.2009р. до 31.12.2009р.
Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно з ч.1 ст.1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
Відповідно до ст.1001 Цивільного кодексу України договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.
Згідно з ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
При цьому, з огляду на приписи ч.ч.1,2 ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Умов щодо автоматичної пролонгації даний договір доручення від 27.11.2008р. не містить.
За таких обставин, враховуючи, що додаткових угод до договору доручення від 27.11.2008р. щодо продовження строку його дії між його сторонами не укладалось, а самим договором доручення від 27.11.2008р. не передбачено автоматичної пролонгації та визначено конкретну дату строку його дії - 31.12.2009р., господарський суд дійшов висновку про припинення строку його дії саме 31.12.2009р.
При цьому правовим наслідком закінчення строку його дії є припинення прав та обов'язків сторін за договором.
Таким чином, після закінчення строку дії договору доручення 31.12.2009р. права та обов'язки ДП МОУ „Південь” за цим договором є припиненими, а тому укладення 14.05.2014р. ДП „ТВК”, яке є правонаступником ДП „Південь”, договору №3779/2014 здійснено за відсутністю відповідних повноважень з боку Міністерства оборони України.
Про відсутність таких повноважень у ДП „ТВК” свідчить також і зміст оспорюваного договору, згідно з яким при укладенні договору ДП «ТВК» діє від свого імені, а не від імені Міністерства оборони України.
Відповідно до ч.2 ст.237 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Таким чином договір №3779/2014 від 14.05.2014р. з боку ДП «ТВК» укладено не за відсутності у нього будь-яких на то повноважень.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.ч.2,3 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.231 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку про недійсність договору про надання права платного користування торговельним місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій №3779/2014 від 14.05.2014р., укладеного між Державним підприємством "ТВК" та Фізичною особою-підприємцем Юсубзада Вусал Алі огли.
При цьому посилання відповідача-1 на подальше схвалення позивачем даного договору господарським судом не приймаються до уваги, з огляду на таке.
Згідно зі ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Господарським судом враховано висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України у постанові від 25.05.2016р. по справі №6-2612цс15, згідно з яким стаття 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.
Отже, враховуючи встановлення господарським судом відсутності повноважень у ДП «ТВК» на укладення спірної додаткової угоди, обставини щодо подальшого схвалення/не схвалення позивачем даної додаткової угоди не створює будь-яких правових наслідків.
Посилання відповідача-1 на положення п.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», згідно з яким наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України), господарським судом також не приймаються до уваги з огляду на встановлення обставин щодо відсутності повноважень у ДП «ТВК», а не їх перевищення.
Також господарський суд не приймає до уваги посилання позивача на вимоги ч.1 ст.207 ГК України, оскільки Законом України „Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” від 06.02.2018р. №2275-VІІІ, який набрав чинності 17.06.2018р., до Господарського кодексу України внесені зміни в т.ч. шляхом виключення статті 207.
Щодо заяви відповідача-1 про застосування позовної давності за вх.№2-5997/18 від 27.11.2018р. господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У ч.1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідач-1, заявляючи про сплив строку позовної давності посилається на те, що позивач знав і міг дізнатись, що строк договору доручення від 28.11.2008р. - 1 рік, оскільки є безпосередньо стороною договору, позивачу було відомо, що ДП «Південь» виведене з відання позивача, про що свідчить акт прийому-передачі від 06.08.2009р., а тому міг дізнатись про подальшу долю використання майнових прав на торгові місця по вул. Рожевій, які здавало в оренду від імені позивача ДП «Південь». Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про дату, коли позивачу стало відомо про укладення спірного договору, а тому перебіг строку позовної давності слід рахувати з дати її укладення.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищевказані положення ГПК України обов'язок доведення спливу строку позовної давності за вимогами про визнання договору недійсним саме на відповідача-1.
Між тим, відповідачем-1 не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження дати, з якої почався перебіг строку позовної давності.
Посилання лише на імовірну обізнаність позивача про укладення спірного договору з огляду на закінчення строку договору доручення та можливість позивача дізнатись про подальшу долю використання майнових прав на торгові місця не можуть бути прийняті судом в якості доказів обізнаності позивача про укладення оспорюваного договору з дати її укладення.
Більш того, позивач не був стороною договору №3779/2014 від 14.05.2014р., що також спростовує доводи відповідача-1 про те, що перебіг строку позовної давності слід рахувати з дати її укладення.
За таких обставин, строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом не є пропущеним, що свідчить про відсутність підстав для застосування позовної давності згідно із заявою відповідача-1 у справі.
Щодо решти позовних вимог про зобов'язання ФОП Юсубзада Вусал Алі огли та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем, шляхом звільнення торговельного місця №3779 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 20, господарський суд дійшов про таке.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Правова конструкція, яка міститься в ст.391 ЦК України, передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до цієї статті власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Звернення до суду з вимогою про захист права власника від такого порушення отримав у фаховій літературі назву «негаторний позов». Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Усунення цих перешкод не передбачає виникнення у власника речового права на майно іншого власника, зокрема права користування цим майном. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 13.02.2018р. у справі №912/4425/16.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29.03.2018р. у справі №918/317/17.
Таким чином, право на негаторний позов має лише власник або титульний володілець речі, права та законні інтереси якого можуть бути порушені або не визнаються іншою особою (особами), які перешкоджають у здійсненні власником або титульним володільцем законного права власності в контексті розпорядження та користування річчю. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі №922/3408/15.
Згідно з висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеним у постанові від 23.10.2018р. у справі №914/2728/17 положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного із позивачем договору.
Водночас як вище встановлено господарським судом позивачу на підставі договору №148/19 від 21.02.2000р., який укладений між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Промтоварний ринок», належить право безкоштовного користування торговельним місцем 3779, тобто титульним володільцем спірного майна є саме позивач.
При цьому згідно з усними поясненнями представника відповідача-1 у судовому засіданні ФОП Юсубзада Вусал Алі огли на даний користується спірним торговим місцем.
Отже, враховуючи, що договір №3779/2014 від 14.05.2014р. є недійсним, а інших доказів наявності правових підстав використання спірного майна відповідачем-1 до суду не надано, господарський суд вважає слушними доводи позивача, що відповідачем-1 вказане майно використовується за відсутності будь-яких правових підстав, що в свою чергу є підставою для застосування правової конструкції, передбаченої ст.391 ЦК України.
Таким чином господарським судом задовольняються позовні вимоги Міністерства оборони України про зобов'язання відповідача-1 усунути перешкоди позивачу у користуванні спірним майном.
Щодо решти позовних вимог до «будь-яких інших третіх осіб», господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на суб'єктний склад учасників справи, невизначеність конкретного кола осіб, відносно яких приймається рішення у цій частині та непередбаченість такого способу захисту права діючим законодавством України, а тому задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Клопотання відповідача-1 щодо такого доказу, як договір №181/9-83 р від 21.02.2000р. не прийнято до уваги господарським судом, оскільки під час розгляду справи по суті судом на підставі ст.207 ГПК України задоволено клопотання третьої особи та залучено до справи копію договору №181/9-83р від 21.02.2000р., яка засвідчена начальником філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс".
Відповідно до ч.ч. 1,2,4 ст.91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Таким чином, із врахуванням того, що оригінал договору №181/9-83р від 21.02.2000р., вилучений в приміщенні архівного відділу Овідіопольської райдержадміністрації 29.10.2018р. на виконання ухвали Овідіопольського районного суду від 26.10.2018р. у справі №509/4946/18, про що свідчить лист Архівного відділу Овідіопаольської районної державної адміністрації Одеської області від 13.11.2018р. №155/01-35, господарський суд вважає, що копія договору №181/9-83р від 21.02.2000р., яка засвідчена начальником філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", є належним і допустимим доказом, який свідчить про наявність у Міністерства оборони України права безкоштовного користування на власний розсуд 50 місцями під 20-футовими контейнерами, що розміщені на території ринку по вулиці Рожевій.
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1.Позов Міністерства оборони України задовольнити частково.
2.Визнати недійсним договір про надання права платного користування торговельним місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій №3779/2014 від 14.05.2014р., укладений між Державним підприємством "ТВК" (67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 21, код ЄДРПОУ 24971375) та Фізичною особою-підприємцем Юсубзада Вусал Алі огли ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).
3.Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Юсубзада Вусал Алі огли ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) усунути перешкоди Міністерству оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) у користуванні торговельним місцем, шляхом звільнення торговельного місця №3779 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 20.
4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Юсубзада Вусал Алі огли ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) судовий збір у розмірі 1321 (одна тисяча триста двадцять одна) грн. 50 коп.
6.Стягнути з Державного підприємства "ТВК" (67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 21, код ЄДРПОУ 24971375) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) судовий збір у розмірі 1321 (одна тисяча триста двадцять одна) грн. 50 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 07 грудня 2018 р.
Суддя Г.Є. Смелянець