05.12.2018 р. Справа № 914/4101/15
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,
до Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни, м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Львівської міської ради, м. Львів,
про: стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень,
за участю представників:
позивача: Чернобай С.С. - представник на підставі довіреності №2302-вих-1764 від 12.03.18р.,
відповідача: Мачеус О.В. - особисто, Мачеус В.В. - представник на підставі довіреності №1726 від 06.04.17р.,
третьої особи: Піскун А.Й. - представник на підставі довіреності від 22.01.2018 року,
встановив:
Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 681 127,51 грн, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на його користь 581 044, 70 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2012-30.09.2015. Судом прийнято вказану заяву.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/4101/15 позовні вимоги задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2018 року касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі №914/4101/15 скасовано. Справу №914/4101/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
07.09.2018 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для нового розгляду судді Матвіїву Р.І. Ухвалою суду від 12.09.2018 року справу прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 10.10.2018 року.
10.10.2018 року відповідачем подано клопотання про проведення експертизи технічного стану приміщень.
10.10.2018 року позивачем подано клопотання про зобов'язання відповідача надати докази.
31.10.2018 року відповідачем подано заяву про долучення письмових доказів, 21.11.2018 року - клопотання про зобов'язання позивача подати докази, відзив на позовну заяву та письмові пояснення.
31.10.2018 року відповідачем подано заяву про забезпечення доказів шляхом витребування документів у Львівської міської ради, у Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та в Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у задоволенні якої судом відмовлено згідно з ухвалою від 06.11.2018 року.
21.11.2018 року відповідачем подано заяву про забезпечення доказів шляхом призначення судової будівельно-технічної експертизи, у задоволенні якої відмовлено згідно з ухвалою суду від 27.11.2018 року.
29.11.2018 року відповідачем подано клопотання про колегіальний розгляд справи.
У судове засідання 29.11.2018 року учасники справи явку представників не забезпечили, у зв'язку з чим судом відкладено підготовче засідання на 05.12.2018 року.
У судове засідання 05.12.2018 року з'явилися всі учасники справи. Відповідач та його представник підтримали клопотання про призначення експертизи та в судовому засіданні подано уточнення до заяви від 10.10.2018 року, а саме сформульовано питання, які, на думку заявника, потрібно поставити на експертизу. Представник позивача висловив заперечення щодо призначення в даній справі експертизи.
Щодо клопотання відповідача про проведення експертизи технічного стану приміщень, суд зазначає наступне. Заявник клопотання стверджує, що проведення експертизи є необхідним, оскільки ним як орендарем вкладались кошти в ремонт першого поверху та даху, приміщень другого поверху, а підвали не відремонтовані. За словами заявниками, він не може використовувати ці приміщення без ремонту, тому просить суд звільнити його від сплати оренди за частину приміщень підвалу на підставі експертного висновку будівельно-технічної експертизи, а вкладені в ремонт кошти зарахувати в оплату оренди. У поданому в судовому засіданні 05.12.2018 року доповненні до клопотання заявником сформульовано питання, які потрібно поставити експерту, а саме «чи відповідає стан пивниць за адресою м. Львів, пл. Ринок, д.37 та д.38, можливості їх експлуатації в стані, який не відповідає будівельно-технічним нормам і правилам станом на грудень 2018 року?».
Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Згідно з роз'яснення п. п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Так, згідно з ч.1, ч.4 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Проте, у наданому відповідачем клопотанні не вказано для з'ясування яких обставин справи в межах даного спору необхідно провести вказаний вид експертизи. Заявником не обгрунтовано необхідність підтвердження тих чи інших обставин справи, що підлягають доказуванню у справі про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, висновком експерта про відповідність стану приміщень можливості їх експлуатації станом на грудень 2018 року. Крім цього, заявлене клопотання в основному зводиться до встановлення обставин щодо звільнення орендаря від сплати оренди за частину приміщень підвалу та щодо зарахування вкладених у ремонт коштів в оплату оренди, що не входять до предмету дослідження та доказування в даній справі.
Призначення судової експертизи у справі є правом, а не обов'язком суду, яке суд може реалізувати лише у разі виникнення дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є взаємно суперечливими. Неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Враховуючи наведене, суд не вважає клопотання про призначення експертизи технічного стану приміщень обґрунтованим, а необхідність проведення експертизи для визначення запропонованих заявником питань не доведена та з предмету спору і матеріалів справи не вбачається. При цьому, суд також звертає увагу на висловлену Верховним судом у постанові від 27.06.2018 року у справі № 5017/289/2012 позицію щодо обгрунтованості підстав для призначення у судових справах експертизи.
Так, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Отже, господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що суду слід виходити з того, що при призначенні судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо клопотання відповідача про зобов'язання позивача подати докази на підтвердження права комунальної власності на об'єкт оренди, а саме: оригінали письмових доказів передачі нежитлових приміщень на пл. Ринок, 38 в м. Львові з державної у комунальну власність; оригінали правовстановлюючих документів на нежитлові приміщення на пл. Ринок, 38 в м. Львові; оригінали письмових доказів про передачу нежитлових приміщень на пл. Ринок, 38 в м. Львові на баланс ЛКП «Старий Львів», суд зазначає наступне.
Так, згідно з положеннями ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Проте, докази, які відповідач вважає за необхідне отримати у позивача, не спрямовані на спростування обставин, зазначених у позовній заяві, та заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень. Відповідачем не обґрунтовано, яким чином визначені ним докази стосуються предмету спору в даній справі та входять в предмет доказування в межах даного спору.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати докази, а саме докази сплати орендної плати за вказаний у позові період заборгованості, суд зазначає про його безпідставність з огляду на наступне.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України).
Як передбачено ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст.14 ГПК України).
Відтак, відповідач, заперечуючи позовні вимоги, доказує та підтверджує свою позицію належними, на його думку, доказами. Позивач у свою чергу, заявляючи позовні вимоги та посилаючись на ту чи іншу обставину, доводить та підтверджує їх належними допустимими та достатніми доказами, що підлягатимуть оцінці судом. Враховуючи принципи господарського судочинства, зокрема, рівності всіх учасників судового процесу та змагальності сторін, сторони не вправі перекладати тягар доказування на іншу сторону.
Щодо клопотання про колегіальний розгляд справи, згідно з яким заявник зазначає, що судом порушуються процесуальні права сторони, розгляд справи проводиться необ'єктивно, упереджено, у зв'язку з чим просить розглядати справу в колегіальному складі суду у порядку, передбаченому ст.33 ГПК України, то суд не вважає таке клопотання обґрунтованим. Так, згідно з ч.1 ст.33 ГПК України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження. Відтак, суд звертає увагу, що підставою для розгляду справи в колегіальному складі суду може бути категорія та складність справи. Натомість, клопотання відповідача обґрунтовується іншими обставинами, які не стосуються та не впливають на категорію і складність справи, що розглядається судом. Дотримуючись принципу розумності строків розгляду справи судом, неприпустимим і невиправданим є призначення колегіального розгляду справи з метою продовження строків підготовчого провадження.
Керуючись ст. ст. 182, 185, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. У задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни про проведення експертизи технічного стану приміщень (вх.№37998/18 від 10.10.2018 року), з врахуванням заяви від 05.12.2018 року, відмовити.
2. У задоволенні клопотання Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про зобов'язання відповідача надати докази (вх.№38152/18 від 10.10.2018 року) відмовити.
3. У задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни про зобов'язання позивача подати докази (вх.№44773/18 від 21.11.2018 року) відмовити.
4. У задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни про колегіальний розгляд справи (вх.№45714/18 від 29.11.2018 року) відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
На ухвалу суду в частині відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне судове рішення складене 10.12.2018 року.
Суддя Матвіїв Р.І.