28 жовтня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Кварталової A.M.,
суддів- Плавич Н.Д., Левенця Б.Б.,
при секретарі - Тухтарян О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання першочергового права на надання вивільненої кімнати в гуртожитку, про зобов'язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради надати кімнату в гуртожитку та про видачу ордера на вселення, про укладення договору найму, визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування кімнатою в гуртожитку, за позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення, за апеляційною скаргою Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2008 року , -
встановила:
У березні 2005 року Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення , посилаючись на те, що відповідачі, які мешкають в кімнаті №339 у гуртожитку поАДРЕСА_1 у цьому гуртожитку самовільно, але добровільно виселитись не бажають.
Судом у якості третьої особи притягнуто до участі в справі ОСОБА_4, яка діє від свого імені та від імені малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7.
ОСОБА_4 заявила самостійні вимоги та просила суд виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідачі зайняли спірну кімнату самовільно, але добровільно виселитись не бажають, перешкоджають їй проживати в кімнаті. Право на проживання в кімнаті № 354 гуртожитку належить їй та малолітнім дітям ОСОБА_6, ОСОБА_7.
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не погодившись з вимогами позивача та третьої особи надали до суду зустрічну позовну заяву в якій просили: визнати ОСОБА_4, ОСОБА_7 Л.О., ОСОБА_6, ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування кімнатою № 354 у гуртожитку по вулиці Затонського, 19 в м. Одесі,
Головуючий в 1 інстанції- Гусєв О.Г. Справа № 22ц-2825/2008р
Суддя - доповідач- Кварталова A.M. Категорія ЦП-42
визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 право на отримання вивільненого приміщення, а саме кімнати за №354 , зобов'язати Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради надати у користування ОСОБА_2 і ОСОБА_3 кімнату №354 , видавши ордер на вселення та уклавши з ними договір найму жилого приміщення на зазначену кімнату.
Свої вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обґрунтовували тим, що вони мають право на поліпшення житлових умов та на отримання кімнати №354 у разі її вивільнення, оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не проживають в спірній кімнаті з 1998 року, а тому на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України вони втратили право на проживання в кімнаті №354.
Судом провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_5 закрито, у зв'язку з "її смертю.
Судом в якості третьої особи притягнуто до участі у справі Одеську міську раду.
ОСОБА_8 розглянута у відсутність представника Одеської міської ради, яка була повідомлена про слухання справи.
Судом в якості третьої особи притягнуто до участі у справі орган опіки, та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах неповнолітніх Іванівської районної державної адміністрації Одеської області.
Представники органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Служби у справах неповнолітніх Іванівської районної державної адміністрації Одеської області вважали, що позовні заяви Суворовської районної адміністрації та ОСОБА_4 підлягають задоволенню, а зустрічна позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_3, задоволенню не підлягає, оскільки є безпідставною.
Судом також у якості третіх осіб до участі у справі притягнуто ОСОБА_9 (як опікуна ОСОБА_6.), ОСОБА_10 (як опікуна ОСОБА_7.), які в судове засідання не з'явились.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2008 року у задоволенні позовних вимог Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_4 - відмовлено.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради просить рішення суду скасувати і постановити нове , яким задовольнити їх позовні вимоги, посилаючись на те, що судом були порушенні норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення на неї учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про виселення на підставі ст.ст 128, 129 ЖК України, суд першої інстанції виходив з того, що під час винесення рішення по справі статус гуртожитку був змінений на житловий будинок, який знаходиться у комунальній власності і оскільки позивачами було запропоновано уточнити свої позовні вимоги, але вони вважали, що статус будинку не має значення та наполягали на винесенні рішення з підстав передбачених ст.ст. 128, 129 ЖК України. В зв'язку з тим, що правовідносини між сторонами регулюються главою 2 ЖК України, дії ст.ст. 128, 129 ЖК України на данні правовідносини не поширюються, а тому позивачам слід відмовити у позові.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2І.і ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування кімнатою АДРЕСА_1 на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України, суд першої інстанції виходив з того, що зустрічна
позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 самовільно вселились у спірне приміщення та перешкоджають ОСОБА_4 і ОСОБА_6, ОСОБА_7 в проживанні в зазначеному житловому приміщенні, в зв'язку з чим їх не проживання понад шість місяців відбулося з поважних причин.
Проте погодитись повністю з такими висновками суду першої інстанції не можна, так як вони не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норму матеріального права з наступних підстав.
У відповідно до ст.116 ЖК України особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання їм іншого жилого приміщення.
Матеріалами справи встановлено, що наймачем кімнати № 339 , розміром 12 кв.м. по вул. Затонського 19 в м. Одесі у гуртожитку є ОСОБА_2 згідно ордеру від 26 грудня 1996р.(а.с.9).
Наймачем кімнати АДРЕСА_1 у гуртожитку є ОСОБА_11, згідно ордеру від 15 листопада 1990р.(а.с.279).
Відповідно довідки від 17.02.2005р. в кімнаті № 354 зареєстровані ОСОБА_11, ОСОБА_5, та неповнолітні ОСОБА_6, ОСОБА_7
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 травня 2004 року у задоволенні позовних вимог Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право на проживання в кімнаті № 354 вищевказаного будинку відмовлено, зазначене рішення набрало законної сили (а.с.22).
ОСОБА_2, ОСОБА_3 самовільно зайняли кімнату № 354, яка в установленному законному порядку була надана ОСОБА_4 та її доньці ОСОБА_5 за ордером від 15 листопада 1990р.
20.02.2006р. ОСОБА_5 померла , але за її дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_7 рішенням виконкому Калінінської селищної ради Іванівського району Одеської області у 2006р. закріплено житло, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1(а.с. 144, 198-199, 215 ).
Згідно ст.128, 129 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу
ОСОБА_2, ОСОБА_3 ордер на вселення в спірну кімнату № 354 не отримували згідно вимог ст.ст.128-129 ЖК України, що сторони не оспорювали в судовому засіданні.
З урахуванням наведеного, всі проживаючі в цій кімнаті № 354 підлягають виселенню, без надання іншого житла.
Однак, суд першої інстанції увагу на це не звернув, без достатніх правових підстав відмовив в позові Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради , ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення.
Висновки суду про те, що норми по яким заявлені вимоги на ці правовідносини не розповсюджуються, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно 4.1, 2 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється відповідними органами.
За змістом ст. 182 ЦК України право власності виникає після реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи дійсно, будинок АДРЕСА_1 мав статус гуртожитку, але 30.03. 2000р. він був переданий з балансу ЗАТ
«Укрпрофоздоровниця» у комунальну власність територіальній громаді міста ОСОБА_8.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.02.2008р. змінено статус
сімейного гуртожитку, який розташований за адресою:АДРЕСА_1 та присвоєно статус житлового будинку. Запропоновано КП « ОМБТІ та РОН» внести зміни до інвентаризаційних документів, тобто провести державну реєстрацію вказаного будинку як житлового, згідно закону (a.cl 14-121, 296).
Таким чином, будинок №19 по вул. Затонського у м. Одесі набуде статус житлового будинку після його державної реєстрації в КП « ОМБТІ та РОН».
Однак на час розгляду справи в суді першої інстанції, а також в апеляційному суді, статус житлового будинку не зареєстрований в КП « ОМБТІ та РОН».
До цього часу будинок №19 по вул. Затонського у м. Одесі не зареєстрований як житловий в КП « ОМБТІ та РОН», а має статус гуртожитку, що підтверджено довідкою КП « ОМБТІ та РОН», яка надана в суд апеляційної інстанції.
Крім того, передача будинку в комунальну власність для вирішення даного спору правових наслідків не порождає, оскільки наймачем кімнати № 354 на яку претендують ОСОБА_2, ОСОБА_3 є ОСОБА_4, і право на цю кімнату ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в установленному законом порядку не набули.
ОСОБА_4 та неповнолітні ОСОБА_6, ОСОБА_7 невизнанні такими, що втратили право на користування кімнатою № 354 в установленому законом порядку.
Суд правильно встановив, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 самовільно вселились в спірну кімнату № 354, без встановленого законом поряду, не маючи ордер на заняття спірного приміщення, у зв'язку з чим у них не виникло право на проживання в зазначеної кімнаті, а тому їх вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про те, що вони мають право на спірну кімнату № 354 є необгрунтованими, оскільки єдиною підставою для вселення в спірну кімнату є ордер, який їм на вселення в спірну кімнату не видавався.
Доводи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про те, що вони вселились в спірну кімнату на підставі листа Одеського ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» не є підставою для вселення відповідно до вимог ст.ст.128, 129 ЖК України.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування кімнатою № 354 у гуртожитку по АДРЕСА_1, про визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_3 права на отримання вивільненого приміщення, а саме кімнати №354, про зобов'язання Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради надати у користування ОСОБА_2 і ОСОБА_3 кімнату №354 , видавши ордер на вселення, та уклавши з ними договір найму на зазначену кімнату.
Ці висновки суду першої інстанції підтверджені поясненням сторін, та доказами, яким суд дав належну оцінку.
Оскільки у справі в частині позовних вимог Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскаржене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про їх виселення, без надання іншого житла.
В іншій частині рішення суду слід залишити без змін, оскільки сторонами воно не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п.3, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2008 року в частині позовних вимог Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення, за позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення скасувати, постановити нове рішення.
Позовні вимоги Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення, та позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення задовольнити.
Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 із самовільно зайнятої кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2008 року в частині відмови у зустрічному позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання першочергового права на надання вивільненої кімнати в гуртожитку, про зобов'язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради надати кімнату в гуртожитку, про видачу ордера на вселення та про укладення договору найму, про визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування кімнатою в гуртожитку -залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.