29 жовтня 2008 року м. Одеса
Колегія Суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Доценко Л.І., Мартинової К.П.,
при секретарі Яні І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АББО» Сорокіна Кирила Олександровича на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01 серпня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АББО» про відшкодування майнової та моральної шкоди,
встановила:
В березні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що за рішенням Іллічівської міської ради від 22 лютого 1996 року йому було дозволено користуватися гаражем, якому була присвоєна адреса: АДРЕСА_1. В гаражі він зберігав речі, які належали йому та його батькові загальної вартістю 78450 грн. 01 грудня 2007 року працівники ТОВ фірми «АББО» за допомогою техніки демонтували плити перекриття даху гаража, що надало можливість вільного доступу в нього, внаслідок чого речі, які він там зберігав були викрадені. Статуетки та ікони, які були викраденні належали його покійної матері. У його батька - ОСОБА_3 був інсульт та він увесь час запитує де речі які йому належать та відсутність речей які залишилися як пам'ять після смерті дружини причиняє йому страждання. ОСОБА_2 також переживає з приводу того, що не зміг зберегти речі, які йому дорогі як пам'ять від матері.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АББО» (далі ТОВ фірма «АББО») позов не визнали та пояснили, що 01 грудня 2007 року вони почали демонтувати гаражАДРЕСА_1, тобто були зняті плити перекриття даху гаража. Побачивши, що в гаражі знаходяться речі, працівники припинили демонтування гаражу. ТОВ фірма «АББО» користувалася земельною ділянкою на якій був розташований гараж на підставі договору оренди від 08.08.2007 року. По факту викрадення у позивача майна порушена кримінальна справа по якій він визнаний потерпілим. Постановою слідчого від 13 лютого 2008 року провадження по кримінальній справі було призупинено до встановлення особи, яка вчинила злочин, а тому не має доказів того, що з вини ТОВ фірми «АББО» викрадені речі з гаражу.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 01 серпня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ фірми «АББО» на користь ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду у розмірі 36650 гривень та 36650 гривень відповідно. Стягнути з ТОВ фірми «АББО» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 733, 3 гривень.
Головуючий у першій інстанції Максимович Г.В. Справа № 22-4462/2008
Доповідач Журавльов О.Г. Категорія ЦП:34
В апеляційній скарзі представником ТОВ фірма «АББО» ставиться питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та постановки нового про відмову позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права. Вказуючи на невідповідність висновкам районного суду обставинам справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.1 постанови від 29 грудня 1976 року (з послідуючими змінами) № 11 «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при її відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що на 01 грудня 2007 року у гаражі АДРЕСА_1 знаходились речі які належали ОСОБА_2 особисто, а саме: покришки для автомобіля «Джип» - 5 шт. вартістю -6750 грн; комплект зміни «СТО» - 4 шт. вартістю 3200 грн; фільтр кондиціонера ам вартістю -500 грн; гальмові колодки для автомобіля - 2 комплекти вартістю - 1000 грн; телевізор плазмений - 1 шт. вартістю - 15000 грн; масло автомобільне - 15 л. вартістю - 1400 грн; мікрохвильова піч - 1 шт. вартістю - 1500 грн; безпровідний телефон - 1 шт. вартістю - 1000 грн; пилосос «Експрезіон» - 1 шт. вартістю - 1500 грн; електрокавоварка - 1 шт. вартістю - 500 грн; бінокль - 1 шт. вартістю - 1500 грн; цифровий фотоапарат - 1 шт. вартістю - 700 грн; пароварка «Браун» - 1шт. вартістю - 600 грн; відеомагнітофон - 1 шт. вартістю - 1500 грн., на загальну суму 36650 грн.
При цьому в обґрунтування цього висновку суд посилався на ксерокопії перших сторінок технічних паспортів на побутову техніку, фототаблиці, пояснення позивача та його розрахунку, показами свідків, а також постановами органу досудового слідства.
Проте, погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.
Апеляційним судом встановлено, що ксерокопії перших сторінок технічних паспортів на побутову техніку на які посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог і з якими погодився суд першої інстанції підтверджує лише факт придбання позивачем цей побутової техніки, але аж ніяк її грошову вартість, а особистий розрахунок позивача про її вартість не містить доказів з посиленням на відповідні належні докази про вартість спірного майна (а.с. 19-31).
Крім того, при вирішенні спору по суті, суд першої інстанції не звернув уваги та не перевірив пояснення позивача, а також заперечення з цього приводу відповідача, що після початку демонтажу гаражу ОСОБА_2 вивіз частину речей з гаража і ні з'ясував, чи мали місце ці обставини і якими доказами вони підтверджуються.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції на порушення вимог ст.ст.10, 58, 59, 212, 213, 214, 215 ЦПК України доводи ОСОБА_2 в частині знаходження вищевказаних речей у гаражі позивача, а також кількості та грошової суми їх вартості належним чином не перевірив і не з'ясував, підстав його позову не уточнив і заходів для правильного вирішення спору не вжив. Мотивувальна частина судового рішення не містить оцінки належних доказів та розрахунків, якими керувався районний суд при визначенні суми відшкодування вартості спірного майна.
Визначаючи розмір завданої моральної шкоди позивачу в сумі 36650 грн., суд першої інстанції виходив з того, що втрата речей, які належали матері ОСОБА_2, спричиняла позивачу моральні страждання.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. п.3, 5, 9 постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Суд на порушення цих вимог доводи ОСОБА_2 в цієї частині належним чином не перевірив, підстав спричинення позивачу моральної шкоди не уточнив. У рішенні суду не зазначено, виходячи з яких розрахунків та з яких мотивів суд дійшов висновку про необхідність стягнення моральної шкоди у визначеній сумі.
Зазначене має визначальне значення для правильного вирішення справи по суті, а тому ухвалення судом рішення без з'ясування цих обставин було передчасним.
Викладене свідчить, що суд першої інстанції вказані позовні вимоги ОСОБА_2, як того вимагає ст. 212 ЦПК України не розглянув, а доводи апеляційної скарги переконливими доказами по справі не спростовані.
Оскільки суд першої інстанції всупереч вимогам цивільного законодавства не розглянув позовні вимоги ОСОБА_2, не з'ясував всі обставини справи, належним чином не дослідив докази у справі та не оцінив їх, не дав оцінки поданим сторонами доказам з дотриманням принципу допустимості, не навів мотивів відхилення частини цих доказів та не обґрунтував доведеність певних установлених ним фактів, суд апеляційної інстанції не вправі досліджувати та встановлювати факти, які не були предметом розгляду суду першої інстанції і по яким висновки районного суду відсутні.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, виконати вимоги ст. 213 ЦПК України і відповідно до ст. 10 ЦПК України сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглянути вказані вище заявлені вимоги, з'ясувати належним чином обставини справи, визначити характер спірних правовідносин та дати оцінку поданим сторонами доказів з дотриманням принципу допустимості, застосувати норми матеріального права, які безпосередньо регулюють спірні правовідносини та ухвалити рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п. 5., 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АББО» Сорокіна Кирила Олександровича задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01 серпня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АББО» про відшкодування майнової та моральної шкоди скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції іншим суддею.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.