05 листопада 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Ткачук О.О.
суддів Косогор Г.О. Ісаєвої Н.В.
при секретарі Ісаєвої Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинно збудовану споруду; за позовом Одеської міської Ради до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт нерухомості; за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок; та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2008 року -про роз'єднання позовів,
встановила:
У липні 2007 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні правом проходу і проїзду.
Позивачки посилались на те, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування з 21 грудня 2004 року належить 72/1000 майна ДБК «Будівельник», та земельна ділянка площею 0, 10 га, розташовані в м. Одесі, Фонтанська дорога, 86. ОСОБА_3 є власником дачного будинку, розташованого на земельній ділянці площею 0, 0688 га із земель ДБК «Конституція України» в м. Одесі, вул. Гаршина, 7.
Земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться на землях ДБК «Червона зірка» та межує з правого боку з земельною ділянкою ОСОБА_2, по верхній межі - з земельною ділянкою ОСОБА_3
По правій межі ділянки ОСОБА_1 завжди був огороджений металевою сіткою проїзд до ділянки ОСОБА_2, а далі між межами ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_3 був прохід для виходу ОСОБА_3 на Фонтанська дорогу.
Позивачі вказували на те, що ОСОБА_1 зайняла проїзд і прохід, на їх місці звела фундамент під будівництво житлового будинку.
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просили зобов'язати ОСОБА_1 не чинити їм перешкод у користуванні проїздом та проходом, а також знести зазначений фундамент..
Справа №22ц-4387/2008 р.
Головуючий 1 - ої інстанції
Жуковський О.Г. Категорія: 6 Доповідач: Ткачук О.О.
У листопаді 2007 року Одеська міська Рада пред'явила позов до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт нерухомості. Міська Рада посилалась на те, що ОСОБА_1 без належного дозволу та без затвердження проектної документації, тобто самовільно, побудувала будинок, розташований в АДРЕСА_1, на земельних ділянках №№ 5, 7, а тому він підлягає знесенню.
У грудні 2007 року ОСОБА_1 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на дачний будинок, розташований в АДРЕСА_1, на земельних ділянках №№ 5, 7.
У судовому засіданні суду першої інстанції представник ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтримав позови .
Представник Одеської міської Ради підтримала позов міської Ради.
Представник ОСОБА_1 позови не визнала, підтримала зустрічний позов своєї довірительки.
Представник прокуратури підтримав позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3, проти зустрічного позову ОСОБА_1 заперечував.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2008 року було роз'єднано позови ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в частині усунення перешкод в користуванні правом проходу і проїзду, визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 05 квітня 2007 року № 1206-У про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу ОСОБА_1 у приватну власність для індивідуального дачного будівництва земельної ділянки площею 0, 0962 га, розташованої в АДРЕСА_1, а також визнання недійсним державного акту на право власності на землю, виданого ОСОБА_1 на підставі зазначеного рішення міської Ради, які були виділені в окреме провадження, оскільки підлягають розгляду в порядку, передбаченому КАС України, та ставить питання про скасування даної ухвали та передачу питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2008 року решта позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було задоволено у повному обсязі, зобов'язано ОСОБА_1 за власний рахунок знести самовільно нею збудований будинок, розташований в АДРЕСА_1, земельні ділянки №№ 5, 7; позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок залишено без задоволення.
На рішення суду принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Також у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 оскаржує ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2008 року, якою було роз'єднано позови ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в частині усунення перешкод в користуванні правом проходу і проїзду, визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 05 квітня 2007 року № 1206-У про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу ОСОБА_1 у приватну власність для індивідуального дачного будівництва земельної ділянки площею 0, 0962 га, розташованої в АДРЕСА_1, а також визнання недійсним державного акту на право власності на землю, виданого ОСОБА_1 на підставі зазначеного рішення міської ради, які були виділені в окреме провадження, оскільки підлягають розгляду в порядку, передбаченому КАС України, та ставить питання про скасування даної ухвали та передачу питання на новий розгляд до суду першої шстанції.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення та ухвали, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та ухвали суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, «під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції», а згідно ч.3
ст. 303 ЦПК України « апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги,
якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для с касування рішення».
24 червня 2008 року суд першої інстанції розглянув уточнення за позовною заявою ОСОБА_7, ОСОБА_3 від 19 вересня 2007 року, за якою позивачі просили суд:
1. зобов'язати відповідачку ОСОБА_1 відновити межові знаки, відновити знятий нею самовільно паркан із металевої сітки, відмежовуючий прохід від її ділянки і земельної ділянки позивачки ОСОБА_7 довжиною 32, 25 метрів, а також прохід між її ділянкою і ділянкою позивачки ОСОБА_3 - довжиною 4, 5 метра і шириною 1, 5 метра;
2.зобов'язати відповідачку не чинити перешкод у здійсненні прав власників земельних ділянок, і користувачів проходу між земельними ділянками позивачів і ділянкою відповідачки - ОСОБА_1;
зобов'язати ОСОБА_1 знести (демонтувати) за її рахунок двоповерховий будинок з цокольним поверхом та мансардою за адресою: Одеса,АДРЕСА_1, ділянки №5, 7;
4.визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_1 25 травня 2007 року;
1. 5. визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 5 квітня 2007 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність гр.. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 0962 га за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва;
2. 6. зобов'язати Одеське міське управління земельних ресурсів скасувати запис в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2008 року було «роз'єднано позови ОСОБА_7 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Одеської міської Ради і Одеського міського управління земельнбих ресурсів в частині усунення перешкод в користуванні правом проходу та проїзду, визнання частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку розглядати в окремому провадженні в порядку передбаченому КАС України.»
Вищевказані позовні вимоги не розглянуті.
Судова колегія не погоджується з обґрунтуванням вищевказаного висновку суду.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений іншій порядок судового вирішення.
Предметом спору по справі за позовною заявою ОСОБА_7, ОСОБА_3 від 19 вересня 2007 року є питання користування земельною ділянкою, та питання законності відведення, та передачі у приватну власність земельної ділянки, на певну частину якої, як вважають позивачі вони мають право. Тобто, цей спір є спором про право. Залучення до числа співвідповідачів Одеської міської ради, не змінює правової природи спірних правовідносин, та не зробило цей спір публічно - правовим, як і додатково заявлені вимоги.
Згідно з ч.1 ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод, та інтересів фізичних осіб, прав, та інтересів юридичних осіб у сфері публічно -правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства. Вищевказаний спір виник між ОСОБА_7, та ОСОБА_3 з одного боку, та ОСОБА_1 - з другого боку у зв'язку з тим, що позивачі вважали, що відповідачка при приватизації земельної ділянки, та одержання Державного акту на право приватної власності на землю порушила їх права на певну частину земельної ділянки, а Одеська міська рада була залучена у якості відповідача, як орган, якій видавав цей Державний акт.
Цей позов не є публічно - правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції.
Крім того, в цивільно-процесуальному законодавстві України не передбачено порядку виділення будь-яких позовних вимог в окреме провадження.
Згідно ч.2 ст. 126 ЦПК України, на яку послався суд у ухвалі, залежно від обставин справи, суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.
Що стосується підстав, з яких суд першої інстанції роз'єднав провадження по справі, то згідно ч. 1 п. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не роз'єднує позови.
Таким чином, роз'єднання позову ОСОБА_7 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Одеської міської Ради і Одеського міського управління земельних ресурсів в частині усунення перешкод в користуванні правом проходу та проїзду, визнання частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку привело до того що суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.
Вищевказане порушення є згідно п. 5 ст. 311 ЦПК України, обов'язковою підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Крім того, в окреме провадження ухвалою Київського районного суду від 24 червня 2008 року були виділені не усі вимоги, заявлені в уточненій позовній заяві ОСОБА_7, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Одеського міського управління земельних ресурсів (а.с. 41 у т. 1). Такі вимоги, як зняття паркану довжиною 32, 25 метрів, та відновлення проходу не були виділені в окреме провадження, та не були розглянуті судом першої інстанції.
Крім того, 18 червня 2008 року ОСОБА_1 направила до суду першої інстанції заяву, в якій просила суд відкласти слухання справи, посилаючись на те, що вона-вважає за необхідне особисто здійснювати свої цивільні права та обов'язки у судовому засіданні, але не може бути присутньою, оскільки, згідно з висновком ВКК, має необхідність у санаторно-курортному оздоровленні своєї неповнолітньої дитини.
Проте, суд першої інстанції не прийняв до уваги вказані доводи у зв'язку із тим, що до суду надійшли письмові дані перевірки про відсутність ОСОБА_1 у санаторії «Моршин» на час розгляду справи, та суд ухвалив розглядати справу у її відсутності. Судова колегія вважає, що суд порушив вимоги ст. 29 ЦПК України, так як за висновками ВКК від 17 червня 2008 року, підставою відсутності відповідачки у судовому засіданні була поважна причина, вона не вказувала на те, що вона буде займатись оздоровленням дитини саме у санаторії «Моршин».
Посилання на цей санаторій був зроблений як рекомендований тип лікування, матеріалами перевірки наявність хвороби (діагнозу) дитини підтвердилося, тому слухання справи у відсутності відповідачки порушило її законні права та інтереси.
Таким чином, судова колегія вважає за необхідне скасувати вказану ухвалу і передати вказане питання на новий розгляд до суду першої інстанції у порядку, передбаченому ч. 1 п.3 ст. 312 ЦПК України.
Керуючись ч.1 п.п. 3, 5 ст. 311, ч.1 п.3 ст. 312, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2008 року - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2008 року - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2008 року - задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2008 року - скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.