Справа № 11- 695/08 Головуючий у суді І інстанції Кутурланова О.В.
Категорія: ч. 1 ст. 115, ч.2 ст. 186
ч.1 ст. 396 КК України
Доповідач апеляційної інстанції
Олещук Т.Л.
«30» жовтня 2008 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого Ржепецького О.П.
суддів Маркової Т.О., Олещук Т.Л.
за участю прокурора Данчука В.М.
засудженого ОСОБА_3 та його захисників ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31.07 2008 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, не судимий,
засуджений
за ч.1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі;
за ч.2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання -12 років позбавлення волі.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Миколаєва, раніше судимий 23.07.2007 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст. 185 КК України на З роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки,
засуджений
за ч.2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі;
за ч.1 ст. 396 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено покарання - 6 років
позбавлення волі. Відповідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднана не відбута частина покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.07.2007 року та остаточно призначено покарання - 9 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_9:
з засудженого ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди
40000 грн. та 1817 грн. на відшкодування витрат на поховання;
з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в солідарному
порядку 150 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні злочинів за наступних обставин:
16.11.2007 року приблизно о 17 годині ОСОБА_7 та ОСОБА_3, знаходячись на літньому майданчику бару «Шинок», розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Знаменська, 2, разом з потерпілим ОСОБА_10 вживали спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв, ОСОБА_7 взяв у ОСОБА_10С, з дозволу останнього, належний йому мобільний телефон «SAGEM my 400v» вартістю 559 грн. з сім-картою мобільного оператора «JEANS» вартістю 25 грн., та вирішив його вкрасти. Усвідомлюючи, що ОСОБА_10 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_7 вступив у змову на вчинення злочинних дій з ОСОБА_3
Діючи на виконання єдиного злочинного умислу та утримуючи при собі мобільний телефон, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_3 направився до виходу з бару. Однак, ОСОБА_10 помітив їх намір та, вимагаючи повернути телефон, попрямував за ними.
Знаходячись на вулиці біля приміщення бару, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, усвідомлюючи, що їх протиправні дії стали відкритими, відповівши відмовою на вимоги потерпілого, попрямували по вул. Знаменській. ОСОБА_10 продовжував слідувати за ними, наполягаючи на поверненні телефону. Коли вони втрьох зайшли до під'їзду буд. № 63 по вул. Радужній, ОСОБА_7 передав мобільний телефон ОСОБА_3, який сховав його у кишені своїх брюк. Таким чином, продовжуючи утримувати мобільний телефон, ОСОБА_7 наніс потерпілому один удар ногою в область спини, а ОСОБА_3 наніс потерпілому один удар рукою в область обличчя, чим завдали останньому фізичного болю.
Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з місця події зникли, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 584 грн.
Крім того, 17.11.2007 року біля 12 год. 30 хв. ОСОБА_3 та ОСОБА_7В, знаходячись у гаражі № 109 гаражного кооперативу «Вокзальний», розташованого біля буд. № 51 по вул Вокзальній м. Миколаєва, разом з потерпілою ОСОБА_11 вживали спиртні напої.
Під час вживання спиртних напоїв у ОСОБА_3 та ОСОБА_7 виник умисел на викрадення ювелірних прикрас - золотих сережок вартістю 150 грн., які були на ОСОБА_11. Діючи на виконання єдиного злочинного умислу, ОСОБА_7, наблизившись до ОСОБА_11, яка сиділа на табуретці, однією рукою захватив та притис до стіни гаражу голову потерпілої, зняв другою рукою з її лівого вуха золоту сережку, а ОСОБА_3 у цей час обхопив руки та тулуб ОСОБА_11, утримуючи її. Таким чином, своїми діями засуджені позбавили потерпілу можливості чинити їм активний опір. В цей час до приміщення гаражу увійшов ОСОБА_12, перешкодивши своєю появою ОСОБА_3 та ОСОБА_13 заволодіти другою сережкою потерпілої. Викравши одну золоту сережку потерпілої, засуджені залишили місце злочину, розпорядившись викраденим за своїм розсудом.
Того ж дня, о 13год. 30хв., знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 повернулись у гараж №109 автокооперативу «Вокзальний», де на той час знаходилась ОСОБА_11, та, повернувши їй викрадену раніше сережку, запропонували продовжити вживання з ними спиртних напоїв. Однак, ОСОБА_11, відмовившись, стала вимагати покинути приміщення гаражу, образливо при цьому висловлюючись.
Образившись на потерпілу, ОСОБА_3 штовхнув її на диван та наніс їй кулаками не менше трьох ударів в область обличчя та грудної клітини. ОСОБА_7, який був присутній при цьому, сказав припинити зазначені дії, але це не зупинило ОСОБА_3 Під час побиття потерпілої у ОСОБА_3 виник умисел на позбавлення життя останньої, про що він ОСОБА_7 не повідомив.
На виконання свого злочинного умислу, через помсту за нанесену йому образу, скориставшись тим, що воля ОСОБА_11 до активного опору пригнічена під час попереднього побиття, ОСОБА_3 підібрав у приміщенні гаражу металевий прут та наніс ним декілька ударів в область грудної клітини та шиї потерпілої, а потім поклав прут горизонтально на передню поверхню шиї ОСОБА_11, яка лежала на спині, та, утримуючи його, надавив на прут, чим перекрив доступ повітря до дихальних шляхів, в результаті чого настала смерть ОСОБА_11
Не знаючи, що смерть потерпілої вже настала, бажаючи завершити свій злочинний умисел, ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_13, підібрав у приміщенні гаража сокиру, умисно наніс обухом не менше трьох ударів в область шиї та грудної клітини ОСОБА_11, а потім ще не менше трьох ударів гострою частиною сокири в область підборіддя та обличчя останньої. Після цього, переконавшись в тому, що потерпіла не подає ознак життя, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, який увесь цей час знаходився в приміщенні гаражу, вирішили залишити місце злочину. При цьому ОСОБА_7 заздалегідь не обіцяв, але, достовірно знаючи про вчинений ОСОБА_3 тяжкий злочин - вбивство ОСОБА_11, добровільно прийняв рішення приховати сліди злочину та знаряддя його вчинення (сокиру). З цією метою ОСОБА_7 взяв у ОСОБА_3
сокиру та, обернувши її в куртку червоного кольору, яку знайшов поблизу, закинув на дах сусіднього гаражу № 107. Після цього ОСОБА_7 та ОСОБА_3 залишили місце злочину.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_3 -ОСОБА_14 просить вирок в частині призначеного ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 115 та ч.2 ст. 186 КК України змінити, зменшивши його до мінімальних меж санкцій та застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим. Просить вирок в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні відкритого викрадення майна ОСОБА_11 за ч.2 ст. 186 КК України скасувати та справу у цій частині закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні грабежу ОСОБА_11 не доведена. Засуджений ОСОБА_7 під час досудового та судового слідства давав суперечливі показання, сам ОСОБА_3 послідовно стверджував про непричетність до вчинення зазначеного злочину, показання свідків свідчать на користь ОСОБА_3 Крім того, вважає, що при призначенні покарання засудженому судом не прийнято до уваги його позитивну характеристику з місця проживання, визнання вини у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_11 та пограбування ОСОБА_10, а також повне відшкодування шкоди ОСОБА_10 та часткове відшкодування шкоди ОСОБА_9
В доповненні до апеляції захисник ОСОБА_3 - ОСОБА_15 просить змінити вирок в частині призначеного ОСОБА_3 покарання, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, зменшивши його до мінімальних меж санкції, скасувати вирок в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні відкритого викрадення майна ОСОБА_11 та справу в цій частині закрити за відсутністю в його діях складу злочину, скасувати вирок в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні навмисного вбивства ОСОБА_11 та направити справу в цій частині на додаткове розслідування. Вважає, що призначене за ч. 2 ст. 186 КК України покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Вважає вину ОСОБА_3 у вчиненні грабежу ОСОБА_11 не доведеною, а висновок суду таким, що ґрунтується на суперечливих показаннях ОСОБА_7 Щодо навмисного вбивства ОСОБА_11, стверджує, що ОСОБА_3, визнаючи свою вину у навмисному вбивстві, не знав про дійсну причину смерті ОСОБА_11 та помилково вважав, що смерть потерпілої настала внаслідок нанесених ним сокирою тілесних ушкоджень, при цьому заперечуючи щодо використання кочерги або металевого прута. Вважає, що ОСОБА_3 змінив показання в судовому засіданні через страх можливої фізичної розправи з боку ОСОБА_7 Звертає увагу суду на суперечливість показань ОСОБА_7, вважає, що висновки суду стосовно моменту настання смерті потерпілої суперечать висновку судово-медичної експертизи № 621, а матеріали справи свідчать не про вбивство ОСОБА_3 потерпілої, а про завдання умисного середньої тяжкості
тілесного ушкодження, тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 122 КК України.
В апеляції засуджений ОСОБА_7, не оспорюючи кваліфікацію дій, просить пом'якшити призначене йому покарання, приєднавши не відбуту частину покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва не повністю, а частково. Посилається на повне визнання вини, щире каяття, повне погашення позову, наявність на утриманні малолітньої дитини, наявність хронічних захворювань матері.
Заслухавши доповідача, пояснення захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_15 CO., ОСОБА_6 на підтримку апеляції, поданої в інтересах засудженого ОСОБА_3, та доповнень до неї, засудженого ОСОБА_3, який підтримав апеляційні вимоги своїх захисників, пояснення засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 в підтримку апеляції, прокурора, який просив залишити вирок без зміни, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні відкритого викрадення майна за попередньою змовою з ОСОБА_7 у потерпілої ОСОБА_11 та у вчиненні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_11 при обставинах, установлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, які викладені у вироку.
Із досліджених в суді показань засудженого ОСОБА_7 на досудовому слідстві вбачається, що 17.11.2007 року біля 12 год. 30 хв. він та ОСОБА_3, знаходячись у гаражі № 109 гаражного кооперативу «Вокзальний», разом з потерпілою ОСОБА_11 вживали спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв у них виник умисел на викрадення золотих сережок, які були на ОСОБА_11. Він (ОСОБА_7.) однією рукою захватив та притис до стіни гаражу голову потерпілої, яка сиділа на табуретці, а другою рукою зняв з її лівого вуха золоту сережку, а ОСОБА_3 у цей час обхопив руки та тулуб ОСОБА_11, утримуючи її, позбавивши її можливості чинити їм опір. В цей час до приміщення гаражу увійшов ОСОБА_12, перешкодивши їм своєю появою заволодіти другою сережкою потерпілої. Викравши одну золоту сережку потерпілої, вони залишили приміщення гаражу. Коли вони виходили з гаражу потерпіла кричала їм, що б вони повернули сережку, але вони проігнорували її вимоги. ( т.1 а.с. 112-113, 135, 202 - 206, 207 -219, т.2 а.с. 133 - 141, 142 - 153).
Таким чином, засуджений ОСОБА_7 на протязі всього досудового слідства послідовно стверджував, що він та ОСОБА_3, діючи разом, з умислом на викрадення чужого майна, позбавивши ОСОБА_11 можливості чинити їм опір, зняли у неї з вуха сережку.
В ході судового слідства, хоча ОСОБА_7 визнав вину за цим епізодом частково, стверджуючи, що ОСОБА_3 не приймав участі у викраданні сережки у ОСОБА_11, відповідаючи на питання суду поясняв, що він (ОСОБА_7В.) та ОСОБА_3 мали намір забрати у потерпілої сережки, що б їх продати, але встигли забрати лише одну сережку, оскільки їм перешкодив своєю появою свідок ОСОБА_12 ( т.2 а.с. 339 -3393В.)
Наведені показання засудженого ОСОБА_7 узгоджуються з дослідженими в суді показаннями свідка ОСОБА_12, який на досудовому слідстві поясняв, що 17.11.2007р. близько 13 год., коли він зайшов до гаражу ОСОБА_17, то побачив біля ОСОБА_11 малознайомих йому двух хлопців, як пізніше йому стало відомо це були ОСОБА_7 та ОСОБА_3. Він помітив, що між ОСОБА_11 та хлопцями виник якийсь конфлікт. ОСОБА_11 кричала на них та кидалася на ОСОБА_7 Він хлопцям зробив зауваження, спитав, що відбувається, та просив їх залишити гараж. Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на його вимогу покинули гараж (т.2а.с. 101-102).
Проаналізувавши досліджені докази, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про узгоджений характер дій ОСОБА_3 та ОСОБА_7, спрямованих на відкрите викрадення майна у потерпілої ОСОБА_11 А тому доводи апеляції захисника ОСОБА_4 про непричетність ОСОБА_3 до вчинення цього злочину є безпідставними.
Що стосується епізоду умисного вбивства потерпілої ОСОБА_11, то вина засудженого ОСОБА_3 підтверджується дослідженими в суді доказами, а саме:
показаннями ОСОБА_3, який в суді визнав себе винним за цим обвинуваченням та поясняв, що, коли вони з ОСОБА_7 повернулись до гаражу, де знаходилась ОСОБА_11, то між ними знову виникла сварка. ОСОБА_11 накинулась на ОСОБА_7, останній відштовхнув її, від чого вона впала на підлогу. ОСОБА_18 стала ображати їх, висловлюватись на їх адресу нецензурною лайкою. Тому він образився на потерпілу та став бити її ногами в область голови. Після чого десь в гаражі взяв металевий прут, а потім сокиру та вказаними предметами став наносити удари ОСОБА_11 по різним частинам тіла, в тому числі і в область шиї останної. Послідовність нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 він не пам'ятає, оскільки був в стані сильного алкогольного сп'яніння.
показаннями ОСОБА_7, який стверджував, що саме ОСОБА_3 бив ОСОБА_11 кулаками, душив руками за шию, наносив їй удари металевим предметом (кочергою) в область голови та шиї, а потім ще й сокирою, коли вже потерпіла не чинила опору.
Показання ОСОБА_3 та ОСОБА_7 узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, в тому числі з
даними протоколу огляду місця події - гаражу № 109 АГК «Вокзальний», згідно якого 18.11.2007р. в гаражі був знайдений труп ОСОБА_11 з ознаками насильницької смерті ( т.1 а.с. 33 - 54);
даними протоколу огляду даху гаражу № 107 АГК «Вокзальний», згідно якого на даху було знайдено сокиру, замотану у червону куртку (т.1 а.с. 61 - 66). За висновками судово - цитологічної експертизи на сокирі виявлена кров людини, походження якої не виключається від потерпілої ОСОБА_11 ( т.2 а.с. 25 - 27). Знайдену сокиру свідок ОСОБА_17 -співмешканець ОСОБА_11 при пред'явленні впізнав, як належну йому, яка зберігалася у нього в гаражі № 109 АГК «Вокзальний» (т. 2 а.с. 62-64). Згідно даних протоколу виїмки від 25.11.2008р. свідок ОСОБА_17 добровільно видав працівникам міліції металевий прут (кочергу), який зберігався у нього в гаражі, де був знайдений труп його співмешканки ( т. 2 а.с. 59-61, 67);
висновками судово - медичних експертиз, з яких вбачається, що при дослідженні трупу ОСОБА_11 були виявлені слідуючи тілесні ушкодження: рана підборіддя, перелом нижньої щелепи зліва, які свідчать про застосування тупого предмету ударного характеру з обмеженою ударною поверхнею, не виключно від ударного застосування затупленої, рублячої кромки сокири, незадовго до настання смерті потерпілої. Враховуючи кількість ізольовано розташованих ушкоджень в області голови, потерпілій було нанесено не менш 4-х ударів затупленою кромкою сокири. В області кистей рук потерпілої виявлені поверхневі рани, утворення яких можливо від двох ударів затупленою кромкою сокири. В області обличчя, зовнішньої поверхні лівого плеча, передньої поверхні грудної клітини виявлені крововиливи, утворення яких можливо від нанесення трьох ударів руками, ногами, іншими тупими предметами незадовго до смерті потерпілої. Смерть потерпілої наступила від механічної асфіксії, в результаті травми (можливо давлення) шиї, про що свідчать переломи хрящів гортані та під'язичної кісті, загальні асфіксичні ознаки смерті. Наявність перелому хрящів гортані та під'язичної кістки, крововиливів у м'які тканини гортані свідчать про травму шиї при застосуванні тупого предмету з направленням дії спереду - назад. Не виключна можливість утворення травми шиї в результаті сильного давлення органів шиї металевим предметом (прутом, кочергою) в строк та при обставинах, на які вказали ОСОБА_3 та ОСОБА_7
Встановити послідовність нанесення ушкоджень, а також часові рамки, спричинених ОСОБА_11 травм, експертним шляхом не представляється можливим. Розташування ушкоджень у потерпілої свідчить про те, що вона могла знаходитись в горизонтальному положенні обличчям до нападаючого. Після спричинення ушкоджень в області голови, тулубу, кінцівок потерпіла могла вчиняти активні дії, оскільки ці ушкодження не торкнулися життєво важливих органів. Після спричинення ушкоджень в
області шиї потерпіла не могла вчиняти активних дій, оскільки здавлення органів шиї з переломами хрящів та під'язичної кістки призводить до порушення мозкового кровообігу, втрати свідомості через 15-30 сек. с послідуючим настанням смерті протягом 1-3 хвилин. ( т.1 а.с. 77 - 79, т.2 а.с. 45-47) За висновком судово - медичної експертизи на одязі ОСОБА_3 виявлена кров людини, походження якої не виключається від потерпілої ОСОБА_11 (т.1 а.с. 183-188).
Таким чином, зібрані на досудовому слідстві докази, які були перевірені в суді, спростовують твердження захисників засудженого ОСОБА_3 про недоведеність його вини у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_11 Як на досудовому слідстві, так і в суді ОСОБА_3 не заперечував факту, що саме він спричинив тілесні ушкодження потерпілій, від яких вона померла. Поясняв суперечності в своїх показаннях та розбіжності з показаннями ОСОБА_7 тим, що знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння, а тому не пам'ятає всіх обставин вчинення ним злочину. Засуджений ОСОБА_3 також поясняв, що у ОСОБА_7 не має причин обмовляти його та не заявляв про те, що він змінив свої показання через страх розправи з боку ОСОБА_7 А тому доводи захисту в цій частині також є безпідставними. Показання ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про обставини вчинення вбивства ОСОБА_11, які вони дали в суді, узгоджуються з висновками судової - медичної експертизи щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілій та причини її смерті. Фактично всі тілесні ушкодження були спричинені їй в короткий проміжок часу. А тому не має суперечності в тому, що після давлення шиї металевим прутом, коли ще потерпіла могла жити 1-3 хвилини, ОСОБА_3. наносив їй удари сокирою. Характер та механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 ( здавлення шиї металевим прутом, удари сокирою в область голови) вказують на направленість умислу ОСОБА_3 на заподіяння смерті потерпілій.
А тому суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_11 та кваліфікував його дії за ч.1 ст. 115 КК України.
При призначенні покарання засудженим суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступень тяжкості вчинених злочинів, дані про особи винних та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
ОСОБА_3 вчинив ряд умисних злочинів, які відносяться законом до тяжких та особливо тяжких, в стані алкогольного сп'яніння, що враховано судом, як обтяжуючу покарання обставину.
ОСОБА_7 також вчинив ряд умисних злочинів, які відносяться законом до тяжких та середньої тяжкості. Як обтяжуючи покарання обставини, суд врахував, те, що злочини ОСОБА_7 вчинив в
стані алкогольного сп'яніння, а також рецидив злочинів. ОСОБА_7 був засуджений за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва 23.07.2007р. за умисний, корисний, тяжкий злочин, але на шлях виправлення не встав та протягом того ж року знову вчинив ряд умисних злочинів.
При призначенні покарання засудженим суд врахував пом'якшуючи покарання обставини, на які є посилання в апеляціях.
Покарання засудженим призначене в межах, передбачених кримінальним законом за вчинені ними злочини. Правильно визначено остаточне покарання ОСОБА_7 відповідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків.
Призначене засудженим покарання є необхідним для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.
Тому колегія суддів вважає, що підстав для скасування або зміни вироку щодо засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_7 немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Апеляції засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31.07.2008 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_7 - без зміни.