Іменем України
8 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
Головуючого Снітка C.O.,
суддів Зарицької Г.В.,
Олексієнка М.М., при секретарі Ганько Ю.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Державного територіального галузевого об'єднання" Південно-Західна залізниця" про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду від 18 липня 2008 року,
встановила:
В травні 2003 року ОСОБА_2 пред'явила позов до ОСОБА_3 про визнання його дій неправомірними. Зазначила, що 15.01.1992 р. ОСОБА_3 прописався в квартиру АДРЕСА_1, проте в квартирі не проживав і наміру проживати не мав. Просила визнати його прописку неправомірною.
В грудні 2003 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, вимога якої в ході розгляду справи уточнив і просив стягнути з ОСОБА_2 1600 грн. моральної шкоди. Посилався на те, що ОСОБА_2 безпідставно звинувачує його у неправомірності прописки. Зазначав, що заяви останньої, з цього приводу, не знайшли свого підтвердження під час перевірок відповідними органами. Вважав, що такими діями ОСОБА_5 принижено його честь і гідність, тому просив позов задовольнити.
В квітні 2004 року ОСОБА_5 заявила додаткові вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло від 9.03.1994р.№ 780. Посилалася на те, що ОСОБА_3 не давав згоди на приватизацію квартириАДРЕСА_1, оскільки підпису на заяві в орган приватизації не вчиняв. Крім того, зазначала, що останній мав інше постійне місце проживання в смт. Озерному.
Справа №22ц-1789 Головуюча у суді першої інстанції ОСОБА_6
Категорія : 41 Доповідач : Снітко C.O.
В листопаді 2004 року ОСОБА_5, доповнила первісний позов і просила притягнути в якості другого відповідача паспортне відділення Корольовського РВВС України в Житомирській області та визнати його дії про прописці ОСОБА_3 неправомірними.
Ухвалою судді Житомирського районного суду від 12.01. 2005 р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди роз'єднано від первісного позову у самостійне провадження.
Ухвалою судді Житомирського районного суду від 22.03. 2005р. позовна заява ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій начальника відділу паспортної реєстрації і міграційної роботи Корольовського РВВС та скасування реєстрації ОСОБА_3 та позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло роз'єднані у самостійні провадження. Справа судами розглядалася неодноразово. Останнім рішенням Житомирського районного суду від 18.07. 2008р. позов задоволено. Постановлено визнати свідоцтво №780 на право власності на житло від 9 березня 1994р. видане відділом приватизації Коростенського відділу залізниці Коростенської дистанції цивільних споруд зареєстроване в м. Житомирі в бюро технічної інвентаризації 25.03.1994р. за № 117 частково недійсним в 3/4 його частинах.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3просить скасувати рішення суду та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, т.я. вважає його незаконним, необгрунтованим, безпідставним, упередженим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Йому було відмовлено в задоволенні клопотання про відвід судді, не прийняті до уваги доводи безпідставності заявленого позову, не враховано прохання органу опіки та піклування про врахування інтересів неповнолітньої дитини. Судом порушені права дитини ОСОБА_7, безпідставно позбавлено її права власності на житло. Висновок суду про те, що тільки квартиронаймач та члени його сім'ї мають право на безоплатну приватизацію житла суперечить вимогам ч.3 ст.64 ЖК України. Судом не враховано рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 7.03.2000р., яким ОСОБА_2 відмовлено у позові до нього про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
Проте справа розглянута у відсутності представника цього органу та даних про те, що йому направлялось повідомлення про день та час розгляду справи судом.
Справа також розглянута у відсутності відповідачки ОСОБА_4, відносно якої немає даних про повідомлення її судом про час і день слухання справи 18 липня 2008 року.
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру, яке суд визнав недійсним, право на частку в квартирі має ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Не залучивши її до участі в справі суд вирішив питання про права та обов'язки цієї особи порушивши при цьому п. 4 ч.1 ст. 311 ЦПК України , що також є підставою для скасування рішення та направлення справи на новий розгляд.
Як вбачається із матеріалів справи позов про оспорювання свідоцтва, виданого у 1994 році, заявлений через 10 років у 2004 році. ОСОБА_5 ( а.с. 261) просила поновити строк позовної давності як пропущений з поважної причини.
Відносно цієї вимоги будь-яке рішення суд не прийняв, залишив це клопотання поза увагою.
При новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на вимоги ст. ст. 12, 17, 18 Законів України „ Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", „Про охорону дитинства", про що відповідач зазначає в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Житомирського районного суду від 18 липня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього моменту може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.