2 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Матюшенка І.В.
суддів: Малахової Н.М., Балашкевича С.В.
при секретарі судового
засідання Жовновській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну
скаргу відкритого акціонерного товариства „Пересувна механізована колона № 9"
(далі - Товариство) на рішення Коростишівського районного суду від 30 липня 2008
року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства про
зобов'язання видати довідку,
встановила:
У липні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив зобов'язати Товариство надати йому довідку встановленого зразку в якій вказати з якого по який час він перебував у трудових стосунках з Товариством, про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів, населеного пункту, розміру зарплати та інші реквізити, які повинні бути вказані в довідці). Позивач зазначав, що така довідка необхідна йому для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, проте відповідач відмовляється її надати.
На обґрунтування позову зазначав, що у 1986 році він, на підставі наказу від 1 жовтня 1986 року № 100 по Товариству, працював 18 днів у березні та 12 днів у квітні 1988 року на будівництві школи в с Лозниця Народицького району. Вказаний населений пункт знаходиться в зоні безумовного відселення. За вказаний період йому виплачувалася підвищена заробітна плата по місцю його основної роботи у Товаристві.
Рішенням Коростишівського районного суду від 30 липня 2008 року позовні вимоги задоволені.
У поданій апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд. Апелянт зазначає, що суд взагалі не дослідив питання щодо перебування позивача у трудових стосунках з Товариством, а також не звернув уваги на положення ст.190 КЗпП України про те, що праця неповнолітніх (позивачу у 1988 році було лише 17 років) на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці заборонена.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що факт роботи позивача у березні-квітні 1988 року на будівництві школи в с Лозниця Народицького району (зона безумовного відселення) і отримання позивачем заробітної плати у підвищеному розмірі за цей період підтверджено довідкою Товариства від 27 грудня 2005 року № 26.
Проте, такий висновок суду є помилковим.
Так, згідно положень ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
З представленої суду першої інстанції фотокопії довідки (а.с.5) слідує, що ОСОБА_2 на підставі наказу № 100 від 1 жовтня 1986 року був направлений від Товариства до зони безумовного відселення на' будівництво об'єкту „Школа с Лозниця Народицького району", де знаходився у березні 1988 року - 18 днів, у квітні 1988 року -12 днів. За вказаний період заробітна плата виплачувалася йому на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 05.06.1986 року.
Крім вище приведеної фотокопії довідки позивачем не представлено суду першої інстанції жодного доказу на підтвердження встановленого судом факту. Колегією суддів встановлено, що у позивача відсутня трудова книжка з зазначенням відомостей про роботу у Товаристві, наказом від 1 жовтня 1986 року № 100 (зазначений у вище вказаній довідці) працівники Товариства направлялися в с. М. Кліщі Народицького району на будівництво 5 житлових будинків (а.с.45), у книзі наказів Товариства за 1988 рік відсутні будь-які відомості про перебування позивача у трудових стосунках з Товариством. Крім того, у представлених представником товариства книгах нарахування заробітної плати по Товариству за 1988 рік дані про позивача також відсутні.
Покази свідка ОСОБА_3 (допитаний апеляційною інстанцією) про роботу позивача у Товаристві і про його участь у будівництві школи в с Лозниця Народицького району не є беззаперечним доказом позовних вимог ОСОБА_2, оскільки такі покази не знайшли свого підтвердження вище зазначеними письмовими доказами.
За таких обставин, коли висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухвалення, згідно п.3 ч. 1 ст.309 ЦПК України, нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Пересувна механізована колона № 9" задовольнити частково.
Рішення Коростишівського районного суду від 30 липня 2008 року скасувати, ухваливши нове про відмову в задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Справа № 22ц/1769 Головуючий у суді 1 -ї інстанції Мацький Є.М.
Категорія 57 Суддя-доповідач Матюшенко І.В.