Іменем України
02 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Павицької Т.М.
суддів Жигановської О.С., Косигіної Л.М.
при секретарі Порохня М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до автотранспортного підприємства Коростенської районної споживчої спілки, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом автотранспортного підприємства Коростенської районної споживчої спілки до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_3, автотранспортного підприємства Коростенської районної споживчої спілки на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 червня 2008 року, -
встановила :
У жовтні 2004 року ОСОБА_3 звернувся до суду з названим позовом. Просив стягнути з відповідача на його користь 4319 грн. 94 коп. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди. При цьому посилався на те, що 25 квітня 2003 року біля 16 год. 4 5 хв. в с. Чопівка, Коростенського району з вини працівника відповідача сталася дорожньо - транспортна пригода, в результаті якої належний йому автобус ЛАЗ-699 Р, державний номер НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень.
Під час розгляду справи ОСОБА_3 збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача неодержані доходи сумі в 11 200 грн., 478 грн. 20 коп. витрат пов'язаних з явкою до суду, 183 грн. 60 грн. витрат за послуги експерта-товарознавця, 900 грн. за оплату автотехнічної експертизи та 1500 грн. за оплату правової допомоги.
Автотранспортне підприємство Коростенської районної споживчої спілки звернулося із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 668 5 грн. 90 коп., обгрунтовуючи свої вимоги тим, що ДПТ сталася з
Справа № 22ц/1495 Головуючий у суді 1-ї інст. Кондратюк А.Д.
Категорія 34 Суддя-доповідач Павицька Т.М.
вини Іщенка A.M.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 червня 2008 року в задоволенні * обох позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судове рішення в частині, щодо відмови в задоволенні його позову та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема зазначив, що суд безпідставно відхилив висновок судової автотехнічної експертизи від 18.01.2006 року проведеної ДП «Експерт-Сервіс-авто» та висновок судової комісійної автотехнічної експертизи від
2 8.06.2006 року проведеної НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області.
В апеляційній скарзі автотранспортне підприємство Коростенської районної споживчої спілки, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Зазначив, що суд безпідставно не взяв до уваги висновок автотехнічного дослідження, яким визначено розмір матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення відповідно до вимог ст.3ОЗ ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а скарга автотранспортного підприємства Коростенської районної споживчої спілки - відхиленню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що 25 квітня 2003 року дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автобус ЛАЗ-699 Р, який належав позивачу сталася з вини останнього. При розгляді справи суд керувався нормами ЦК України 2 00 4 року.
З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна
з таких підстав.
Встановлено, що 25 квітня 2003 року біля 16 год. 45 хв. на вул. Селезньова в м. Коростені ОСОБА_2, керуючи автомобілем автомобіль ГАЗ-52 (бензовоз), державний номер НОМЕР_2 при зміні руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам руху, не пропустив автобус ЛАЗ-699 Р, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, який рухався в попутному напрямку внаслідок чого сталася ДТП. Обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Постановою судді Коростенського районного суду Житомирської області від 18 червня 2003 року закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 124 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова скасована постановою голови апеляційного суду Житомирської області від 17.07. 2003 року, а провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Таким чином адміністративна справа відносно ОСОБА_2 була закрита із нереабілітуючих підстав.
Враховуючи те, що постановою від 17.07.2003 року закрито провадження по справі і при цьому не з'ясовувалися обставини скоєння ДТП, то такі обставини перевіряються судом при розгляді цивільної справи.
Так, з пояснень позивача ОСОБА_3 вбачається, що 25.04. 2003 року біля 16 год. 45 хв. він керував власним автобусом по автодорозі Житомир-Коростень в напрямку м. Коростень. В салоні автомобіля знаходилися пасажири. В районі с. Чопівка автомобіль ГАЗ-52 (бензовоз), який рухався в попутному напрямку, включивши правовий поворот з'їхав на узбіччя дороги. Коли між їхніми транспортними засобами відстань була 6-10 метрів, водій автомобіля ГАЗ-52 розпочав маневр розвороту, не включивши при цьому лівий поворот та не пропустивши його автобус, виїхав на смугу руху автобуса, чим створив аварійну ситуацію.
Такі пояснення були дані ОСОБА_3, як при складанні протоколу про адміністративне правопорушення від 25.04.2003 року, так і в судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанції. Обставини ДТП, які відображені у поясненнях ОСОБА_3, також підтверджується схемою до протоколу огляду місця ДТП від 25.04.2003 року, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 які були очевидцями дорожньо-транспортної події.
Свідок ОСОБА_6 в суді першої інстанції пояснив, що 25.04.2003 року він їхав з м. Житомира в автобусі ЛАЗ-699, яким керував ОСОБА_3 В салоні автобуса стояв біля дверей. Під час руху автобуса він побачив, що попереду на узбіччі стоїть автомобіль. При наближенні автобуса до автомобіля, останній виїхав на проїзджу частину дороги, не включивши при цьому лівий поворот. Зіткнення відбулося на смузі руху автобуса, після того як різко виїхав автомобіль.
Свідок ОСОБА_7 в суді першої інстанції пояснив, що в автобус ЛАЗ- 699 Р він сів на зупинці в смт. Нова Борова. В районі с. Чопівка він побачив автомобіль (бензовоз), який рухався в сторону м. Коростеня. За 10 метрів до наближення автобуса, автомобіль зупинився і почав повертати назад, виїхавши при цьому на смуху руху автобуса. Зіткнення відбулося по ходу руху автобуса. Відповідні покази дала свідок ОСОБА_8
Відповідно до висновку комплексної судово-автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи від 18.01.2006 року проведеної ДП «Експерт-Сервіс-авто» в дорожній ситуації, що склалася, водій автобуса ЛАЗ-699 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти згідно вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, а водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.1.5; п.9.2; п.9.4; п.10.1; п.10.2; п.10.4; п.10.6 Правил дорожнього руху України. Водій автобуса ЛАЗ-699 ОСОБА_3 в усіх випадках не мав технічної можливості зупинити транспортний засіб до лінії руху перешкоди і таким чином уникнути зіткнення з автомобілем ГАЗ-52 під керуванням ОСОБА_2 шляхом термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху при заданих умовах.
Невідповідність дій водія автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_2 п.10.1; п.10.2; п.10.4 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходяться у
причинному зв'язку з створенням аварійної обстановки й виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Аналогічний висновок дала комплексна судовб-автотехнічна транспортно-трасологічна експертиза від 28 червня 2006 року проведена НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області.
Проаналізувавши всі обставини вчинення ДТП, колегія суддів дійшла висновку, що дорожньо-транспортна подія сталася з вини водія ОСОБА_2 з тих причин, що він створив небезпеку для дорожнього руху і між його діями та заподіяною шкодою ОСОБА_3 є причинний зв'язок.
Колегія суддів не приймає до уваги висновок автотехнічної експертизи від 15.03.2005 року проведеної Науковим дослідним Бюро судових експертиз м. Києва та висновок додаткової автотехнічної експертизи від 08.04.2008 року, оскільки вказані висновки не відповідають вихідним даним скоєного ДТП, показам свідків.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, що набув чинності з 01 січня 2004 року, положення зазначено Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли до набуття чинності Кодексом або продовжують існувати після набуття ним чинності.
Оскільки дані правовідносини виникли під час дії ЦК України (1963 р.) і не є триваючими, тому суд першої інстанції помилково керувався нормами чинного ЦК України і постановив рішення з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ст. 450 ЦК України / 1963 p./ відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, несе власник / володілець/ цього джерела.
У разі зіткнення джерел підвищеної небезпеки питання про відповідальність за шкоду, заподіяну зазначеним джерелом кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ст.440 ЦК (п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року» (далі-Постанова).
Згідно з абзацом 2 п.4 Постанови володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших підставах (договору оренди, довіреності тощо) . Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до правил ст.441 ЦК ( 1963 р.) та п. 5 Постанови організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівника під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.
Встановлено, що під час скоєння ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем і виконував свої трудові обв'язки. Автомобіль ГАЗ-52 (бензовоз), державний номер НОМЕР_2 належав автотранспортному підприємству Коростенської районної споживчої спілки.
За таких підстав володільцем джерела підвищеної небезпеки, а саме автомобіля ГАЗ-52 (бензовоз) , державний номер 66-25 ЖИН, є автотранспортне підприємство Коростенської районної споживчої спілки.
Згідно висновку автотоварознавчого дослідження №357 від 15 травня 2003 року вартість матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_3 складає 4319 грн. 94 коп.
Відповідачем не спростовано зазначений письмовий доказ та не надано доказів про інший розмір заподіяної внаслідок пошкодження автобуса шкоди. Клопотань про призначення експертизи в суді першої інстанції не заявляв.
Тому автотранспортне підприємство Коростенської районної споживчої спілки як власник джерела підвищеної небезпеки автомобіля зобов'язане відшкодувати ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 4 319 грн. 94 коп.
Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової шкоди) від 31.01.1995 року №4 розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо ) та з урахуванням інших обставин ( далі -Постанова).
Колегією суддів встановлено, що під час скоєння ДТП ОСОБА_3 в салоні автобуса перевозив більше 40-ка пасажирів. Пасажирка, яка сиділа на передньому сидінні була вагітна. ОСОБА_3, як водій автобуса відповідальний за життя та безпеку пасажирів, внаслідок зіткнення транспортних засобів переніс хвилювання, нервовий стрес, що призвело до погіршення його стану здоров'я.
Внаслідок пошкодження автобуса ОСОБА_3 був позбавлений можливості користуватися ним певний час, в його життєвих стосунках настали вимушені зміни, для їх організації позивач затратив певні зусилля.
Враховуючи обсяг, характер та тривалість моральних страждань, завданих ОСОБА_3 дорожньо-транспортною пригодою, колегія суддів з урахуванням вимог ст. 440-1 ЦК України ( 1963 р.) та п.9 Постанови позов ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди задовольняє повністю та стягує з відповідача 5 000 грн. моральної шкоди.
Згідно з абзацом 2 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2002 року між ОСОБА_3 та приватним підприємством «Рім-Богдан» був укладений договір оренди автобуса ЛАЗ-699 Р державний номер НОМЕР_1. В зв'язку з тим, що з 25.04.2003 року по 22.05.2003 року автобус із-за ДТП не експлуатувався, сума збитків становить 11 200 грн.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_3 про стягнення неодержаного доходу в сумі 11 200 грн. не
підлягають задоволенню, оскільки такий дохід не одержано приватним підприємством «Рім-Богдан», а не особисто ОСОБА_3
З огляду на наведене рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням нового - про його часткове задоволення.
З врахуванням того, що дорожньо-транспортна подія сталася з вини водія відповідача, а тому відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову. У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Зокрема із відповідача слід стягнути документально підтверджені витрати за проведення автотехнічних експертиз в сумі 900 грн. ( а.с. 98, 100 т.1). Вимоги про стягнення витрат пов'язаних з явкою до суду в розмірі 478 грн. 20 коп. та сплаченого державного мита в розмірі 103 грн. 53 коп. ОСОБА_3 підтверджені квитанціями частково (а.с. 24, 87 т.1). Тому колегія суддів стягує з відповідача 61 грн. 60 коп. витрат пов'язаних з явкою до суду та 51 грн. сплаченого державного мита.
Згідно п.4 ч.2 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи належать витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.
Враховуючи те, що витрати в сумі 183 грн. 60 коп.3а проведення автотоварознавчого дослідження не відносяться до витрат пов'язаних з розглядом судової справи, а тому колегія суддів відмовляє у їх стягненні.
Що стосується стягнення витрат на правову допомогу в сумі 1500 грн., то колегія суддів відмовляє в їх відшкодуванні з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_3 надав прибутковий касовий ордер виданий 01.03.2006 року юридичною консультацією Богунського району м. Житомира на суму 500 грн. ( а.с. 99 т.1) та квитанцію до прибуткового касового ордера №18 видану адвокатом ОСОБА_9 09.09.2008 року.
Наданий ордер від 13.01. 2006 року не містить даних про те, яка особа буде надавати юридичну допомогу ОСОБА_3 в суді. Крім того в матеріалах справи немає документів, які б свідчили про те, в суді першої інстанції ОСОБА_3 таку допомогу надавав адвокат юридичної консультації Богунського району м. Житомира. Згідно довіреності від 18.11.2005 року ОСОБА_10 надав повноваження ОСОБА_9 бути його представником в суді, саме в такому процесуальному статусі згідно з протоколами судових засідань останній брав участь у справі ( а.с. 62 т.1). В апеляційному суді ОСОБА_9 зазначені обставини підтвердив.
Колегія суддів стягує з автотранспортного підприємства Коростенської районної споживчої на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. в частині задоволення позову про
відшкодування моральної шкоди та 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313 , 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу автотранспортного підприємства Коростенської районної споживчої спілки відхилити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 червня 2008 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до автотранспортного підприємства Коростенської районної споживчої спілки, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з автотранспортного підприємства Коростенської районної споживчої спілки на користь ОСОБА_3 4319 грн. 94 коп. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, 61 грн. 60 коп. витрат пов'язаних з явкою до суду, 900 грн. витрат пов'язаних з оплатою автотехнічних експертиз та 51 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути з автотранспортного підприємства Коростенської районної споживчої спілки на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.