Іменем України
25 вересня 2008 року апеляційний суд Житомирської області
у складі: головуючого Старовойта Г.С. суддів Микитюк О.Ю. Омельчука М.І. при секретарі Бурківській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 06 червня 2008 року, -
встановив:
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 на її користь коштів на лікування в сумі 54, 75 грн. та 1000 грн. відшкодування завданої моральної шкоди. В обгрунтування позову зазначила, що 29 червня 2007 року відповідач спричинив їй тілесні ушкодження, внаслідок чого вона перебувала на лікуванні і у зв'язку з цим понесла матеріальні витрати та зазнала душевних страждань і фізичного болю.
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 06 червня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн. завданої моральної шкоди та 30 грн. оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких міркувань.
Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізічних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Справа № 22 ц - 1695 Головуючий у суді 1 інст. Охрімчук І.Г.
Категорія 30 Суддя - доповідач Старовойт Г.С.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 червня 2007 року близько 18 години між сторонами виникла сутичка в ході якої ОСОБА_2 штовхнув ОСОБА_1, від чого вона впала на землю, отримавши при цьому легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров'я. Такі обставини справи відповідачем визнаються, однак він не вбачає своєї вини у заподіянні ОСОБА_1 шкоди, оскільки вважає, що перебував у стані необхідної оборони.
Беручи до уваги, що наявні у справі докази стверджують вину відповідача у спричиненні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції розмір відшкодування завданої моральної шкоди згідно із вимогами ч.3 ст. 23 ЦК України визначено правильно. Доводи апелянта щодо відсутності підстав для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду є необгрунтованими.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 06 червня 2008 року року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.