24 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Заполовського В.Й.,
суддів : Забродського М.І., Старовойта Г.С.,
при секретарі судового
засідання Прищепа О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Брусилівського районного, суду Житомирської області від 24 червня 2008 року, -
встановила :
У квітні 2008 року ОСОБА_23вернувся до суду з вказаним позовом.
Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6, який проживав у власному будинку в смт. Брусилів, вул. Петровського, 32 Житомирської області. Після його смерті залишилося спадкове майно. Оскільки проживає в Державі Ізраїль, то про смерть батька дізнався лише в грудні 2007 року і по цій причині своєчасно не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Вважає, що зазначений строк пропущено ним з поважних причин, а тому просив визначити додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 червня 2008 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 тривалістю в чотири місяці з дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з відповідачів по 8, 50 грн. судового збору на користь держави та по 2, 50 грн. судових витрат на користь ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові.
Справа №22-ц / 1744 Головуючий у суді 1 -ї інстан. Седун Ф.В.
Категорія 37 Суддя-доповідач Заполовський В.Й.
Зокрема зазначає, що на момент відкриття спадщини позивач не являвся непрацездатним, а тому не мав права на спадщину і звернення з даним позовом до суду, оскільки спадкування відбулося за заповітом. Також вказує, що позивачу було відомо про смерть батька відразу ж після її настання і він мав можливість своєчасно подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Крім цього, судом не встановлено дійсне місце проживання позивача і не, правильно визначені та розподілені судові витрати між сторонами.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, батько позивача - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Брусилів Житомирської області. Позивач ОСОБА_2 проживає в Державі Ізраїль з 2001 року і є інвалідом дитинства ( а.с.4-6, 8-10 ). Останній являється спадкоємцем першої черги за законом померлого ( ст. 1261 ЦК України ).
Відповідно до ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Цей строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 закінчився 28.10. 2005 року.
Частиною 3 ст. 1272 ЦК передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, -достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем, як спадкоємцем, пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 з поважних причин, а саме в зв'язку з об'єктивними труднощами які виникли по причині відсутності відомостей про час настання смерті батька. Відповідачем ОСОБА_5 зазначені обставини не спростовані.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивач на момент відкриття спадщини не являвся непрацездатним, а тому не мав права на спадщину і звернення до суду з цим позовом та те, що судом не встановлено дійсне місце проживання позивача безпідставні. Так, позивач є сином померлого ОСОБА_6, тобто його спадкоємцем першої черги за законом (ст.1261 ЦК ). Крім того, відповідно до роз'яснень, які викладені в пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 „Про судову практику у справах про спадкування" слідує, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Тому позивач мав право на звернення з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 (ст. 1269, 1272 ЦК ). Місце проживання
позивача встановлено судом на підставі письмових доказів наявних у справі (а. с. 5, 6, 19, 29, 30 ), оригінали яких досліджені в судовому засіданні.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом помилково покладено обов'язок на відповідачів про стягнення з них на користь держави судового збору у розмірі по 8, 50 грн. з кожного. Так, відповідно до п.1 ст.3 декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито" із позовних заяв про продовження строку прийняття спадщини стягується 0, 5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян ( 17 грн.), тобто судовий збір у розмірі 8, 50грн. В зв'язку з цим з відповідачів підлягає стягненню судовий збір пропорційно по 1/3 від 8, 50грн., що становить 2, 84грн. з кожного.
Тому, з врахуванням наведеного, рішення суду в частині розміру стягнутої з відповідачів суми судового збору слід змінити, а в решті рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 червня 2008 року в частині стягнення судового збору змінити..
Зменшити стягнення судового збору в дохід держави з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 8, 50грн. до 2, 84грн. з кожного.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.