Справа № 22-4166/ 2008 р. Головуючий у 1 інстанції- Вірченко О.М.
Категорія 32 Доповідач- Рецебуринський Ю.Й.
14 липня 2008 р. Апеляційний суд Донецької області
в складі: головуючого - Бугрим Л.М.
суддів: Рецебуринського Ю.Й., Зінов'євої А.Г. при секретарі- Бєжині В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шахтарському районі
на рішення Шахтарського міськрайонного суду від 25 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шахтарському районі (далі- Фонд) про відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 25 квітня 2008 р. позов ОСОБА_23адоволено частково, на користь позивача з відповідача- Фонду стягнуто на відшкодування моральної шкоди 13 000 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів скарги апелянт посилався на те, що суд порушив норми матеріального і процесуального права, судом не враховано, що висновок МСЕК про спричинення моральної шкоди позивачу у справі відсутній, дія закону який передбачає стягнення моральної шкоди на 2006 р. і 2007 р. зупинена, а надалі і припинена Законом України „Про державний бюджет на 2008 p.".
У судовому засіданні представник відповідача- Новиков В.М. підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_23аперечував проти апеляції, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін.
Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Згідно з п. п. "е" п.1 ч. 1 ст. 21 та ч.3 ст. 28 цього Закону, у разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.
Судом першої інстанції по справі встановлено, що висновком МСЕК від 18.03.2004 р. за сукупністю встановлена втрата професійної працездатності 40%, а надалі висновком МСЕК від 29.1-1.2006 р. за сукупністю встановлено 75% втрати професійної працездатності (а.с.5).
Із пояснень позивача вбачається, що внаслідок трудового каліцтва та профзахворювання йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що наслідки професійного захворювання змусили позивача змінити спосіб життя та докладати зусиль для організації життя. У зв'язку з цим у нього, відповідно до ст.ст.21, 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виникло право на відшкодування моральної шкоди. Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК, а таке право у позивача виникло у 2004 р. по професійному захворюванню.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік", так і Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік".
Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні положення містять у собі ч.ч.1, 2 ст.5 ЦК України.
Посилання відповідача на норми Законів України „Про державний бюджет України на 2007 і 2008 рік", якими зупинено а потім скасовано дію статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", про відшкодування моральної шкоди, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки Фонд соціального страхування сплачує відшкодування моральної шкоди як страхові виплати і не є цивільною відповідальністю Фонду.
Доводи апелянта про відсутність підстав відшкодування шкоди, а саме- висновок МСЕК про відсутність спричинення моральної шкоди позивачу, не ґрунтуються на вказаному законі, оскільки в даному випадку витребування відповідного висновку не передбачено.
Суд обгрунтовано, з урахуванням часу проведення первинного МСЕК у 2004 p., не взяв до уваги висновок МСЕК від 29.11.2006 p., коли Законом України про Державний бюджет було призупинено відшкодування моральної шкоди, і визначив процент втрати професійної працездатності у розмірі 40% та розмір моральної шкоди в сумі 13 000 грн.
При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.
Керуючись ст.ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шахтарському районі відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду від 25 квітня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.