Справа 22-6447\2008 рік Головуючий у 1 інстанції Стріжакова Т.В.
Категорія 53 Доповідач Голубинський A.M.
16 вересня 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Голубинського A.M.
суддів Прокопчук Л.М., Жданової B.C.
при секретарі Баранові В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Торезького міського суду від 24 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати, моральної шкоди, -
Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 24 липня 2008 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції неповно досліджені матеріали справи і не надана належна оцінка кожному з доказів.
18 квітня 2008 року позивачка звернулась до суду з даним позовом до ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест», посилаючись на те, що з 12 вересня 1990 року вона працювала у відповідача. 19.11.1999 року вона була звільнена з підприємства за власним бажанням за ст. 39 КЗпП України, у зв'язку з порушенням власником законодавства про працю, колективного договору, в частині своєчасної виплати заробітної плати. На час її звільнення відповідач сплатив їй якісь кошти та видав трудову книжку. На кінці 2007 року їй випадково' стало відомо, що відповідач не виплатив їй вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, на невиплачена сума віднесена на депозит. З грудня 2007 року вона неодноразово зверталась до відповідача про виплату вихідної допомоги, передбаченої ст..44 КЗпП України. У сумі 130 х2= 260 грн. Крім того, вважає, що підприємство повинно виплатити їй згідно ст.. 117 КЗпП України середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку з урахуванням індексації та компенсацію втрати частини доходів, в зв"язку з порушенням строків їх виплати. Враховуючи наведене просила стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу в розмірі 260 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку і компенсацію за затримку виплати вихідної допомоги у сумі 3470 грн. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн..
Заслухавши суддю-доповідача, осіб які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи справу по суті, суд у відповідності до вимог цивільного процесуального права вірно встановив обставини, щодо заявлених ОСОБА_1 позовних вимог і правильно застосувавши норми матеріального закону обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
По справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була звільнена з роботи за власним бажанням по ст.39 КЗпП України, у зв'язку з порушенням власником законодавства про працю та колективного договору, в частині своєчасної виплати заробітної плати. При звільненні позивачка отримала вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку та інші виплати.
Апеляційний суд вважає, що вирішуючи справу, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 без поважних причин пропустила встановлений ст. 233 КЗпП України строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов також і до висновку, що вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.
При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.
Приведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та в судовому засіданні доводи зводяться до переоцінки висновків суду і не містять підстав для скасування чи зміни судового рішення.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. 307, ст.308, ст.315 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Торезького міського суду Донецької області від 24 липня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.