Справа №345/4725/18
Провадження № 3/345/1211/2018
07.12.2018 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі:головуючого-судді ОСОБА_1
секретаря - Бабійчук Л.В.
з участю прокурора - Вітюка С.О.
захисника - ОСОБА_2
порушниці - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительку м.Калуш вул.Л.Українки, 12/273, Івано-Франківської області, працюючу головним спеціалістом Калуського МВ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ІПН НОМЕР_1, громадянку України, за ч.2 ст.172-6 КУпАП,-
встановив:
31.10.2018 року на гр.ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, пов»язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-6 КУпАП. Як вбачається з вказаного протоколу, відповідно до наказу № 1689/65-о від 01.12.2015 року Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області , ОСОБА_3 з посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м.Калушу реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції, з 01 грудня 2015 року переведено на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м.Калушу Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, із збереженням їй 13 рангу державного службовця. У зв»язку із реорганізацією штатного розпису Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 з 29.04.2016 року перебуває на посаді головного спеціаліста Калуського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області. Посада ОСОБА_3 відноситься до посад державної служби категорії «В».
Відповідно до підпункту «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону, державні службовці є суб»єктами , на яких поширюється дія Закону.
За таких обставин, ОСОБА_3 у відповідності до підпункту «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону є суб»єктом на якого поширюється дія Закону - державний службовець.
Відповідно до пункту 13 ст.1 Закону, суб»єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов»язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Опрацюванням відомостей з Єдиного державного Реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування встановлено, що ОСОБА_3 18.03.2017 року подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, 23.03.2018 року подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік.
Згідно із ч.2 ст.52 Закону у разі суттєвої зміни у майновому стані суб»єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених на 1 січня відповідного року, зазначений суб»єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов»язаний письмово повідомити про це Національне агентство з питань запобігання корупції (далі НАЗК). Вказана інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ( далі -Реєстр) та оприлюднюється на офіційному сайті.
Відповідно до пункту 6 розділу 2 Порядку формування , ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.06.2016 року № 3, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 року за № 959/29089, суб»єкти декларування письмово повідомляють НАЗК про суттєві зміни у своєму майновому стані відповідно до ч.2 ст.52 Закону шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Реєстру через власний персональний електронний кабінет у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна. Зазначене електронне повідомлення подається шляхом заповнення відповідної електронної форми на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форми. Згідно з п.2 розділу 2 зазначеного Порядку повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб»єкта декларування подається через електронну мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінету суб»єкта декларування після реєстрації в Реєстрі.
Встановлено, що згідно наявної інформації про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 18.07.2017 року набула права власності на житловий будинок , загальною площею 216,3 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами в цілому, що знходиться за адресою: м.Калуш вул..Роксолани, 36 оціночною вартістю 104 689 грн., на підставі договору дарування від 18.07.2017 року, зареєстрованому приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в реєстрі за № 659.
Тобто, головний спеціаліст Калуського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_3, яка є суб»єктом декларування та на яку поширюються вимоги ч.2 ст.52 Закону, набула у власність нерухоме майно, а саме житловий будинок, загальною площею 216,3 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами в цілому, що знаходиться за адресою: м.Калуш вул..Роксолани,36, вартістю 104 689 грн..
Ураховуючи, що вартість набутого у власність майна перевищує поріг у 50 прожиткових мінімумів доходів громадян, встановлених на 1 січня 2017 року ( 80 000 грн.) у ОСОБА_3 на виконання вимог ч.2 ст.52 Закону , виник обов»язок у десятиденний термін з моменту набуття у власність майна (житлового будинку) письмово повідомити НАЗК про суттєві зміни у майновому стані.
Відповідно до положень статей 251-253 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов»язана дія чи подія, має юридичне значення. Він може визначатися роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Його перебіг починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.
Тобто , упродовж періоду з 00.00 19.07.2017 року по 23.59 годин 28.07.2017 року у ОСОБА_3 виник обов»язок повідомити НАЗК про суттєві зміни у майновому стані.
Опрацюванням відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування , встановлено, що ОСОБА_3 станом на 28.07.2018 та на момент складання протоколу не повідомила НАЗК про суттєві зміни в майновому стані, а саме про факт набуття у власність житлового будинку , загальною площею 216,3 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами в цілому , що знаходиться за адресою: м.Калуш вул..Роксолани, 36, вартістю 104 689 грн..
В судовому засіданні ОСОБА_3 суду пояснила, що не мала наміру приховувати від НАЗК зміни у майновому стані і в її діях не було жодного умислу, оскільки в декларації за 2017 рік показала зміни в майновому стані, а саме набуття права власності на нерухоме майно на підставі договору дарування, яке їй подарував її дідусь. Яким чином слід подавати заяву до НАЗК про зміни в майновому стані на той час не знала. Крім того, у неї були сімейні обставини, у неї хворів дідусь та мати. Перевірка своєчасності подання декларації проводилась працівниками управління захисту економіки в Івано-Франківській області. Просить звільнити її від відповідальності за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_3 будучи головним спеціалістом Калуського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області , державним службовцем, та являючись, згідно підпункту «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб»єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов»язані з корупцією, всупереч положенням ч. 2 ст. 58 Закону України «Про запобігання корупції», в установлений законом термін, не повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни в майновому стані, чим вчинила правопорушення, пов»язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 172-6 КУпАП. Вважає, що вина ОСОБА_3 повністю доведена матеріалами справи, а незнання законодавства не звільняє від відповідальності. Просить визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП , та накласти відповідне стягнення.
Захисник ОСОБА_2 вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 не доводять тих обставин, що вона мала умисел на несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, виходячи з наступного. Право власності на нерухоме майно ОСОБА_3 набула у законний спосіб, про набуття права власності на житловий будинок з погосподарськими будівлями та спорудами, що в м.Калуш по вул. Роксолани, 36, в 2017 році, вона повідомила правдиво у декларації за 2017 рік, яка була подана 23.03.2018 року, що свідчить про відсутність умислу на уникнення фінансового контролю доходів суб'єкта декларування. Належних і допустимих доказів, які беззаперечно спростовують це твердження, в матеріалах даної справи немає. ОСОБА_3 не подала письмове повідомлення до НАЗК про суттєві зміни в майновому стані, оскільки не знала, яким чином це потрібно зробити. Вважала, що відображення придбаного майна у своїй деклараціяї і є належним відображенням усього належного майна. В її діях відсутні ознаки суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого частішою 2 статті 172-6 КУпАП, оскільки у неї були відсутні мотиви вчинити порушення закону, вона не бажала його порушити, поза її волею стався свідомий допуск настання негативних наслідків від діяння, що свідчить про відсутність вини, а відтак робить неможливим притягнення її до адміністративної відповідальності за даною статтею. Крім того вважає, що в даному випадку була недотримана процедура проведення перевірки компетентними органами своєчасності подання ОСОБА_3 декларації про зміни в майновому стані. Органи Національної поліції України, до суб»єктів, які наділені правом перевірки як декларацій так і змін у майновому стані субєктів декларування не відносяться. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов»язана зі здійсненням такої функції. Посадовці Національної поліції, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, суб»єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціальний уповноважений субєкт у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення. Але усі обов»язкові дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб»єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, тільки НАЗК вправі на підставі листа отримати пояснення від такої особи і вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності. З матеріалів даної справи вбачається, що перевірка стосовно ОСОБА_3 проводилась виключно працівниками Управління захисту економіки в Івано-Франківській області Національної поліції України, які склали протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3, відбирали пояснення, робили запити, збирали докази. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно порушника, повідомлення НАЗК про результати такої перевірки Управління захисту економіки в Івано-Франківській Національної поліції України не отримувало. Просить провадження у справі закрити.
Вислухавши пояснення правопорушниці, захисника, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 172-6 КУпАП неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб»єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», інші особи, які зобов'язані подавати декларацію та виконувати інші вимоги фінансового і контролю відповідно до цього Закону.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція - використання особою, зазначеною у ч. 1ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1 ст. 3 цього Закону, або її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов»язаних з ними можливостей; правопорушення, пов»язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Зазначене визначення корупції узгоджується із ратифікованими Україною Цивільною Конвенцією про боротьбу з корупцією 1989 року, Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією 1993 року, Конвенцією ООН 2003 року та п. 3.22. Рішення Конституційного суду України № 21-рп/2010 від 6 жовтня 2010 року, в яких зазначено, що термін «корупція» означає «використання особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб», а корупційна діяльність безпосередньо пов'язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов'язків. Зазначене може прирівнюватись до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховування, розкрадання чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи, яке вона не може раціонально обґрунтувати, тощо.
Таким чином, за змістом міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України, обов'язковими ознаками, за якими будь-яка неправомірна чи неетична поведінка осіб, уповноважених на виконання функцій держави може визнаватись корупційною, а так само й процедура віднесення тих чи інших діянь названих суб'єктів до категорії корупційних та їх кваліфікації за відповідними нормами глави 13-АКУпАП в тому числі і за ст. 172-6 ч.2 КУпАП є умисна форма вини, використання свого службового становища та мета одержання неправомірної вигоди.
Щоб вважати, що відповідні дії мали ознаки відповідного адміністративного правопорушення, необхідно виходити, крім того, із вимог ст. 9 КУпАП.
Згідно з вказаною нормою, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суб»єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, визначається лише умисною формою вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Таким чином, при розгляді даної категорії справ обов'язково має встановлюватись умисний характер вчиненого діяння, а також наявністю відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи чи інтересу третіх осіб, яким суб'єкт правопорушення мав керуватись при вчиненні відповідного проступку.
З врахуванням положень ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов»язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети. А тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести наявність в діях особи умислу на несвоєчасне подання такого повідомлення.
Однак суду не доведено наявності умислу у ОСОБА_3 на несвоєчасне подання такого повідомлення та корисну мету таких дій.
У поданій 23.03.2018 року щорічній декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017р. (Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; оприлюднено на офіційному веб-сайті Національного агентства із запобігання корупції) ОСОБА_3 було зазначено інформацію про набуття у власність на підставі договору дарування житлового будинку , загальною площею 216,3 м.кв..(а.с.10,11-18).
При цьому, на момент заповнення цієї декларації, перевірка щодо можливого скоєння інкримінуємого ОСОБА_3 адміністративного правопорушення ще не проводилась, а відтак ОСОБА_3 не могла знати про таку перевірку, але все ж таки повністю відобразила зміну майнового стану у щорічній декларації, що також вказує на відсутність у неї будь-якої протиправної мети та умислу на приховування інформації про набуття у власність будинку.
Враховуючи вище наведене, не відповідають і дійсності викладені в протоколі про адмінправопорушення факти про те, що станом на 28.07.2018 року та на момент складання протоколу (31.10.2018 року) ОСОБА_3 не повідомила НАЗК про суттєві зміни в майновому стані , а саме про факт набуття у власність житлового будинку загальною площею 216,3 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами в цілому, що знаходиться за адресою: м.Калуш вул..Роксолани,36 вартістю 104 689 грн..
Отже, матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на те, що ОСОБА_3, не подавши повідомлення про суттєві зміни майнового стану до 23.59 год. 28.07.2017 року, мала умисел на порушення вимог фінансового контролю чи переслідувала будь-який корупційний інтерес. Прокурором в судовому засіданні не надано жодних доказів на підтвердження умислу ОСОБА_3 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП.
Тобто, надані суду матеріали та докази підтверджують відсутність у ОСОБА_3 умислу на вчинення вказаного адміністративного правопорушення, а тому відсутня суб»єктивна сторона складу адміністративного правопорушення.
Також, суд звертає увагу, що ключовою метою декларування доходів та майна публічних посадових осіб є безумовно запобігання незаконному збагаченню або врегулювання конфлікту інтересів. У даному випадку незаконне збагачення не у кримінально-правовому аспекті, а як дії посадової особи, що передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Незаконне збагачення передбачає значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи, які вона не може раціонально обґрунтувати.
В звязку з викладеним, суд вважає можливим взяти до уваги позицію ОСОБА_3 про відсутність в неї умислу на вчинення правопорушення, яке полягало у неповідомленні про зміну майнового стану внаслідок набуття у власність нерухомого майна на підставі договору дарування, оскільки вона задекларувала у щорічній декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік.
Також, крім зазначеного вище, суд приходить до висновку, що у Департаменту захисту економіки Національної поліції України відсутні повноваження на здійснення перевірки декларацій та повідомлень про зміну майнового стану.
З матеріалів провадження вбачається, що перевірка стосовно ОСОБА_3 проводилась виключно працівниками Управління захисту економіки в Івано-Франківській області , які відбирали пояснення, робили запити, збирали матеріали, складали протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3
При цьому в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_3, повідомлення НАЗК про результати такої перевірки Управління захисту економіки в Івано-Франківській області тощо.
Слід зазначити, що згідно п. 1 та п. 4 Загальних положень «Про Департамент захисту економіки Національної поліції України» покладення на Департамент обов'язків, що не належать або виходять за межі його компетенції не допускається.
Відповідно до п. 1, п.п. 1 п. 3, п. 5 «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі Порядку), затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 56 від 10.02.2017 року, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно п. 2 - п. 5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації, НАЗК письмово повідомляє про це суб'єкта декларування та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.
Департамент захисту економіки Національної поліції України, не відноситься до суб'єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції.
Посадовці Департаменту захисту економіки Національної поліції України, відповідно до п.4 розділу II Порядку вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціального уповноваженого суб'єкту у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення.
В той же час, усі обов'язкові дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК.
На думку суду, в даному конкретному випадку працівники Управління захисту економіки в Івано-Франківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, здійснюючи перевірку щодо ОСОБА_3, як суб'єкта декларування та складаючи відносно неї протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією №228 від 31.10.2018 р. (а.с.2-8) без відповідного звернення (доручення) НАЗК, вийшли за межі своїх повноважень та діяли не в межах, не в порядку та не в спосіб визначений Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що досудова перевірка по справі проведена неуповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі.
В силу вимог п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За вказаних обставин відповідно до ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 підлягає закриттю за відсутностю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 9, 247 , 283-285 КУпАП,-
постановив:
Провадження у справі про притягнення до відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-6 КУпАП відносно ОСОБА_3 закрити у зв»язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Головуючий: