Справа № 826/7335/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
05 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року (справа розглянута у порядку спрощеного провадження без виклику сторін) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення в частині,
У травні 2018 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати пункти 1.1, 1.2, 3 рішення НАЗК від 16 лютого 2018 року № 246 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_3, суддею Вищого господарського суду України».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем, подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлені обставини справа, неправильно застосовані норми права. Зокрема, зазначає, що позивачем порушено строки проведення перевірки декларації позивача. Крім того, апелянт вказує, що невикористання наданої на запит відповідача інформації призвело до передчасних та незаконних висновків щодо зазначення недостовірної інформації про нерухоме майно та неможливості перевірки точності задекларованих активів та на відсутність обов'язку декларування земельної ділянки, що перебуває у власності члена сім'ї суб'єкта декларування, оскільки така отримана відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 576/633, а не придбана.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що рішенням НАЗК від 23 березня 2017 року № 104 «Про проведення повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік» відповідно до Додатку призначено повну перевірку декларації ОСОБА_3 - судді Вищого господарського суду України за 2015 рік, подану 28 жовтня 2016 року.
Рішенням НАЗК від 02 червня 2017 року № 221 строк проведення повної перевірки декларації позивача за 2015 рік продовжено на 30 календарних днів.
За результатами проведеної повної перевірки декларації позивача за 2015 рік рішенням НАЗК від 16 лютого 2018 року № 246, в якому зафіксовано ряд розбіжностей.
Зокрема, під час перевірки декларації встановлено, що суб'єкт декларування у декларації не відобразив інформацію про об'єкт нерухомості (земельна ділянка), який належить члену сім'ї суб'єкта декларування (дружині) на праві власності, загальною площею 0,1 га у м. Києві.
В межах повної перевірки встановлено, що зазначену земельну ділянку згідно з Державним земельним кадастром член сім'ї суб'єкта декларування не придбавав, а отримав згідно з рішенням Київської міської ради від 28 рудня 2006 року №576/633.
За наслідками встановленого факту, відповідач дійшов висновків, що суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості у розділі 3 «Об'єкти нерухомості», не відобразивши інформацію про нерухоме майно, що станом на 31 грудня 2015 року перебувало у власності члена сім'ї суб'єкта декларування (дружини), не відобразивши інформацію про об'єкт нерухомості, що перебуває у користуванні члена сім'ї суб'єкта декларування (дочки) на кінець звітного періоду, неналежним чином відобразив інформацію про усіх співвласників квартири, а також неналежним чином відобразив інформацію стосовно характеристики майна (загальна площа квартири), чим не дотримав вимоги пункту 2 частини першої статті 46 Закону.
Рішенням НАЗК від 16 лютого 2018 року № 246 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування поданої ОСОБА_3, суддею Вищого господарського суду України» вирішено, зокрема:
- п.1.1 - суб'єкт декларування при поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік не дотримав вимог пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» та вирішено відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» проінформувати Національне антикорупційне бюро України про встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей.
- п.1.2 - точність оцінки задекларованих активів не підтверджено, оскільки правовстановлюючі документи щодо вартості задекларованого нерухомого та рухомого майна, що належить на праві власності суб'єкту декларування та члену сім'ї суб'єкта декларування, у Національному агентстві відсутні.
- доручити уповноваженій особі повідмити суб'єкта декларування про прийняте рішення та вжити заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання ним декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік з достовірними відомостями.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог та зазначив, що обов'язковому декларуванню підлягає усе нерухоме майно, яке належить декларанту та членам його сім'ї, незалежно від способу та підстав його набуття, зокрема у власність. При цьому, вказував, що позивач не спростовує самого факту належності на правах власності його дружині земельної ділянки, набутої у 2006 році шляхом приватизації, він мав відобразити такі відомості у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації за 2015 рік.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700 (далі - Закон №1700).
Згідно із ч. 1 статті 45 Закону №1700 особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Положеннями статті 50 Закону N1700 визначено, що повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.
Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
Під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.
Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України "Про запобігання корупції" визначений Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що затверджений Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 № 56 (далі - Порядок № 56).
Відповідно до п. 2 розділу І вказаного Порядку достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб'єкта декларування, у разі невстановлення Національним агентством недостовірності задекларованих відомостей у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації. Недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб'єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих Національним агентством у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 56 повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції Національного агентства. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб'єкта (суб'єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.
Національне агентство при проведенні повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, що відображені в декларації, відповідно до пункту 1 цього розділу, якщо інше не визначено цим Порядком (п. 5 Розділу ІІІ).
Відповідно до п. 8 Порядку № 56 під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації:
1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;
2) відомості, надані суб'єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей;
3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;
4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб'єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.
При цьому, відповідно до пункту 9 Порядку у разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань. Зазначені суб'єкти зобов'язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту.
Для перевірки інформації про об'єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації.
Згідно з пунктом 12 Порядку у разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб'єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.
Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації.
Надані суб'єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов'язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб'єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.
З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки декларації позивача за 2015 рік встановлено, що суб'єкт декларування у декларації не відобразив інформацію про об'єкт нерухомості (земельна ділянка), який належить члену сім'ї суб'єкта декларування (дружині) на праві власності, загальною площею 0,1 га у м. Києві, яка отримана згідно з рішенням Київської міської ради від 28 рудня 2006 року №576/633.
Доводи позивача щодо неправомірності таких висновків агентства ґрунтуються на твердженні про відсутність обов'язку з декларування такого об'єкта нерухомості, оскільки вимоги пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» не поширюються на об'єкти (земельні ділянки), набуті в іншій спосіб, аніж шляхом укладення правочину. При цьому, факт наявності у власності дружини земельної ділянки, набутої шляхом приватизації згідно з рішенням Київської міської ради від 28 грудня 2006 року №576/633, позивач не заперечує.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700 у декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
Такі відомості включають:
а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;
б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що приватизація земельних ділянок, які перебувають у власності громадян, є одним з видів безоплатної передачі земельних ділянок у власність
Отже, зміст зазначених законодавчих норм вказує на те, що обов'язковому декларуванню підлягає усе нерухоме майно, яке належить декларанту та членам його сім'ї, незалежно від способу та підстав його набуття, зокрема у власність.
Відтак, незазначення суб'єктом декларування в декларації інформації про об'єкт нерухомості (земельна ділянка), який належить члену сім'ї суб'єкта декларування (дружині) на праві власності є порушенням пункту 2 частини першої статті 46 Закону.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо відсутності обов'язку декларування в декларації інформації про об'єкт нерухомості земельну ділянку.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Так, частинами 1, 2 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому колегія суддів враховує положення ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід зауважити, що у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Пунктом 14 розділу ІІІ Порядку встановлено, що повна перевірка декларації здійснюється упродовж 60 днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки. Строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.
Відтак перевірка повинна тривати не більше 60 календарних днів, а у виняткових випадках не більше 90 календарних днів.
Відповідач стверджує, що положеннями ні Закону ні Порядку не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів та підготовки проекту рішення про результати проведеної повної перевірки та прийняття його на засіданні НАЗК.
Наразі, пунктом 6 Розділу ІІІ Порядку № 56 визначено, що повна перевірка декларації передбачає такі дії: прийняття Рішення про проведення перевірки; аналіз відомостей про об'єкти декларування (об'єкти нерухомості; об'єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов'язання; видатки та правочини суб'єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб'єкта декларування; членство суб'єкта декларування в об'єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб'єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об'єкти декларування, які мають відображатися в декларації; створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу; направлення Національним агентством відповідному суб'єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу; прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.
Тобто, Порядком № 56 визначено, що процедура повної перевірки розпочинається прийняттям рішення про проведення перевірки та закінчується прийняттям Національним агентством рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.
Отже, рішення про результати здійснення повної перевірки декларації має бути прийнято в межах визначених пунктом 14 Порядку № 56 строків.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням НАЗК від 23 березня 2017 року № 104 «Про проведення повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік» призначено повну перевірку декларації позивача.
Рішенням НАЗК від 02 червня 2017 року № 221 року строк проведення повної перевірки декларації позивача за 2015 рік продовжено на 30 календарних днів.
Відтак, перебіг строку проведення повної перевірки декларації позивача розпочався 23.03.2017. Зазначений строк, з урахуванням рішення НАЗК про продовження строку сплинув - 22.06.2017. Станом на 22.06.17 рішення не прийнято.
Наразі, на 28.07.2017 (тобто, також за межами 90-денного строку) на засідання НАЗК було призначено питання про результати здійснення повної перевірки декларації ОСОБА_3, однак рішенням НАЗК від 28.07.2017 № 443 було знято з розгляду дане питання та перенесено його розгляд на чергове засідання.
Згідно відкритої інформації розміщеної на офіційному сайті НАЗК наступне засідання було призначено на 04.08.2017, однак відповідне рішення прийнято не було.
В той же час днем прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації є 16 лютого 2018 року.
Однак, представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не зміг надати пояснень щодо підстав зняття з розгляду 28.07.2017 питання про результати здійснення повної перевірки декларації та неможливості прийняття відповідного рішення протягом тривалого часу аж до 16.02.2018.
Наразі, строк прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації НАЗК порушено, оскільки рішення за результатами повної перевірки прийнято на 331 день з дня прийняття рішення про проведення перевірки, що суперечить пункту 14 Порядку.
При цьому, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи відповідача про наявність поважність причин такого пропуску строку прийняття рішення з огляду на складність процедур та велике навантаження.
Важливість дотримання і неухильного виконання етапів процедури, зокрема, строків проведення повної перевірки та прийняття за її наслідками відповідного рішення, безпосередньо пов'язана із забезпеченням права особи, інтересів якої вона стосується.
Дії або рішення суб'єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб'єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються).
Правомірне очікування виникає у особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб'єкта владних повноважень у особи наявне розумне сподівання, що стосовно до неї суб'єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.
Наявність «законних очікувань (яку в кожному окремому випадку встановлює Суд) є передумовою для відповідного захисту. В свою чергу, умовою наявності законного очікування в розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Іншими словами, законне очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.
Позивач, з урахуванням положень Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, правомірно очікував, що таке перевірка буде проведена у визначені законодавством строки із врахуванням наданих ним пояснень.
Колегія суддів зазначає, що не дотримання вимог щодо своєчасного та у визначений законом 90 - денний строк прийняття відповідного рішення відповідачем, перешкоджає існуванню стабільного правового положення особи.
Недотримання розумних строків при проведенні певних процедур суб'єктом владних повноважень порушує законні очікування особи на прийняття рішення у визначений законом строк, порушує принципи правової визначеності, викликає у особи сумніви щодо прозорості та відкритості проведення перевірки, прийняття за її наслідками безстороннього, законного рішення.
Недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень позбавило позивача можливість передбачати наслідки, та позбавило, у випадку необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, орієнтуватися на певний та своєчасний результат.
Крім того, колегія суддів зазначає, що повна перевірка декларації на предмет достовірності задекларованих відомостей проводиться Національним агентством з питань запобігання корупції шляхом аналізу відомостей про об'єкти декларування, зазначені в декларації суб'єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів місцевого самоврядування, а при прийнятті рішення за результатами повної перевірки декларації мають враховуватись, як відомості, отримані із реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів та, отримані від державних органів щодо предмета перевірки, так і відомості, надані суб'єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей.
Так, з матеріалів справи вбачається, що НАЗК надіслало на адресу позивача 21.06.2017 року запит про надання інформації з метою з'ясування достовірності зазначених у декларації відомостей та запропоновано надати запитувану інформацію упродовж десяти робочих днів із дня одержання запиту. Тоді як 90-денний строк закінчився 22.06.2017.
Відповідач надіславши запит ( за підписом заступника Голови ОСОБА_4, виконавець ОСОБА_5.) 21.06.17 встановив позивачу строк надання пояснень вже за межами 90 днів.
Тобто, подання позивачем пояснень поза межами строку повної перевірки декларації сталося з вини відповідача унаслідок їх дій, які полягають в тому, що уповноважена особа з перевірки декларації лише 21.06.2017 надіслала відповідний запит, при цьому із зазначенням терміну його виконання.
Позивачем, з дотриманням строків зазначених уповноваженою особою, а саме 27.06.2017, надано письмові пояснення та копії документів на їх підтвердження.
Однак, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що зазначені пояснення та додані до нього документи не були використані НАЗК під час прийняття рішення як такі, що отримані поза межами граничних строків повної перевірки декларації.
Разом з тим, в силу положень п.12 Порядку № 56 надані суб'єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов'язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб'єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.
Крім того, оскільки позивачу запит про надання інформації з метою з'ясування достовірності зазначених у декларації відомостей було направлено лише 21.06.2017, останній був позбавлений можливості усунути вказані в ній недоліки у межах строку проведення повної перевірки декларації, а саме до 22.06.2017.
Таким чином, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи позивача щодо безпідставного відхилення та не розгляду поданих ним на адресу агентства письмових пояснень.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що невиконання суб'єктом владних повноважень вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що в разі прийняття такого рішення поза межами законодавчо визначених строків, воно не може вважатись правомірним.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення в частині, яку він оскаржує.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснень представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року - скасувати.
Прийняти нову постанову якою позовні вимоги ОСОБА_3 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення в частині - задовольнити .
Визнати протиправними та скасувати пункти 1.1, 1.2, 3 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 16 лютого 2018 року № 246 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_3, суддею Вищого господарського суду України.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 07.12.2018.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю.Кучма