07 грудня 2018 року Чернігів Справа № 620/3621/18
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу пенсії по віку згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки; зобов'язання відповідача провести позивачу повторний розрахунок пенсії за віком з 03.08.2018 згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2015, 2016, 2017 роки.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року зверненню з заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеної частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три календарні роки, що передують року звернення за переведенням пенсії з одного виду на інший, передбаченого Законом, можливе тільки при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, у разі, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менше, як 24 місяці страхового стажу. Вказує, що позивач не перебувала на пенсії по інвалідності, а отримувала пенсію за вислугу років, то підстав для зарахування нової середньомісячної заробітної плати за 2017 рік немає.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Ніжинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та з 29.12.2014 отримувала пенсію за вислугу років (а.с. 37).
З 16.01.2015 по 02.08.2018 виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена у зв'язку з працевлаштуванням на посаді, яка дає право на отримання пенсії за вислугу років ( зворот а.с. 39, 40).
03.08.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 41).
Згідно протоколу призначення пенсії, позивачу була призначена пенсія в розмірі 2576,60 грн., в тому числі: 2447,72 грн. - основний розмір пенсії за віком; 128,88 грн. - доплата за понаднормовий стаж. Для розрахунку пенсії було використано середньомісячний заробіток 5759,34 грн. (а.с. 27).
Не погоджуючись з розміром призначеної пенсії, позивач звернулась до відповідача з заявою від 07.09.2018, в якій просила надати роз'яснення щодо не призначення пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року зверненню з заявою про призначення пенсії за віком.
Листом від 20.09.2018 № 74/04/В-2 Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України повідомило позивача, що відповідно до пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Для розрахунку пенсії врахована заробітна плата за період роботи з 01.07.1995 по 30.06.2000 та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.06.2018, яка визначена із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014,2015 та 2016 роки і складає 5759,34 грн. (3764,40 грн. *1,45144, де 1,45144 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії) (а.с. 20).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - в редакції, станом на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно з абзацом другим пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - в редакції, станом на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
В силу частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 вищевказаного Закону регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулась вперше.
Суд наголошує, що в даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, оскільки пенсія за вислугу років не передбачена Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та не віднесена до видів пенсії, які призначаються згідно цього Закону.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перед призначенням пенсії за віком не отримувала фактично жодного виду пенсії, оскільки після призначення пенсії за вислугу років одразу була зарахована на роботу вчителем, у зв'язку з чим, виплата вказаної пенсії їй була припинена. У випадку припинення пенсії за вислугу років її поновлення можливо лише в разі звільнення з роботи. На момент призначення пенсії за віком позивач працювала, а тому підстав для поновлення виплати пенсії за вислугу років не було.
Після призначення пенсії за вислугу років, позивач продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 20.09.2018 у справі № 317/4306/16-а(2-а/317/79/2016), від 13.11.2018 у справі № 359/4777/17, від 27.11.2018 у справі № 514/1529/16-а.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 03.08.2018.
Згідно із Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (який набрав чинності 11.10.2017) розділ XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 4-4, згідно якого з 01.10.2017 по 31.12.2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. З 01.01.2018 по 31.12.2018 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позивач звернулась до відповідача за призначенням пенсії за віком вперше, а тому відповідач мав керуватися у даному випадку положеннями частини другої статті 40 та пунктом 4-4 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислену як середній показник за 2016-2017 роки, а за таких обставин відповідачем при розрахунку пенсії позивача неправомірно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням зазначеного, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки; зобов'язання відповідача провести позивачу розрахунок пенсії за віком з 03.08.2018 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що позивачем в позовній заяві було заявлено вимогу про визнання протиправними дій як передумову для застосування такого способу захисту порушеного права як зобов'язання вчинити дії, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є однією вимогою.
Таким чином, належною сплатою судового збору при поданні до суду фізичною особою даного адміністративного позову немайнового характеру вважається сплата судового збору в розмірі 704,80 грн.
Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки позивачем сплачено судовий збір в розмір 1409,60 грн., тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд звертає увагу, що позивач має право на звернення до суду з заявою про повернення судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи часткове задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 469,87 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 16600, РНОКПП НОМЕР_1) до Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. Шевченка, 21-Ж, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 37716087) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки.
Зобов'язати Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести ОСОБА_1 розрахунок пенсії за віком з 03.08.2018 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 469,87 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07.12.2018.
Суддя Н.М. Баргаміна