07 грудня 2018 р.м. ХерсонСправа № 540/2258/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання вчинити дії по перерахунку пенсійного забезпечення,
встановив:
05 листопада 2018 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання вчинити дії по перерахунку пенсійного забезпечення, а саме:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести громадянину ОСОБА_2 перерахунок пенсії за віком з урахуванням вимог статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосування середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2016-2017 роки, починаючи з 12.02.2018 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 09 листопада 2018 року відкрито спрощене провадження в справі та призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 12 лютого 2018 року йому нараховується пенсія за віком згідно з приписами ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До призначення пенсії за віком позивача отримував військову пенсію за п. «а» ст.1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в якості особи офіцерського складу. 19 вересня 2018 року від ГУ ПФУ в Херсонській області надійшов лист №529/К-99-1, з якого позивач дізнався що при розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії застосовується показник «Зс» у розмірі 3764,40 грн. Даний показник є показником для призначення пенсії у 2017 році, натомість для призначення пенсії в 2018 році слід застосувати показник в розмірі 5377,90 грн. З посиланням на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обґрунтовує правомірність своїх вимог. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для постановлення судового рішення про зобов'язання вчинити дії по перерахунку пенсійного забезпечення.
29 листопада 2018 року відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого позовні вимоги не визнає з таких підстав. Управлінням нараховано позивачу пенсію в розмірі 8371,49 грн., з них 8339,27 грн. основний розмір пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн., а також 32,22 грн. доплата за 3 роки стажу понад встановлені для чоловіків 35 років. Для обрахунку середньої заробітної плати використано п.4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Для застосування показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки не має правових підстав, оскільки позивач перейшов з одного виду пенсії на інший з 12 лютого 2018 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
3 01 червня 2015 року позивач отримував пенсію за вислугу років як особа офіцерського складу.
12 лютого 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 про призначення/ перерахунок/ пенсії за віком позивачу призначено пенсію за віком.
При розрахунку заробітної плати для призначення пенсії відповідачем враховано показники середньої заробітної плати в Україні за 2014,2015 та 2016 роки, що призвело до нарахування пенсії в розмірі 3764,40 грн.
Позивач вважає, що при обрахуванні даного показника відповідач повинен був застосувати показники середньої заробітної плати за 2016,2017 роки, як наслідок сума пенсії становила б 5377,90 грн.
Спір між сторонами виник через різний підхід до грошового розміру пенсії та через різний підхід до років обрахунку середнього розміру заробітної плати в Україні для визначення такого розміру пенсії.
Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки (ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії (ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Верховний Суд України у постанові від 9 червня 2015 року (справа № 21-550а15) та Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року (справа № К/9901/1071/17) висловив свою позицію стосовно того, що при переведенні з пенсії призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Позивачу з 01 червня 2015 року було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше.
Пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», передбачає інші підстави та порядок її призначення, зокрема, при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону, адже основою доходу у цьому разі є грошове забезпечення.
Після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
Таким чином, при призначенні позивачу у 2018 році пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, обрахована згідно частини другої статті 40 цього Закону.
Відповідної правової позиції дотримався Верховний Суд України в постанові від 22 травня 2018 року в справі №520/6354/17.
Зазначивши наведені висновки Верховного суду, суд звертає увагу сторін, що їх слід застосовувати з урахуванням змін у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", зокрема в частині змін до абзацу четвертого частини другої статті 40 закону. Відповідно до нової редакції статті - тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. За офіційними даними такою сумою є 5377,90 грн ((4482,35+6273,45)/2) до якої слід скорегувати раніше сплачену пенсію у відповідній частині, а також внести зміни до розміру пенсії, що повинна сплачуватись в подальшому.
Стосовно позиції суду направленої на зобов'язання відповідача вчинити певну дію, то вона в повній мірі узгоджується як з Рекомендаціями Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980 на 316-й нараді так і з численними рішеннями Європейського суду з прав людини, якими останній вимагає винесення таких рішень, які б остаточно ставили б крапку в захисті прав та інтересів заявників.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_3 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.
Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, враховувати певний період для визначення розміру пенсії або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, а суд вправі зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Правова позиція стосовно права суду зобов'язати відповідача вчинити певні дії викладена в постанові Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року в справі №816/591/15-а.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.
До того ж сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Конвенційний принцип “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Позивач належним доказами підтвердив правомірність своїх вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання вчинити дії по перерахунку пенсійного забезпечення - задовольнити.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) провести громадянину ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, 73003, АДРЕСА_1) перерахунок пенсії за віком з урахуванням вимог статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосування середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2016-2017 роки, починаючи з 12.02.2018 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, 73003, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 10.2.4