вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"04" грудня 2018 р. Справа№ 925/369/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Разіної Т.І.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: не з'явились.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.08.2018 (повний текст складено 20.08.2018)
у справі №925/369/18 (суддя Кучеренко О.І.)
за позовом Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд»
до 1) Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» в особі Золотоніського РЕМ;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»
про визнання права власності на майно та витребування майна з чужого незаконного володіння
Золотоніське колективне підприємство по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» (далі, позивач або КП «Райагрошляхбуд») звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» в особі Золотоніського РЕМ (далі, відповідач-1 або Золотоніське РЕМ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (далі, відповідач-2 або ТОВ «АТБ-Маркет») про визнання права власності на майно, а саме на комплектну трансформаторну підстанцію №672, та витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у власності позивача з 1996 року перебувала комплектна трансформаторна підстанція №672, номер якої був змінений на №740. Однак, внаслідок незаконних дій працівників Золотоніського РЕМ ВАТ «Черкасиобленерго», що підтверджується постановою старшого слідчого СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Яронного А.В. від 24.11.2017, ця КТП була вивезена з території підприємства та незаконно передана у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет», у зв'язку з чим позивач, посилаючись на норми статей 16, 387, 392, 1212 Цивільного кодексу України просить суд визнати за ним право власності на комплектну трансформаторну підстанцію №672 та витребувати її з чужого незаконного володіння ТОВ «АТБ-Маркет».
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.08.2018 у справі №925/369/18 у позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідачів.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Золотоніське колективне підприємство по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 08.08.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:
- судом першої інстанції не перевірено належним чином обставини з приводу того, що з 1996 року у володінні позивача перебувала комплектна трансформаторна підстанція №672, номер якої змінювався Золотоніським РЕМ на №740. При цьому, внаслідок дій працівників Золотоніського РЕМ це майно було вивезене з території підприємства та незаконно передано згодом у користування ТОВ «АТБ-Маркет», яке останній використовує для енергопостачання торгового закладу;
- судом першої інстанції не враховано, що спірна КТП-672 спеціально була облаштована на виробничій базі Золотоніського МДСУ для забезпечення електропостачання та нормального виробничого процесу підприємства, а відтак трансформаторна підстанція є приналежною річчю у цілісному майновому комплексі позивача, який було передано актом від 29.03.1996 і ніяким чином не може бути майном Золотоніського РЕМ;
- вказуючи на відсутність родових ознак майна (КТП-672), яке позивач просить суд витребувати у ТОВ «АТБ-Маркет», суд першої інстанції залишив поза увагою окремі докази, зокрема, Акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, основних засобів від 29.03.1996, відомості обліку основних засобів КП «Райагрошляхбуд», де вказано інвентарний номер КТП-672, бухгалтерської довідки позивача від 26.03.20188 №26-03/18, в якій вказано, що станом на 20.03.2018 на балансі КП «Райагрошляхбуд» знаходиться комплексна трансформаторна підстанція КТП-672, інвентарний номер 11248352, балансова вартість 68 374,25 грн.;
- посилаючись на постанову у справі №925/818/16 суд не врахував, що у її рамках не вирішувалось питання з приводу приналежності позивачу чи будь-якій іншій особі КТП-672;
- відповідачами не спростовано того, що постановою слідчого Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Яронного А.В. від 24.11.2017 були встановлені конкретні факти стосовно безпідставного вилучення належного позивачу КТП співробітниками Золотоніського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго», а також зафіксовані обставини причетності працівників відповідача-1 до вивезення трансформаторної підстанції №672 із території позивача, а відтак слідчим були виявлені істотні обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору;
- судом не взято до уваги довідку Золотоніського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» від 01.08.2017 про те, що КТП-672 перебуває на балансі Золотоніського РЕМ, має інвентарний номер 31219, якою спростовується позиція відповідача-2 про наявність у нього права власності на вказане обладнання;
- судом безпідставно не задоволено клопотання позивача від 07.08.2018 про відкладення розгляду справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2018 апеляційна скарга Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» у справі №925/369/18 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Агрикової О.В., Жук Г.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 апеляційну скаргу Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» залишено без руху, роз'яснено апелянту, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази про сплату судового збору в розмірі 2 643,00 грн.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.
Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 в газеті «Голос України» №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Згідно частини 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Актом прийняття-передачі судових справ від 01.10.2018 справу №925/369/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.
03.10.2018 позивач засобами поштового зв'язку направив на адресу апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги у справі №925/369/18, до якої на виконання вимог ухвали суду від 18.09.2018 додано докази сплати судового збору у розмірі 2 643,00 грн. (квитанція 0.0.1148961971.1 від 02.10.2018).
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 справу №925/369/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Разіної Т.І., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.08.2018 у справі №925/369/18, встановлено сторонам строк для подання відзивів, розгляд справи призначено на 06.11.2018.
29.10.2018 та 05.11.2018 від відповідачів через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, у яких відповідачі просили суд у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.
Повноважні представники сторін у судове засідання, призначене на 06.11.2018, не з'явились.
У судовому засіданні 06.11.2018 судом встановлено, що 06.11.2018 до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв'язку надійшла заява від директора Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» ОСОБА_3 про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. від подальшого розгляду господарської справи №925/369/18.
Ідентична за змістом заява директора Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» ОСОБА_3 про відвід суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. була подана 06.11.2018 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду.
Вказані заяви про відвід суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. мотивовані тим, що у вказаних суддів апеляційної інстанції Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. вже могла скластися позиція з приводу вирішення господарського спору між двома суб'єктами господарювання щодо експлуатації електрообладнання КТП-672, у зв'язку з розглядом ними пов'язаної господарської справи №925/881/16, що викликає у сторони позивача обґрунтовані сумніви в їхній неупередженості та безсторонності при вирішенні апеляційної скарги КП «Райагрошляхбуд» у справі №925/369/18 та є підставою для відводу суддів у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що вищевказані заяви директора Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» ОСОБА_3 про відвід суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. ідентичні за змістом, останні розглядались колегією суддів як одна заява.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Разіна Т.І., Тищенко А.І.) визнано заяву директора Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» ОСОБА_5 про відвід суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І. від розгляду справи №925/369/18 необґрунтованою. Передано справу №925/369/18 для вирішення питання про відвід суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І. у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2018 заяву директора Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» ОСОБА_5 про відвід суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І. від розгляду справи №925/369/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Пантелієнка В.О., суддів: Верховця А.А., Остапенка О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 (головуючий суддя: Пантелієнко В.О., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М.) відмовлено Золотоніському колективному підприємству по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» у задоволенні заяви про відвід суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. від розгляду справи №925/369/18.
12.11.2018, після вирішення питання про відвід, матеріали справи №925/369/18 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Михальської Ю.Б., суддів: Разіної Т.І., Тищенко А.І., у провадженні якої перебувала дана справа.
Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 призначено розгляд справи №925/369/18 на 04.12.2018.
У судове засідання 04.12.2018 представники сторін не з'явились, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представники відповідачів про причини неявки суд не повідомили.
Директор позивача ОСОБА_3 04.12.2018 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що змінився представник позивача, якому необхідно ознайомитись із матеріалами справи.
Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Колегія суддів зазначає, що позивач належним чином повідомлявся про судові засідання з розгляду апеляційної скарги, однак його представник повторно не з'явився у судове засідання (06.11.2018, 04.12.2018).
Крім того, колегія суддів наголошує, що позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, неможливість такої заміни представника, як і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, до клопотання про відкладення позивачем не додано жодних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача та відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання Постанови Ради Міністрів Української РСР за №581 від 23.11.1977, якою було затверджено Положення про міжгосподарські підприємства (організації) у сільському господарстві, Українським міжколгоспним об'єднанням по будівництву «Укрміжколгоспбуд» було затверджено Положення №7/5144 від 08.12.1977 про створення Облміжколгоспшляхбуд Черкаської області.
31.07.1978 актом державної приймальної комісії №181 було прийнято в експлуатацію завершену будівництвом виробничу базу Золотоніського міжколгоспного дорожньо-будівельного управління (МДСУ), яка знаходилась у селі Хвилівка (зараз с. Хвильово-Сорочин), Золотоніського району Черкаської області. Згідно Наказу Черкаського «Облагрошляхбуду» від 12.12.03.1996 «Про організаційні зміни у Золотоніському КП «Райагрошляхбуд» було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей підприємства.
01.03.1996 було зареєстровано Золотоніське колективне підприємство по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд».
29.03.1996 керівником «Облагрошляхбуд» та керівником Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» було підписано акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, грошових коштів та дебіторської заборгованості підприємства.
Як вбачається із матеріалів справи, 23.03.2001 між КП «Райагрошляхбуд» та ВАТ «Черкасиобленерго» в особі структурного підрозділу Золотоніське РЕМ був укладений Договір №126 на користування електричною енергією (далі, Договір №126), відповідно до умов якого електропостачальна організація зобов'язалася постачати позивачу електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач (позивач) зобов'язався своєчасно оплатити використану електричну енергію. Договір укладався строком до 31.12.2001, та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору або його перегляд.
До Договору №126 уповноваженими представниками сторін була підписана Таблиця з паспортними та розрахунковими значеннями та Перелік об'єктів КП «Райагрошляхбуд», що живляться електроенергією від мереж енергосистеми (том 1 а.с. 44-45) , у яких зазначена інформація щодо номеру та місця установки приладів обліку, зокрема, АБЗ ТП номер 672 (номер приладу обліку 052125 село Хвилівка) та номер 417 (База -880824 у м. Золотоноша).
У відповідності до акту розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності сторін (додаток №8 до Договору №126) (том 1, а.с. 126), подача електроенергії на підприємство здійснюється через комплектні трансформаторні підстанції КТП-740 і КТП-417.
Дія Договору №126 за згодою сторін була продовжена до 2004 року, до цього часу здійснювалося і постачання електричної енергії до споживача.
Згідно інвентаризаційного опису основних засобів КП «Райагрошляхбуд» від 10.02.2011 до основних засобів включена комплектна трансформаторна підстанція 160 кВт з повітряною лінією 0,4 кВт, місцезнаходження якої Асфальтно-бетонний завод у с.Хвильово-Сорочин, Золотоніського району Черкаської області, рік введення в експлуатацію 1973. За бухгалтерською довідкою КП «Райагрошляхбуд» №26-03/18 від 26.03.2018 станом на 20.03.2018 на його балансі знаходиться комплектна трансформаторна підстанція №672, інвентарний номер 11248352, балансовою вартістю 68 374,25 грн.
Згідно довідки Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» від 01.08.2017 комплектна трансформаторна підстанція №672 перебуває на балансі Золотоніського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» за інвентарним номером 31219.
Як зазначає позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі, протягом тривалого часу КП «Райагрошляхбуд» не проводило виробничої діяльності, аж до 2016 року, коли було призначено нове керівництво підприємства, яким було прийнято рішення про відновлення господарської діяльності підприємства та виникла потреба у відновленні електропостачання. У зв'язку з відмовою ВАТ «Черкасиобленерго» відновити постачання електричної енергії згідно Договору №126 від 23.03.2001, КП «Райагрошляхбуд» звернулося з позовом до суду. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.09.2016 у справі №925/818/16, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017, було відмовлено у задоволенні позову КП «Райагрошляхбуд» до ПАТ «Черкасиобленерго» про визнання дій відповідача такими, що вчинені в порушення умов Договору №126 на користування електричною енергією від 23.03.2001 і зобов'язання відповідача відновити постачання електроенергії позивачу. Постановою Вищого господарського суду від 19.04.2017 касаційну скаргу КП «Райагрошляхбуд» було залишено без задоволення, а рішення та постанову місцевого та апеляційних судів - без змін. У зв'язку зі зверненням директора КП «Райагрошляхбуд» з заявою про вчинення злочину, а саме викрадення з території КП «Райагрошляхбуд» майна підприємства - трансформаторної підстанцію №740, за наслідками проведення досудового розслідування слідчим Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Яронним А.В. було прийнято постанову від 24.11.2017 про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, тобто з підстав відсутності у діянні складу кримінального правопорушення.
Матеріалами справи підтверджується, що 20.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Лайн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2479, що підтверджується Витягом з цього Реєстру №15043960 від 20.12.2013. Предметом цього договору є нерухоме майно, яке складається з: Літера А-1 нежитлова будівля, магазин продовольчих та непродовольчих товарів, над А-1 надбудова, під А-1 цокольний поверх, а-1 тамбур , А' навіс , а' сходи, Б КТП, 1 підпірна стінка, 2 сходи, 3 сходи, І мостіння, майно розташоване за адресою: м. Золотоноша, вул. Шевченка, 72-Г.
У подальшому весь об'єкт площею 852,4 кв.м. (з усіма складовими частинами) згідно Договору оренди нерухомого майна №4-2016-Н/т від 01.01.2016, який укладено між ТОВ «АТБ-Торгстрой» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет», було передано останньому у користування, до його складу входила і Комплектна трансформаторна підстанція (КТП), Літера Б. На даний час КТП №672 перебуває на обслуговуванні у ТОВ «АТБ-Маркет» та забезпечує функціонування його супермаркету в м. Золотоноша.
Враховуючи зазначене, позивач наголошує на факті незаконного позбавлення відповідачами його майна, а саме КТП-672, як електрообладнання виробничої бази КП «Райагрошляхбуд», у зв'язку з чим і звернувся до суду із позовом у даній справі.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.
Згідно частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном, як особливим об'єктом, вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Статтею 179 Цивільного кодексу України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
За змістом статті 184 Цивільного кодексу України індивідуально визначеними є такі речі, які відрізняються від інших індивідуальними ознаками: єдині у своєму роді, відрізняються від інших кількома ознаками, вирізнені із загальної маси речей цього роду.
Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов'язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації.
Згідно статті 188 Цивільного кодексу України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, свої вимоги КП «Райагрошляхбуд» обґрунтовує тим, що він є власником комплектної трансформаторної підстанції №672, яка знаходилася на виробничій базі підприємства у с. Хвилівка (нині с. Хвильово-Сорочин) Золотоніського району, яку він набув у власність згідно з актом від 29.03.1996 і яка станом на 20.03.2018 за інвентарним номером 11248352 знаходиться на балансі позивача.
Враховуючи, що набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, позивач повинен довести, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб він набув право власності на спірне майно.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, позивач посилається на те, що він набув право власності на комплектну трансформаторну підстанцію №672 згідно акту приймання-передачі основних засобів від 29.03.1996.
Водночас, колегія суддів зазначає, що акт від 29.03.1996 не містить складових спірного майна та не є належним та допустимим доказом набуття позивачем права власності на спірне майно, як і не може бути належним доказом того, що майно, право власності на яке просить визнати позивач, є саме тим майном, яке зазначене позивачем у його вимогах, оскільки його характеристика не містить будь-яких ознак, які б дозволили ідентифікувати це майно як комплектну трансформаторну підстанцію №672.
Так, згідно з визначенням, наведеним у пункті 3.1 Правил технічної експлуатації електроустановок, які затверджені Наказом Міністерства палива та енергетики №258 від 25.07.2006, комплектна трансформаторна підстанція (КТП) - підстанція, складена з шаф чи блоків із вмонтованими у них трансформатором та іншим обладнанням розподільної установки, яку постачають складеною чи підготовленою до складання.
Із наведеного визначення слідує, що комплектна трансформаторна підстанція - це комплексний об'єкт, що складається із споруд та устаткування, головним із яких є трансформатор. Отже, КТП повністю відповідає ознакам складної речі, визначення якої міститься у статті 188 Цивільного кодексу України.
Як слідує із позову та доводів апеляційної скарги, позивач просить визнати за ним право власності на комплектну трансформаторну підстанцію №672 інв. номер 11248352, та витребувати у ТОВ «АТБ-маркет» електрообладнання цієї трансформаторної підстанції.
Водночас, позивачем не наведено інших ознак майна, на яке він претендує, крім оперативно-диспетчерського номеру КТП, потужності 160 кВт та наявність у неї повітряної лінії 0,4 кВТ (як зазначено в інвентаризаційному описі від 10.02.2011).
Зазначені ознаки, втім, не вирізняють річ та не індивідуалізують її для цілей визначення права власності. Індивідуалізуючи ознаки повинні бути незмінними та притаманними саме цьому майну (речі).
За поясненнями представника ПАТ «Черкасиобленерго», наведеними у відзиві на позовну заяву, апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих слідчому у межах досудового розслідування №12017250150000425 (том 1, а.с. 63), комплектні трансформаторні підстанції мають оперативно-диспетчерські номери, які присвоюються на підставі рішення головного інженера та оформляються технічним розпорядженням по РЕМ для оперативної ідентифікації цього обладнання.
Отже, номер комплектної трансформаторної підстанції є номером, який присвоюється працівниками електромереж і цей номер може бути змінений у будь-який час, оскільки є внутрішньою нумерацію ПАТ «Черкасиобленерго» щодо електроустановок користувачів. При цьому, право власності від присвоєння таких номерів не залежить та на не змінюється.
Сам позивач стверджує, що його КТП мала номер 672, а потім була змінена на 740.
Також, у відповідності до акту розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності сторін (додаток №8 до Договору №126 від 23.03.2001) подача електроенергії на підприємство повинна здійснюватись через комплектні трансформаторні підстанції КТП-740 і КТП-417, що також спростовує доводи позивача про наявність у нього права власності на спірну КТП з №672.
Присвоєння КТП відповідача-2 такого номеру, що колись мала КТП позивача не створює жодних правових наслідків та не є підставою для позбавлення належного володільця права власності на це майно, а відповідача-2 права користуватися цим майном.
Стосовно доводів скаржника щодо перебування спірної КТП на балансі позивача, то наведене, як вірно зазначив суд першої інстанції, не є свідченням того, що вона є його власністю, оскільки перебування майна на балансі є свідченням фінансового обліку майна підприємства і не доводить його права власності на це майно. Крім того, обставини, на які посилається позивач, мали місце протягом 2001 - 2004 років, а інвентарний опис, на який посилається позивач, як на доказ права його власності, складений 10.02.2011, опис є внутрішнім документом позивача та не може бути належним доказом права власності.
КП «Райагрошляхбуд» у позові та апеляційній скарзі посилається на постанову слідчого Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Яронного А.В. від 24.11.2017, якою, на його думку, були встановлені конкретні факти стосовно безпідставного вилучення належного позивачу КТП співробітниками Золотоніського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго», а також зафіксовані обставини причетності працівників відповідача-1 до вивезення трансформаторної підстанції №672 із території позивача, а відтак слідчим були виявлені істотні обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.
Із цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 6 стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тобто, підставами звільнення від доказування є визначені у цій нормі судові рішення: вирок суду, ухвала суду про закриття кримінального провадження, постанова суду.
Натомість позивач, посилаючись на встановлення певних фактів, обґрунтовує це постановою слідчого Золотоніського відділу поліції про закриття кримінального провадження від 24.11.2017 та встановленими у ній обставинами. Однак, ці факти не можуть бути визнані судом такими, що не потребують доказування, а потребують доказування на загальних підставах, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Однак, із вищевстановлених обставин справи вбачається, що позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності доказами не доведено суду, на яке саме майно позивач просить визнати право власності, підстави набуття такого права та наявність спору щодо його права, як і не доведено, що майно, яке наразі перебуває в оренді відповідача-2, є тим самим майном, яке є предметом спору в даній справі.
Додана позивачем до апеляційної скарги копія паспорту трансформаторної підстанції №672 не приймається судом до уваги, оскільки зазначений доказ до суду першої інстанції не надавався, а в апеляційній скарзі не обґрунтована у відповідності до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України неможливість його подання до суду першої інстанції.
Крім того, рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.12.2016, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.17 у справі №925/818/16 та постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2017, було відмовлено у позові Золотоніському колективному підприємства по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» про визнання протиправними дій ПАТ «Черкасиобленерго». У вказаних судових рішеннях встановлено, зокрема, що у результаті недотримання КП «Райагрошляхбуд» Правил охорони електричних мереж, відбулось зникнення КТП-740 (за збереження та охорону якої в силу умов договору та вимог чинного законодавства ніс відповідальність КП «Райагрошляхбуд»), що призвело до переривання постачання електроенергії і знеструмлення об'єкта КП «Райагрошляхбуд». Також зазначено, що дії ПАТ «Черкасиобленерго» щодо вимушеного демонтажу власної КТП-672 для її збереження від розкрадання та виконання норм безпечної експлуатації об'єктів електроенергетики є правомірними.
Зазначені обставини відповідно до частини 4 статті 65 Господарського процесуального кодексу України є встановленими та не підлягають повторному доказуванню.
Таким чином, враховуючи вищевстановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено та належними доказами не підтверджено, що він у порядку, визначеному законом, набув право власності на комплектну трансформаторну підстанцію №672, а відтак вимога про визнання за ним права власності задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Так, у позовні заяві позивач просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «АТБ-Маркет» комплектну трансформаторну підстанцію №672, оскільки за його доводами саме вона знаходиться у володінні останнього за адресою: м. Золотоноша, вул. Шевченко, 72-г, оскільки КТП №672 Золотоніським РЕМ присвоєно інший номер 740 та безпідставно передано другому відповідачу.
Однак, враховуючи вищенаведені висновки суду щодо необґрунтованості вимог позивача щодо визнання права власності на КТП з оперативно-диспетчерським номером 672, вимога про витребування майна від ТОВ «АТБ-Маркет» є також безпідставною.
Доводи позивача також спростовуються наданими відповідачем-2 суду доказами на підтвердження набуття ним права на комплектну трансформаторну підстанцію, яка знаходиться за адресою: м. Золотоноша, вул. Шевченко, 72-г, та яка використовується останнім у своїй виробничій діяльності. Такими доказами є договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20.12.2013, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Лайн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой», договір оренди нерухомого майна №4-2016-Н/т від 01.01.2016, який укладено між ТОВ «АТБ-Торгстрой» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет», відповідно до умов яких відповідач-2 набув право користування нерухомим майном, до складу якого входить і комплектна трансформаторна підстанція (КТП), Літера Б, яка згідно з нанесеним на неї клеймом трансформатора (основного функціонального елемента трансформаторної підстанції) містить інформацію щодо заводського номеру 422507, місця та часу її виготовлення (Україна, 2013 року). З огляду на наведені позивачем підстави набуття права власності, зокрема, акту приймання-передачі основних засобів від 29.03.1996, КТП, що перебуває у користуванні відповідача-2, не може належати позивачу з об'єктивних підстав, оскільки виготовлена набагато пізніше ніж та, на яку претендує позивач. Отже, вимога позивача про витребування з чужого незаконного володіння майна є необґрунтованою, недоведеною, відтак не підлягає до задоволення.
Усі інші доводи та міркування скаржника взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідачів.
Заперечення скаржника по суті спору, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Стосовно заявленого відповідачем-1 у суді першої інстанції клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд вірно зазначив, що оскільки позов не підлягає до задоволення з інших підстав, суд не може задовольнити заяву відповідача про застосування при розгляді справи норм права про позовну давність, оскільки станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, його права не були порушені відповідачами.
Щодо посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягає у безпідставній відмові позивачу в задоволенні його клопотання від 07.08.2018 про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
08.08.2018, тобто у судове засідання, за результатами якого було прийнято оскаржене рішення, представник позивача не з'явився.
Водночас, як вбачається язі матеріалів справи, 07.08.2018 представник позивача адвокат Пилипенко Р.Б. направив до суду клопотання від 07.08.2018, у якому просив відкласти розгляд справи, у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні та у зв'язку із неможливістю направити до суду іншого представника.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачені випадки, у яких суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку , а саме:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
У свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, підстави, передбачені частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України для відкладення розгляду справи та, відповідно, задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, були відсутні.
Так, місцевий господарський суд у судовому засіданні 17.07.2018 за участю представників сторін (від позивача були присутні три представника), розпочав розгляд справи по суті, проте на стадії проведення дебатів, у зв'язку з подання директором Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» заяви про відвід головуючого судді у справі, суд не зміг завершити її розгляд, відклавши судове засідання до розгляду заяви позивача про відвід судді Кучеренко О.І.
Крім того, суд обґрунтовано послався на те, що позивач, як юридична особа, не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, а неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягала доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Відтак, порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву «Райагрошляхбуд» на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.08.2018 у справі №925/369/18 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.08.2018 у справі №925/369/18 залишити без змін.
Матеріали справи №925/369/18 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 06.12.2018.
Головуючий суддя Ю.Б.Михальська
Судді Т.І. Разіна
А.І. Тищенко