Постанова
іменем України
27 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 753/6092/16-к
провадження № 51-4703 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
виправданого ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 7 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №129015100010003041, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 7 грудня 2016 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 КК, за пред'явленим обвинуваченням та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено ним.
Відповідно до вироку районного суду органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що в невстановлені досудовим слідством час, місці та спосіб, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований направлений на незаконне придбання психотропної речовини МDРВР, він незаконно придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи особливо небезпечну психотропну речовину МDРВР, що містилася в поліетиленовому пакеті, та став незаконно зберігати її при собі, без мети збуту.
Після чого, 26 березня 2015 року о 16:00 ОСОБА_6 , перебуваючи на вул. Ялтинській, 5 у м. Києві, був затриманий працівниками міліції за підозрою у незаконному зберіганні наркотичних засобів. На місце затримання було викликано слідчо-оперативну групу, де слідчий, за участю двох понятих, виявив та вилучив у ОСОБА_6 з правої передньої кишені джинсів, у які він був одягнений, поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною світлого кольору.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року вирок Дарницького районного суду м. Києва від 7 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому зазначає, що ОСОБА_6 було затримано за підозрою у незаконному зберіганні наркотичних засобів, а моментом затримання необхідно вважати, коли останній був змушений залишитися поруч з уповноваженими на таке затримання особами, його обшук проведено відповідно до вимог частини 7 статті 223 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за участю двох понятих, а тому твердження суду про недопустимість протоколу огляду місця події від 26 березня 2015 року є безпідставними.
Крім того, посилаючись на частину 1 статті 214 КПК, прокурор зазначає, що відомості до ЄРДР повинно бути внесено протягом 24-х годин після виявлення кримінального правопорушення, а тому суд дійшов хибного висновку про порушення органами досудового розслідування норм КПК.
Також прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні не надав належної та обґрунтованої оцінки всім здобутим стороною обвинувачення доказам, а лише констатував правильність висновків суду першої інстанції та зазначив про визнання письмових та речових доказів недопустимими, що вказує, на думку прокурора, про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом.
Показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , надані в суді апеляційної інстанції, прокурор оцінює критично, оскільки минув значний проміжок часу та останні не пам'ятають подій, які насправді відбувалися під час проведення слідчої дії, а тому, на думку прокурора, такі свідчення є непослідовними та необ'єктивними.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , не погоджуючись із касаційною скаргою прокурора, зазначає, що судові рішення є законними та обґрунтованими, а стороною обвинувачення не доведено винуватості його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 КК.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала частково касаційну скаргу прокурора, думку захисника та виправданого, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
У частині 2 статті 17 КПК передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
За частиною 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у незаконному придбанні, зберіганні психотропних речовин без мети збуту.
Обвинувачення ОСОБА_6 ґрунтувалося на таких доказах, як: протокол огляду місця події від 26 березня 2015 року, відповідно до якого в ході огляду ОСОБА_6 в передній правій кишені джинсів було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет з пазовим замком, в якому містилося порошкоподібна речовина білого кольору, а у внутрішній кишені куртки - металеву трубку для куріння. Крім цього, під час огляду було зроблено змиви з його правої та лівої рук (ас. 113 -115 т.1); висновок експерта № 293 від 6 квітня 2015 року, згідно з яким надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - MDPBP (3,4 метилендіокси-а-піролідинобутіофенон) масою 0,317 г, а нашарування речовини коричневого кольору, які є на наданому на дослідження предметі, вилученому в ОСОБА_6 , є особливо небезпечним наркотичним засобом - екстрактом канабісу, маса якого становить 0,080 г. Крім того, на марлевих тампонах, наданих на дослідження, якими було зроблено змиви з лівої та правої рук ОСОБА_6 , наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів (у межах визначених методів дослідження) не виявлено (а.с. 121-124, т.1).
Місцевий суд, перевіривши вказані докази та допитавши у судовому засіданні ОСОБА_6 , який заперечував проти своєї причетності до вчинення злочину та вказав, що пакет з білою речовиною йому підкинули працівники поліції, у своєму рішенні зробив висновок, що органом досудового розслідування не доведено незаконного придбання, зберігання без мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу ОСОБА_6 .
Таких висновків суд першої інстанції дійшов з урахуванням досліджених та проаналізованих доказів, наданих стороною обвинувачення. При цьому зазначив, що з протоколу огляду місця події від 26 березня 2015 року вбачається, що обшук ОСОБА_6 було здійснено на вул. Ялтинській, 5 у м. Києві, при цьому останнього в порядку статті 208 КПК не затримували, а отже його обшук було проведено з грубими порушеннями норм КПК. Крім того, такий обшук було проведено до внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що також свідчать про порушення норм КПК, відповідно до чого суд дійшов висновку про недопустимість вказаного доказу.
Також суд зважив на доводи сторони захисту, а саме посилання на висновок експерта від 6 квітня 2015 року № 293, згідно з яким при дослідженні змивів з лівої та правої рук ОСОБА_6 наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів не виявлено.
Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначив, що сторона обвинувачення не спростувала доводів сторони захисту про те, що вказану наркотичну речовину ОСОБА_6 було підкинуто, а психотропну речовину MDPBP (3,4 метилендіокси-а-піролідинобутіофенон) масою 0,317г, наркотичний засіб екстракту канабісу масою 0,080 г, 2 марлеві тампони, що визнано речовими доказами, передано на зберігання до камери схову Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві 19 лютого 2015 року, тобто за місяць до затримання особи.
Зокрема, суд першої інстанції, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, надав їм належну оцінку відповідно до статті 94 КПК і дійшов правильного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 309 КК, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
Апеляційний суд, розглядаючи в порядку статті 404 КПК кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, доводи в якій є аналогічними доводам у касаційній скарзі, провівши судове слідство за клопотанням прокурора, допитав свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які показали, що були запрошені працівниками правоохоронних органів як поняті та бачили, що в автомобілі сидів невідомий їм на той час ОСОБА_6 , а біля нього на сидіння лежав пакет з білою речовиною, затриманий на запитання працівників правоохоронних органів нічого не пояснював, звідки з'явився пакет на сидінні та куди його потім віднесли працівники поліції, вони не знають. Свідку ОСОБА_9 працівники поліції дали мобільний телефон, на який він знімав усе те, що відбувалося, потім телефон віддав.
На підставі установлених у суді першої інстанції обставин та досліджених письмових доказів у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов до висновку про істотні порушення вимог КПК при проведенні огляду місця події, оскільки відсутній відеозапис до протоколу огляду місця події від 26 березня 2015 року, хоча в самому протоколі є посилання на відеофіксацію таких слідчих дій на телефон марки «Айфон».
При цьому суд зважив на висновки суду першої інстанції щодо порушення вимог КПК органами досудового розслідування при здобуванні доказів, оскільки обшук особи було проведено до внесення відомостей до ЄРДР, висновки експертизи та речові докази вилучені під час такого огляду, є недопустимими доказами, які здобуто з порушенням процесуальних правил збирання доказів і порядку фіксування процесуальних дій.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів, оскільки у процесі перевірки матеріалів кримінального провадження не встановлено процесуальних порушень при оцінці та дослідженні доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 КК.
Твердження прокурора про те, що допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , через значний проміжок часу вже не пам'ятають подій, які відбувалися під час проведення огляду місця події, Суд вважає неспроможними та не бере до уваги, оскільки такі доводи ґрунтуються на власній оцінці прокурором зазначених показань свідків.
При цьому апеляційний суд, провівши частково судове слідство, у своєму рішенні посилався лише на ті докази та показання учасників процесу, які було здобуто безпосередньо в суді, як першої, так і апеляційної інстанції, а тому доводи прокурора про те, що судами неправильно оцінено докази, надані стороною обвинувачення, є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Зокрема, під час розгляду кримінального провадження врахуванню підлягають обставини в їх сукупності та не надається перевага одним обставинам над іншими, як про це ставить вимогу прокурор.
Отже, для підтвердження винуватості особи необхідна сукупність доказів, у тому числі таких, які не викликають сумніву в їх правдивості та/або усувають вірогідність зацікавленості таких осіб.
Що стосується наведених у касаційній скарзі доводів, то прокурор по суті дав власну оцінку доказам на підтвердження винуватості ОСОБА_6 , яка відрізняється від оцінки, наданої судами попередніх інстанцій, однак не обґрунтував наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, за наявності яких судові рішення щодо останніх підлягали би безумовному скасуванню.
Тобто рішення про виправдання ОСОБА_6 є обґрунтованим, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК, висновки судів про виправдання ОСОБА_6 у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення належно мотивовано. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.
Таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, колегія суддів не встановила, а тому в задоволенні касаційної скарги прокурора слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд
ухвалив:
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 7 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _______________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3