Постанова
Іменем України
29 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 200/22233/15-ц
провадження № 61-842св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: СтупакО. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2017 року у складі судді Женеску Е. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» (далі - ПАТ «Дніпрогаз») про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг.
Позов обґрунтовано тим, що в жовтні 2014 року, в зв'язку із встановленням за рахунок позивача лічильника природного газу, між нею та ПАТ «Дніпрогаз» укладений договір від 16 жовтня 2014 року № 257413 «Про надання населенню послуг з газопостачання». Із жовтня 2014 року позивач щомісячно фіксує показники лічильника та сплачує за послуги з газопостачання за встановленими НКРЕКП та діючими в період споживання тарифами, зазначаючи в платіжних документах період споживання та фактичні показники лічильника. 03 червня 2015 року представник ПАТ «Дніпрогаз» здійснив контрольне зняття показників лічильника та одночасно вручив позивачу рахунок на оплату за спожитий природний газ за травень 2015 року, де вже були зазначені показники лічильника, які перевищували контрольні на 7 м3. До того ж, у рахунку було зазначено, що на 01 червня 2015 року ОСОБА_4 має заборгованість за спожитий природний газ у сумі 2 770,09 грн, без зазначення періоду та обсягів спожитого природного газу, за якими виникла заборгованість. Вважає таке нарахування плати за спожитий природний газ порушенням своїх прав як споживача послуг, з огляду на те, що згідно з постановою НКРЕКП від 03 березня 2015 року № 583 із 01 квітня 2015 року ціни на природний газ для населення диференційовані залежно від місячного обсягу та видів споживання. Вона дійсно через затримку заробітної плати у лютому та березні 2015 року здійснила оплату за спожитий газ несвоєчасно, але станом на 01 червня 2015 року сума боргу становила 592,12 грн та була сплачена нею в повному обсязі 10 червня 2015 року. 17 вересня 2015 року вона звернулась до ПАТ «Дніпрогаз» для проведення звіряння нарахувань та оплат за спожитий природний газ на підставі платіжних документів, але відповідний акт звіряння їй не було надано, а було надано довідку від 17 вересня 2015 року про фінансовий стан. Згідно з цим документом у період із жовтня 2014 по лютий 2015 року їй нараховувалась плата за природний газ і за лічильником, і за нормами споживання (по 12 м3 кожного місяця), тобто двічі за ті ж самі послуги.
У зв'язку з чим, ОСОБА_4 просила суд зобов'язати ПАТ «Дніпрогаз» здійснити перерахунок вартості спожитого за період з 16 жовтня 2014 року по 29 вересня 2015 року природного газу за фактичними показами лічильника, зазначеними в квитанціях та визнати відсутність у позивача заборгованості за спожитий природний газ, а також, стягнути з відповідача вартість поштових послуг у сумі 28,03 грн, оплачених позивачем при досудовому врегулюванні спірного питання.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2016 року заяву ОСОБА_4 про залишення частини позовних вимог без розгляду задоволено. Позовні вимоги в частині визнання відсутності у позивача заборгованості за спожитий природний газ залишено без розгляду.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що дії ПАТ «Дніпрогаз» щодо розрахунку вартості спожитого позивачем за період із 16 жовтня 2014 року по 29 вересня 2015 року природного газу, є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2017 року у справі залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
У грудні 2016 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального правата неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для вирішення справи, склали висновки, які не відповідають матеріалам справи. Суди не звернули уваги на те, що при розрахунку плати за послуги з постачання природного газу за спірний період, відповідач не врахував фактичні показники лічильника та сплаченої нею заборгованості.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У березні 2018 року від ПАТ «Дніпрогаз» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, у якому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а фактично зводиться до переоцінки доказів, яким суди надали належну оцінку.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є споживачем послуг із газопостачання, що підтверджується договором від 16 жовтня 2014 року № 257413.
Згідно з актом прийому газового обладнання від 17 жовтня 2014 року, у будинку споживача встановлено лічильник газу.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» (далі - Привила).
Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 10 Правил в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розрахунок населення за надані послуги з газопостачання починаючи з 01 квітня 2015 року здійснюється за роздрібними цінами на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційованими залежно від місячного обсягу та видів споживання, що встановлені НКРЕКП, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 16-1 цих Правил).
Відповідно до пункту 17 Правил розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 16 договору від 16 жовтня 2014 року № 257413, укладеного між сторонами, передбачено, що у разі застосування системи помісячної оплати послуг платежі вносяться не пізніше 1 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до підпункту 11 пункту 30 договору від 16 жовтня 2014 року № 257413 виконавець зобов'язаний проводити не рідше ніж один раз на шість місяців контрольне зняття показників лічильника газу.
Із акта-претензії від 26 грудня 2014 року № 538 ОСОБА_4 вбачається, що він складений з підстав відсутності доступу щодо зняття контрольних показників з лічильника.
Згідно з карткою обліку витрат газу вбачається, що контрольні показники лічильника газу у позивача були зняті 04 червня 2015 року, показники становили 1501; 06 серпня 2015 року - показники становили 1546; 01 жовтня 2015 року - показники становили 1573; 25 жовтня 2015 року - показники становили 1665; 30 січня 2016 - показники становили 2340.
Відповідно до пункту 4.2.9 Інструкції щодо механізму обрахування підприємствами з газопостачання та газифікації обсягів надходження та реалізації природного газу споживачам, затвердженої наказом НАК «Нафтогаз України» від 23 липня 2009 року № 245, прогнозовані показники розраховуються з метою забезпечення обліку місячних обсягів газу для постачальника та в подальшому корегуються з урахуванням фактичних показників лічильника газу (в залежності від дати зняття таких показників), зазначених споживачем у платіжних документах та контрольних показників лічильника газу.
Таким чином, із урахуванням правил визначення річного обсягу використання природного газу, розрахунок спожитого позивачем річного обсягу природного газу виглядає наступним чином: 17 жовтня 2014 року - встановлено лічильник газу з показниками 0 м3; 11 березня 2015 року - 848 м3 - показники з квитанції, обсяг складає 848 м3, нараховано 1 002,34 грн; 04 червня 2015 року - 1501 м3 - показники з квитанції, обсяг складає 653 м3, нараховано 3 401,56 грн; 06 серпня 2015 року - 1546 м3 - контрольні показники, обсяг складає 45 м3, нараховано 323,46 грн; 30 вересня 2015 року - 1573 м3, контрольні показники, обсяг складає 27 м3, нараховано 194,08 грн; 25 жовтня 2015 року - 1 665 м3 - контрольні показники, обсяг складає 92 м3, нараховано 331,20 грн; 31 жовтня 2015 року - 1700 м3 - показники з квитанції, обсяг складає 35 м3, нараховано 126,00 грн; 30 січня 2016 року - 2 340 м3 - контрольні показники, обсяг складає 640 м3, нараховано 2 304,00 грн. Всі показники засвідчені підписом ОСОБА_4
Розбіжності, про які вказує ОСОБА_4, викликані несвоєчасним та нерегулярним внесенням платежів за газопостачання. Так, за спожитий природний газ у березні, квітні та травні 2015 року нею сплачено в один день 10 червня 2015 року, при цьому, обсяги у контрольних показниках абонентом не заперечуються, щодо тарифів, які використовує ПАТ «Дніпрогаз» при розрахунку вартості наданих послуг, спір також відсутній.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що дії ПАТ «Дніпрогаз» щодо розрахунку вартості спожитого позивачем за період із 16 жовтня 2014 року по 29 вересня 2015 року природного газу є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства України.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог статей 303, 304 ЦПК України 2004 року перевірив у повному обсязі доводи апеляційної скарги постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам статті 315 ЦПК України 2004 року.
Доводи касаційної скарги про те, що при розрахунку плати за послуги з постачання природного газу за спірний період, відповідач не врахував фактичні показники лічильника, є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик