Провадження № 11-кп/4820/117/18
Справа № 669/368/18 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.357 КК України Доповідач ОСОБА_2
06 грудня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції з Білогірським районним судом кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018240090000043 від 15 березня 2018 року за апеляційною скаргою прокурора на вирок Теофіпольського районного суду від 25 липня 2018 року, -
Вироком Теофіпольського районного суду від 25 липня 2018 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Житомир, Житомирської області, жительку АДРЕСА_1 , громадянку України, українку, з середньою освітою, не одружену, на утриманні має двох малолітніх дітей, не працюючу, раніше судиму:
- 22.01.2018 року вироком Білогірського районного суду Хмельницької області за ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням в порядку ст. 75 КК України та встановленням іспитового строку 1 рік, -
визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
На підставі ч. 1, 4 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за вироком Білогірського райсуду від 22.01.2018 року 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 від відбування покарання звільнено з випробуванням з призначенням іспитового строку 1 рік 2 місяці.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
За вироком суду, 22 вересня 2017 року близько 11 години 00 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи у веранді житлового будинку, що в АДРЕСА_2 , керуючись корисливими мотивами, користуючись вільним доступом, та тим, що за нею ніхто не спостерігає, із столу, який розміщений у веранді вищевказаного житлового будинку, умисно, таємно викрала банківську картку з номером рахунку « НОМЕР_1 », ОСОБА_8 , видану ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», для користування останній, яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_8 , тобто предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України. Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, знаючи пін-код викраденої картки, ОСОБА_7 попрямувала в смт. Білогір'я, Білогірського району, до банкомату АТ «Ощадбанк», що по вул. Шевченка, 56, за допомогою якого із викраденої картки, проти волі Загребельної ОСОБА_9 , зняла готівку в сумі 7200 гривень, та розпорядилася нею на власний розсуд.
В поданій апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати, ухвалити новий, яким:
- призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень. На підставі ч.4 ст.70 КК України, покарання за вироком Білогірського районного суду від 22.01.2018 року у виді позбавлення волі строком на 1 рік та звільнення від покарання з іспитовим строком на 1 рік та покарання за вироком Теофіпольського районного суду від 25.07.2018 року у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень, виконувати самостійно.
При цьому вказує, що суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_7 винуватою за ч.1 ст.357 КК України з призначенням реального покарання у виді штрафу призначив їй покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначених за цим вироком та вироком Білогірського районного суду, що не відповідає вимогам закону, тобто є неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність за ознакою застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Заслухавши суддю - доповідача, прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченої ОСОБА_7 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення за таких підстав.
Вина обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненому злочині при викладених у вироку обставинах доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами і не оскаржується будь - ким із учасників судового процесу, в тому числі і самим обвинуваченим.
Допитана в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому злочині визнала повністю.
Як встановлено колегією суддів, 22 вересня 2017 року близько 11 години 00 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи у веранді житлового будинку, що в АДРЕСА_2 , керуючись корисливими мотивами, користуючись вільним доступом, та тим, що за нею ніхто не спостерігає, із столу, який розміщений у веранді вищевказаного житлового будинку, умисно, таємно викрала банківську картку з номером рахунку « НОМЕР_1 », ОСОБА_8 , видану ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», для користування останній, яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_8 , тобто предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України. Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, знаючи пін-код викраденої картки, ОСОБА_7 попрямувала в смт. Білогір'я, Білогірського району, до банкомату АТ «Ощадбанк», що по вул. Шевченка, 56, за допомогою якого із викраденої картки, проти волі Загребельної ОСОБА_9 , зняла готівку в сумі 7200 гривень, та розпорядилася нею на власний розсуд.
Кваліфікація злочинних дій обвинуваченої ОСОБА_7 за ч.1 ст.357 КК України як викрадення офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів, є вірною.
Однак, на думку колегії суддів, вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 22 січня 2018 року вироком Білогірського районного суду Хмельницької області засуджена за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України із встановленням іспитового строку 1 рік.
Проте, вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів, суд, в порушення вимог ч. 4 ст. 70 КК України не врахував роз'яснення, що містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» відповідно до якої, коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_7 винуватою за ч.1 ст.357 КК України з призначенням покарання у виді штрафу, призначив остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначеного за цим вироком та вироком Білогірського районного суду, що не відповідає вимогам закону.
Неврахування судом першої інстанції наведених обставин потягло, в тому числі, і неправильне застосування положень ч.4 ст.70 КК України при призначенні покарання за сукупністю злочинів, що є підставою для скасування вироку в частині призначеного ОСОБА_7 остаточного покарання із застосуванням ст.75 КК України, яка не підлягала застосуванню, з постановленням у цій частині свого вироку.
Оскільки, ОСОБА_7 до постановлення вироку від 22 січня 2018 року вчинила інший злочин, за який вона засуджується до покарання у виді штрафу, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається, а тому на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2018 року, яким ОСОБА_7 була засуджена за ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням в порядку ст.75 КК України та встановленням іспитового строку 1 рік, виконувати самостійно.
Керуючись ст.ст.407, 419, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задоволити.
Вирок Теофіпольського районного суду від 25 липня 2018 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити новий, яким ОСОБА_7 за ч.1 ст.357 КК України призначити покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, покарання за вироком Білогірського районного суду від 22.01.2018 року у виді позбавлення волі строком на 1 рік та звільнення від покарання з іспитовим строком на 1 рік та покарання за вироком Теофіпольського районного суду від 25.07.2018 року у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень, виконувати самостійно.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, на нього може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді