Дата документу 04.12.2018 Справа № 320/1290/17-ц
Єдиний унікальний №320/1290/17 Головуючий у 1 інстанції: Бахаєв І.М.
Провадження № 22-ц/807/261/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«04» грудня 2018 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Бєлки В.Ю.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої грошової допомоги,
В лютому 2017 року Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої грошової допомоги.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2018 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області надмірно виплачену грошову допомогу в розмірі 5817,29 грн.
В березні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого листа про стягнення коштів, виданого Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області 12 березня 2018 року у справі №320/1290/17-ц, таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування вимог зазначила, що 21 березня 2018 року дізналась про відкриття виконавчого провадження ВП №55999990 з виконання виконавчого листа, виданого Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області 12 березня 2018 року.
Вона отримала повний текст рішення 12 лютого 2018 року, тому виконавчий лист не міг бути виданий раніше ніж 15 березня 2018 року, 02 березня 2018 року вона звернулась із апеляційною скаргою на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 січня 2018 року.
Із зазначених підстав вважала, що виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що отримало виконавчий лист після набрання рішенням суду законної сили та пред'явлено до виконання відповідно до норм законодавства.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості та недоведеності.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України відповідно до ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовано законодавцем у Розділі VI ЦПК України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як роз'яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» у зв'язку з відсутністю чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
За приписами ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі ч. 1 ст. 268 ЦПК України судом першої інстанції 31 січня 2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі №320/1290/17за позовом Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої грошової допомоги із зазначенням, що складання повного тексту судового рішення відкладено на п'ять днів.
Згідно з довідкою секретаря судового засідання проголошення рішення суду відбулось 05 лютого 2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З огляду на зазначене, останнім днем на подання апеляційної скарги на вищезазначене рішення суду першої інстанції з врахуванням вимог ст. 354 ЦПК України було 07 березня 2018 року.
В той же час апеляційна скарга ОСОБА_3 на вказане рішення суду першої інстанції була подана до суду апеляційної інстанції шляхом направлення засобами поштового зв'язку 02 березня 2018 року (а.с.123). Апеляційна скарга надійшла до суду першої інстанції з супровідним листом Апеляційного суду Запорізької області 13 березня 2018 року (а.с.111).
За заявою позивача 12 березня 2018 року було видано виконавчі листи із зазначенням, що рішення суду набрало законної сили (а.с. 110). На вказану дату у суду першої інстанції не було інформації про подачу відповідачем апеляційної скарги.
Суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому ухвала згідно з вимогами п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям постанови про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист№320/1290/17, виданий Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області 12.03.2017 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої грошової допомоги.
Колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що це не позбавляє стягувача повторно звернутись до суду першої інстанції із заявою про видачу виконавчого документа після набрання рішення законної сили.
Вимоги ОСОБА_3 про зупинення стягнення грошових коштів до розгляду справи Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області не підлягають задоволенню як такі, що не передбачені чинним цивільним процесуальним законодавством.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року у цій справі скасувати.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №320/1290/17, виданий Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області 12.03.2017 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої грошової допомоги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 06 грудня 2018 року.
Головуючий
Судді: