Дата документу 04.12.2018 Справа № 310/3596/18
04 грудня 2018 року
м. Запоріжжя
Єдиний унікальний № 310/3596/18
Провадження №22-ц/807/865/18
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кримської О.М.,
суддів Бєлки В.Ю., Дашковської А.В.,
за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М.,
учасники справи:
представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі адвоката ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 серпня 2018 року, повний текст якого складено 23 серпня 2018 року, в складі судді Полянчука Б.І. в справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
У травні 2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, в обґрунтування якого зазначає наступне.
Відповідно до укладеного договору № б/н від 31.07.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 400, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, але відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 30.04.2018 року виникла заборгованість у загальному розмірі 24 585, 78 грн.
Враховуючи викладене, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 31.07.2008 року в розмірі 24 585, 78 грн., яка складається з: 3 396, 96 грн. - заборгованість за кредитом; 19 779, 97 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1158, 85 грн. штраф (процентна ставка); судові витрати в розмірі 1762, 00 грн.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 серпня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 3396,96 грн. заборгованості за кредитом, 19779,97 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 250 грн. штрафу (фіксована частина), а всього 24585,78 грн., а також 1762 грн. судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі адвоката ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне. Останній платіж ОСОБА_1 здійснено 25 липня 2009 року в сумі 500 грн., а черговий платіж вона повинна була здійснити до 25 серпня 2009 року. Позивач мав право звернутися до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором № б/н від 31.07.2008 року у межах строку позовної давності, тобто, протягом трьох років з моменту, коли дізнався про порушення його прав, а саме у період з 26.08.2009 року по 26.08.2012 року. Банк звернувся з позовом лише 21.05.2018 року. Посилання суду на те, що ОСОБА_1 перервала перебіг строку загальної позовної давності в три роки, здійснивши платіж 16.08.2015 року в розмірі 38, 53 грн., є помилковим, адже зазначений платіж здійснений вже після спливу строку позовної давності, тому він не може підтверджувати факт переривання позовної давності. Сторони не підписували угоду про збільшення строку позовної давності. Крім того, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який є правонаступником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін. В обґрунтування зазначає, що судом вірно встановлено, що останнє погашення заборгованості за наданим кредитом здійснено 16.08.2015 року, що свідчить про переривання строку позовної давності ( а.с.90-94).
Відповідач ОСОБА_1 приймає участь в судовому засіданні через свого уповноваженого представника.
Представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду апеляційної інстанції не з'явився, повідомлений про місце та час розгляду справи згідно до вимог ст..ст.128,130 ЦПК України. Причини неявки не повідомив ( а.с.95).
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Судова колегія, враховуючи положення ч.2 ст.. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач не виконала умови договору, тому з неї підлягає стягненню заборгованість за кредитом. Позивач звернувся до суду в межах загальної та спеціальної позовної давності. Останнє погашення заборгованості відбулось 16.08.2015 року, що свідчить про переривання строку позовної давності. Оскільки позивачем нараховано штрафи станом на 30.04.2018 року, тому за ст. 253 ЦК України початок перебігу строку позовної давності за цими вимогами починається з 01.05.2018 року.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок зроблено судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, належної оцінки наданих ними доказів.
Судом встановлено, що 31.07.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено кредитний договір б/н (кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»), відповідно до якого позивач надав, а відповідачка отримала в кредит грошові кошти в сумі 2 400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 7).
Договір був укладений у формі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Згідно змісту вказаної заяви, підписаної ОСОБА_1, остання погодилась, що вказана заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг.
Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були наданні останній для ознайомлення в письмовому вигляді.
31.07.2008 року на ім'я ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок за НОМЕР_1 з терміном дії до 01/10 (а.с. 7, 92).
Пунктами 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, та клієнт надає право банку у будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання вказаного договору є прямою та безумовною згодою держателя відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (а.с.10).
За нормами частин 1-2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Виходячи з положень ст.ст. 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, зобов'язання за договором, в тому числі за договором кредиту, за яким кредитор надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути зі сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, мають виконуватися належним чином.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, сума простроченої заборгованості відповідача станом на 30.04.2018 року складає 24 585, 78 грн., яка складається з: 3 396, 96 грн. - заборгованість за кредитом; 19 779, 97 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1158, 85 грн. штраф (процентна ставка) (а.с. 5-6).
На час вирішення спору відповідачем не надано доказів про існування іншої суми заборгованості або погашення заборгованості у повному ( частковому) обсязі .
Проте, в суді першої інстанції відповідач заявила про застосування строку позовної давності (а.с. 31-33).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Таким чином за кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
У цій справі сторони погодили строк кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання.
Відповідно до пунктів 5.4 Правил користування платіжною карткою строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле MONTH) (а.с.14).
Відповідно до Довідки про умови обслуговування кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» розмір щомісячних платежів складається не лише із процентів, а також включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, термін внесення щомісячних - до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с. 8).
Згідно з довідкою, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 21.11.2018 року строк дії картки НОМЕР_1 визначено до 01/10 (а.с. 92).
Таким чином, 31.01.2010 року - це останній день місяця дії картки, з 01.02.2010 року почався перебіг строку позовної давності. Останнім днем звернення до суду з позовом є 01.02.2013 року.
ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду 21.05.2018 року, тобто більше ніж через 3 роки від останнього дня дії картки, тобто, поза межами позовної давності.
Висновок суду першої інстанції, що позивач перервала строк позовної давності, здійснивши 16.08.2015 року платіж в розмірі 38,53 грн., є помилковим, оскільки такий платіж здійснений після спливу трирічного строку позовної давності, тому такі дії не впливають на перебіг та обрахування позовної давності. У відповідності до вимог ст. ст. 257, 261, 264 ЦК України визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.
Щодо перебігу позовної давності за вимогами, що складаються із сукупності прострочених щомісячних зобов'язань, слід зазначити наступне.
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 25 числа кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.
Позивач звернувся до суду з позовом 21 травня 2018 року, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу.
Щодо стягнення процентів за кредитом, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки - до 31 січня 2010 року включно.
Відтак, у межах строку кредитування до 31 січня 2010 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 01 лютого 2010 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18 від 28 березня 2018 року зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.
Помилковим є висновок суду першої інстанції, що перебіг строку позовної давності за позовними вимогами про стягнення штрафів починається з 01.05.2018 року, виходячи з наступного.
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.
Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.
Встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності, зокрема, щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Крім того, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.
Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вищевказаних положень закону та вимог ст. 263 ЦПК України у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин, не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, тому колегія суддів відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 серпня 2018 року скасувати та прийняти постанову наступного змісту:
Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 грудня 2018 року.
Головуючий О.М. Кримська
Судді: А.В. Дашковська
В.Ю. Бєлка