Апеляційне провадження № 22-ц/824/633/2018
Справа № 761/11736/17
Іменем України
03 грудня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Богдан І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва в складі судді Рибака М.А., ухвалене в м. Київ 02 травня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про виселення,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В квітні 2017 року позивач ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до суду з позовом про виселення та просив виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, стягнути пропорційно з відповідачів витрати по сплаті судового збору.
Позов мотивував тим, що 18 лютого 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 6120338 про надання позичальнику кредиту у розмірі 140000 доларів США.
У забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором, ОСОБА_1 було передано в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про, що укладений договір іпотеки № 6120932 від 18 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Лішуновою О.М., за реєстровим №114.
В зв'язку із нездійсненням ОСОБА_1 у встановлені кредитним договором строки платежів кредитом та нарахованими процентами у неї виникла прострочена заборгованість за сумою кредиту, зобов'язань вона не виконувала, у зв'язку з чим ПАТ «ПУМБ» користуючись своїм правом, передбаченим Законом України «Про іпотеку» та іпотечним договором, використав досудовий метод врегулювання заборгованості та звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття у свою власність предмету іпотеки, що підтверджується Витягом за № 74921335 від 06 грудня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Після оформлення права власності на предмет іпотеки банку стало відомо, що в квартирі є зареєстровані та проживають сторонні особи без будь-яких на те правових підстав, будь-якої усної чи письмової згоди на реєстрацію у предметі іпотеки банк не надавав, на момент видачі кредиту в квартирі не було зареєстровано жодної особи. Надіслані відповідачам вимоги про добровільне звільнення предмету іпотеки, в тому числі від особистих речей повернуті по причині закінчення терміну зберігання, однак банку відомо, що відповідачі проживають та перебувають у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 травня 2018 року позов ПАТ «ПУМБ» про виселення було задоволено в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_1, діючи самостійно та як законний представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права,просили скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 травня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та покласти судові витрати на позивача.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилалася на те, що 02 травня 2018 року у судовому засіданні її не було із поважних причин, про це повідомила суд, надіславши поштою клопотання з проханням перенести засідання, разом із тим розгляд справи відбувся у відсутності відповідачів.
Під час розгляду справи та при винесені рішення було порушено вимоги Закону України «Про іпотеку», а саме, доказу одержання письмових повідомлень про необхідність відповідачам виселитися з квартири банк не надав, а пояснення ОСОБА_1 про неотримання таких повідомлень, проігноровано. В матеріалах справи банком надано листи про надсилання повідомлення про виселення, але жодного доказу, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було отримано ці листи, немає.
Позивач знав, що квартира купується ОСОБА_1 для постійного проживання з родиною і не заперечував проти їхньої реєстрації.
Квартира №22 для відповідачів є єдиним місцем проживання, ОСОБА_1 не мала наміру не сплачувати кредит, до того ж, строк виконання зобов'язань за кредитним договором № 6120338 від 18 лютого 2008 року був визначений у 20 років, зі строком погашення до 18 лютого 2028 року.
18 вересня 2018 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, де зазначено наступне. Під час розгляду справи ОСОБА_1 подавались пояснення (заперечення) по справі, 14 грудня 2017 року оголошувалась перерва за її клопотанням для надання можливості подати додаткові докази. В рішенні суду зазначено, що відповідачі, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, не з'явились, про причин неявки суд не повідомили, а отже відсутні підстави для відкладення судового розгляду відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України, тому ОСОБА_1 мала можливість щодо захисту своїх прав та інтересів та участі у судових засіданнях.
Вказував, що позивачем були направлені вимоги про добровільне виселення рекомендованими листами на ім'я відповідачів, але через закінчення строку зберігання на поштовому відділенні були повернуті.
На даний час, реєстрація відповідачів у квартирі унеможливлює реалізацію банком свого конституційного права власності, що належить йому на законних підставах.
Вказує, що рішення суду першої інстанції прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі вищевикладеного просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 травня 2018 року без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Задовольняючи позов ПАТ «ПУМБ» про виселення, суд першої інстанції виходив із того, що з 06 грудня 2016 року право власності на спірну квартиру зареєстроване за ПАТ «ПУМБ», проте відповідачі продовжують проживати в квартирі та не виконали вимогу банку про добровільне виселення.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Із матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2008 року ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 6120338, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 140000 доларів США строком до 18 лютого 2028 року для придбання нерухомості - квартири за адресою АДРЕСА_1, із процентною ставкою за користування кредитом 13,50 % річних.
Пунктом 3.5.7 кредитного договору передбачені підстави дострокового повернення всього кредиту або частини кредиту разом із процентами, зокрема у разі затримання сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом порівняно з умовами цього договору на 1 календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; несплати позичальником більше однієї виплати за цим договором, яка перевищує п'ять відсотків від суми кредиту.
18 лютого 2008 року ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_1 уклали також договір іпотеки № 6120932, за умовами якого іпотекою за цим договором забезпечується виконання всіх зобов'язань ОСОБА_1 перед іпотекодержателем, що випливають з укладеного між ними кредитного договору № 6120338. Предметом іпотеки за цим договором є право отримання у власність нерухомого майна у майбутньому за адресою АДРЕСА_1
Згідно п. 1.4 договору іпотеки, предмет іпотеки не є для іпотекодавця та членів його сім'ї тощо єдиним можливим місцем проживання та/або сукупний дохід членів сім'ї іпотекодавця достатній для придбання або найму іншого житла у разі звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно п. 1.7.4 договору іпотеки, без попереднього письмового погодження іпотекодержателя іпотекодавець не має права реєструвати третіх осіб на житловій площі, що входить до складу предмета іпотеки.
Згідно п. 4.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, в тому числі, на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Згідно п. 4.5 договору іпотеки після прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець зобов'язаний на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити предмет іпотеки та максимально сприяти його звільненню іншими особами протягом 14 календарних днів з дня отримання такої вимоги, незалежно від факту наявності чи не наявності (надання чи ненадання) іншого житла для проживання, можливості чи неможливості придбати або найняти інше житло. Якщо іпотекодавець та інші особи не звільняють предмет іпотеки у зазначений вище строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Згідно п. п. 5.7, 5.8 договору іпотеки, будь-які повідомлення та документи, які надаються іпотекодержателем іпотекодавцю згідно умов цього договору, повинні бути викладені в письмовій формі, та будуть вважатись наданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або телеграмою за місцем проживання іпотекодавця, вказаним у ст. 6 цього договору, або надані іпотекодавцю особисто. Сторони погодились, що повідомлення та (або) документи вважаються отриманими іпотекодавцем на сьомий день з дня реєстрації іпотекодержателем рекомендованого листа або телеграми у відділенні поштового зв'язку/телеграфі (при цьому іпотекодавець несе ризик отримання таких листів та телеграм у строк, що перевищує 7 календарних днів), або в день особистого вручення іпотекодавцю, вказаний в повідомленнях та (або) документах. Іпотекодавець несе повну відповідальність за правильність своїх реквізитів, вказаних у цьому договорі, чи у відповідному повідомленні, та зобов'язаний протягом усього строку дії цього договору забезпечувати отримання рекомендованих листів та телеграм від іпотекодержателя за адресою свого місця проживання, вказаною в цьому договорі, а у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зазначеного обов'язку, несе ризик настання пов'язаних з цим несприятливих наслідків.
18 лютого 2008 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири придбала квартиру за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 85).
06 грудня 2016 року приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. прийнято рішення щодо проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ПАТ «ПУМБ» (а. с. 112 - 149).
30 червня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою не неправомірні дії нотаріуса щодо державної реєстрації права власності банку на належну їй квартиру, на підставі якої наказом Міністерства юстиції України від 27 липня 2017 року № 2401/7 призначено проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М.; результати перевірки в матеріалах справи відсутні (а. с. 90 - 92).
В матеріалах справи наявні докази відправки ПАТ «ПУМБ» на ім?я ОСОБА_1 на адреси АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6, вимог від 08 грудня 2016 року про звільнення квартири, в тому числі від особистих речей, протягом 14 календарних днів з дня отримання даного листа. Листи повернуто із поштовими відмітками «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 22 - 26).
Повторно 02 лютого 2017 року ПАТ «ПУМБ» направлено листи на ім?я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6. Листи повернуто із поштовими відмітками «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 29 - 40).
Згідно довідки КК «Центр комунального сервісу» від 25 січня 2017 року № 427, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2, її чоловік ОСОБА_2, діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 28).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом частини ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Отже, частина друга статті 109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання їм іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.
Таким чином, за змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.
Установивши на підставі наявних у справі доказів, що в іпотеку передано квартиру, яка була придбана за рахунок кредиту, банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для виселення ОСОБА_1 та членів її сім'ї із квартири, яка є предметом іпотеки, без надання іншого постійного житла.
Судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відсутність порушення прав неповнолітніх дітей при їх виселенні, оскільки неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мали права користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки, вони зареєструвались в спірній квартирі вже після його укладення 18 лютого 2008 року, і доказів надання іпотекодержателем згоди на реєстрацію відповідачів суду надано не було.
Доводи апеляційної скарги, що протягом всього часу позивач не заперечував проти реєстрації відповідачів, не підтверджуються будь-якими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції про порушення відповідачами вимог п. 1.7.4 договору іпотеки в частині необхідності отримання від іпотекодержателя письмового погодження на це.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що спірна квартира є для відповідачів єдиним місцем проживання, оскільки при укладенні договору іпотеки у п. 1.4 ОСОБА_2 підтвердила, що предмет іпотеки не є для іпотекодавця та членів його сім'ї тощо єдиним можливим місцем проживання та/або сукупний дохід членів сім'ї іпотекодавця достатній для придбання або найму іншого житла у разі звернення стягнення на предмет іпотеки.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що суд прийняв рішення із порушенням вимог Закону України «Про іпотеку», оскільки позивачем не було надано доказів отримання відповідачами письмових повідомлень про необхідність виселитися із квартири, апеляційний суд враховує наступне.
Як було встановлено судом, з 06 грудня 2016 року право власності на спірну квартиру зареєстроване за позивачем, проте відповідачі продовжують проживати в квартирі та не виконали вимогу банку про добровільне виселення.
Так, 08 грудня 2016 року позивачем на ім'я ОСОБА_2 та 02 лютого 2017 року на ім'я відповідачів були направлені вимоги про добровільне виселення рекомендованими листами (а. с. 22-26, 28-40). Вказані листи повернуті до банку поштовим відділенням за закінченням встановленого строку зберігання.
Разом із тим відповідно до п.п. 5.7, 5.8 договору іпотеки сторони домовились, що будь-які повідомлення та документи, які надаються іпотекодержателем іпотекодавцю згідно умов цього договору, повинні бути викладені в письмовій формі, та будуть вважатись наданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або телеграмою за місцем проживання іпотекодавця, вказаним у ст. 6 цього договору, або надані іпотекодавцю особисто. Сторони погодились, що повідомлення та (або) документи вважаються отриманими іпотекодавцем на сьомий день з дня реєстрації іпотекодержателем рекомендованого листа або телеграми у відділенні поштового зв'язку/телеграфі (при цьому іпотекодавець несе ризик отримання таких листів та телеграм у строк, що перевищує 7 календарних днів), або в день особистого вручення іпотекодавцю, вказаний в повідомленнях та (або) документах. Іпотекодавець несе повну відповідальність за правильність своїх реквізитів, вказаних у цьому договорі, чи у відповідному повідомленні, та зобов'язаний протягом усього строку дії цього договору забезпечувати отримання рекомендованих листів та телеграм від іпотекодержателя за адресою свого місця проживання, вказаною в цьому договорі, а у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зазначеного обов'язку, несе ризик настання пов'язаних з цим несприятливих наслідків.
Відтак, відповідачі вважалися повідомленими про їх виселення у спосіб, що був обраний сторонами договору іпотеки, а посилання на порушення вимог закону щодо їх повідомлення апеляційний суд вважає безпідставними.
Не мають правового значення для розгляду даної справи і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про намір ОСОБА_2 сплачувати кредит, добросовісність її як платника і закінчення строку виконання зобов'язань за кредитним договором 18 лютого 2028 року, оскільки правомірність набуття банком права власності на спірну квартиру не є предметом даного позову.
Апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи наявні докази звернення ОСОБА_2 у вересні 2017 року до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. про визнання протиправним та скасування рішення, однак докази ухвалення судом рішення по цій справі в матеріалах справи відсутні, і з клопотаннями про зупинення провадження до розгляду цієї справи ОСОБА_2 не зверталась (а. с. 93).
Апеляційний суд не погоджується із доводами апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при розгляді справи у відсутності відповідачів, оскільки відповідач ОСОБА_2 повідомлена про час і місце розгляду справи 02 травня 2018 року під розписку, а її клопотання про перенесення судового засідання надійшло до суду після ухвалення рішення.
При цьому апеляційний суд враховує, що відповідачі були обізнані про наявність спору, відповідач ОСОБА_1 знайомилась з матеріалами справи (а. с. 70 - 73), подавала письмові заперечення (а. с. 80).
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2018 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.