Справа № 753/6499/18 Головуючий в суді І інстанції - Домарєв О.В.
Провадження № 33/824/246/2018 Доповідач - Габрієль В.О.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
30 листопада 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року, -
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винуватою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп. на користь держави.
Відповідно до постанови ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 31.03.2018 року приблизно о 04 год. 00 хв. біля буд. № 1-Е по пр. Бажана в м. Києві, вона керувала автомобілем НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд ОСОБА_3 на стан сп'яніння проводився в Київській міській наркологічній лікарні «Соціотерапія», лікарем якої був складений висновок про те, що під час огляду ОСОБА_3 перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Вказаними діями ОСОБА_3 порушила п.2.9.а ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним рішенням захисником ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження в справі за відсутністю події й складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_3
Свої вимоги мотивують тим, що оскаржуване рішення - незаконне, не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, прийняте без урахування всіх фактичних обставин справи, а зібрані та досліджені в ході судового розгляду докази не є достатніми для правильного вирішення питання про винуватість ОСОБА_3
Так, районний суд визнав законним проведення медичного огляду ОСОБА_3 за допомогою невстановленого газоаналізатора, при цьому не врахувавши, що у матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Крім того, із п.п.10, 12 вбачається, що використання газоаналізатору не передбачене при проведенні дослідження в закладах охорони здоров'я з метою виявлення наявності алкоголю в крові. Також, у висновку не вказано ступінь сп'яніння, що не дає можливості встановити чи було перевищено допустимий вміст алкоголю в крові ОСОБА_3
На думку апелянта, вказане свідчить про недопустимість та неналежність протоколу про адміністративне правопорушення та висновку лікаря-нарколога, як доказів винуватості ОСОБА_3
Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Захисником ОСОБА_4 подано заяву, згідно якої розгляд справи можливий без участі ОСОБА_3
Із огляду на зазначене, апеляційний суд враховує вимоги п.п.4,6 ст.294 КУпАП, щодо строків апеляційного перегляду та необов'язкової присутності при розгляді справи належним чином повідомленої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_3
У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №428049 від 31.03.2018 року, ОСОБА_3 31.03.2018 року приблизно о 04 год. 00 хв. біля буд. № 1-Е по пр. Бажана в м. Києві, керувала автомобілем НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд ОСОБА_3 на стан сп'яніння проводився в Київській міській наркологічній лікарні «Соціотерапія», лікарем якої був складений висновок про те, що під час огляду ОСОБА_3 перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Вказаними діями ОСОБА_3 порушила п.2.9.а ПДР України (а.с.1).
Із висновку результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виданого 31.03.2018 року Київської наркологічною клінічною лікарнею «Соціотерапія» вбачається, що ОСОБА_3 станом на 04 год. 30 хв. 31.03.2018 року перебувала у стані алкогольного сп'яніння (а.с.2).
Допитана в районному суді в якості свідка інспектор патрульної поліції ОСОБА_5 пояснила, що 31.03.2018 року екіпаж патрульної поліції, в складі якого вона перебувала, зупинив невідомий громадянин, який повідомив про те, що водій автомобіля «Форд» перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Для перевірки вказаної інформації приблизно о 04.00 год. був зупинений автомобіль «Ford» під керуванням ОСОБА_3, яка мала явні ознаки алкогольного сп'яніння, які зазначені в протоколі. На вимогу поліцейських ОСОБА_3 пройшла огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», цифровий показник якого зафіксував перевищення рівня алкоголю в крові водія з результатом 1,02 проміле. Після огляду ОСОБА_3 не погодилась з його результатами, у зв'язку з чим ОСОБА_3 була доставлена до найближчого медичного закладу - Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія», лікарем якої був складений висновок про те, що під час огляду ОСОБА_3 перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Після цього нею був складений протокол на ОСОБА_3 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Захисник ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, суду першої та апеляційної інстанції пояснив, що в протоколі серії БД №428049, що складений 31 березня 2018 року, не зазначені підстави для зупинення транспортного засобу і неповно викладено обставини виявленого правопорушення. Фактично з протоколу взагалі не вбачається суть і обставини інкримінованого правопорушення, що обов'язково мало би бути, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, являється доказом, тобто повинен містити фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В даному ж випадку протоколі таких даних не міститься, а тому на думку захисника цей протокол не являється належним і допустимим доказом. Крім того, захисник вважав неналежним доказом та не просив брати до уваги висновок за результатами медичного огляду гр. ОСОБА_3 на стан сп'яніння №003632, оскільки у цьому висновку не зазначено, який саме газоаналізатор був застосований до ОСОБА_3 під час огляду та не зазначені відомості про наявність сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Крім того, на недопустимість висновку лікаря вказує також те, що медичний огляд лікарем був проведений за допомогою газоаналізатора у спосіб, не передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735. Крім того, захисник зазначив, що огляд ОСОБА_3 в медичному закладі був проведений безпідставно, оскільки ОСОБА_3 не відмовлялась від проходження огляду, який мав бути проведений на місці зупинки транспортного засобу.
Попри доводи захисника, відеозаписом з нагрудної камери (відеореєстратора) працівника поліції від 31.03.2018 року підтверджується факт незгоди ОСОБА_3 із результатами проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу та направлення останньої до медичного закладу (а.с.3).
Обговорюючи позицію захисника ОСОБА_4 про необхідність визнання недопустимими доказами протоколу про адміністративне правопорушення та висновку лікаря-нарколога, апеляційний суд не може взяти до уваги посилання захисника на наявність невідповідностей протоколу вимогам нормативно-правових актів, оскільки ці твердження не ґрунтуються на встановлених обставинах.
Так, відповідно до положень розділу ІХ Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року, у разі проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп'яніння). Нормативними актами не регламентовано необхідність зазначення в протоколі підстав для зупинки транспортного засобу. Крім того, інспектор поліції у суді першої інстанції зазначила, що підставою для зупинки транспортного засобу було повідомлення громадян про перебування водія з ознаками алкогольного сп'яніння.
Також, інспектор поліції пояснила, що огляд ОСОБА_3 проводився не на місці зупинки транспортного засобу, а в медичному закладі, у зв'язку з чим для складення протоколу свідки поліцейськими не запрошувались.
Крім того, висновок лікаря-нарколога не суперечить нормативним актам, зокрема Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ України за № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі-Інструкція). Так, не заслуговує на увагу твердження захисника про відсутність повноважень лікаря проводити огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора, оскільки п. 9 розділу 3 зазначеної Інструкції передбачено, що використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Таким чином, застосування при проведенні огляду на стан сп'яніння вимірювальної техніки допускається у разі наявності сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу. Враховуючи зазначені обставини, суд не може ставити під сумнів висновок лікаря-нарколога, який є фахівцем у проведенні подібних досліджень.
Крім того, не заслуговують на увагу зауваження захисника щодо не долучення працівниками поліції чеку приладу «Драгер», оскільки встановлено, що після проведення огляду за допомогою газоаналізатора на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_3 не погодилась із результатами цього огляду, та такий огляд був проведений в найближчому медичному закладі, у зв'язку з чим працівниками поліції до протоколу долучений як належний висновок лікаря.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, враховуючи зазначене вище, приходить до переконання, що викладені у постанові доводи судді про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП та необхідності накладення на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, є обґрунтованими.
У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Попри доводи апеляційної скарги, зазначені вимоги закону суддею, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на неї стягнення були дотримані у повній мірі.
Посилання апеляційної скарги на невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та істотні порушення закону під час винесення оскаржуваної постанови, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Із огляду на вищезазначене постанова Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року щодо ОСОБА_3 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року щодо ОСОБА_3 - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.О. Габрієль