Справа № 755/16292/18 Головуючий в суді І інстанції - Карабак Л.Г.
Провадження № 33/824/1470/2018 Доповідач - Габрієль В.О.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
30 листопада 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., з участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4, експерта Котельницького Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року, -
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 10200 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп. на користь держави.
Відповідно до постанови ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 13 жовтня 2018 року о 23 год. 00 хв. по вул. Воскресенська, 2-а, в м. Києві, він керував автомобілем НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння: а саме, розширені зіниці очей не реагують на світло, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України та скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07.11.2018 року та закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення - незаконне, не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, прийняте без урахування всіх фактичних обставин справи, а зібрані та досліджені в ході судового розгляду докази не є достатніми для правильного вирішення питання про його винуватість.
Як зазначає апелянт, у матеріалах справи відсутні акт огляду водія на стан сп'яніння та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння. Вказане свідчить про порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення адмінматеріалів.
Розглядаючи справу районним судом не встановлювалися обставини присутності свідків, як того вимагає ст.266 КУпАП, при огляді апелянта працівниками поліції на стан наркотичного сп'яніння та чи взагалі такий огляд проводився у їхній присутності, або ж свідки підписали вже заповнені працівниками поліції пояснення. Зазначене дає підстави вважати про необ'єктивність у встановленні вказаних обставин місцевим судом, що призвело до прийняття помилкового рішення.
Крім того, апелянтом до суду першої інстанції було надано висновок №010168 від 16.10.18 року НКЛ «Соціотерапія» яким підтверджено, що він 14.10.2018 року о 16 год. 30 хв. звернувся до медичного закладу НКЛ «Соціотерапія» для огляду на стан сп'яніння та здачі відповідних аналізів. Через два дні був отриманий висновок №010168, який підтверджує факт того, що станом на 14.10.18 року він не перебував у стані наркотичного сп'яніння. Вказане повністю спростовує висновок суду про керування апелянтом 13.10.18 року транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння та є підставою для закриття провадження в справі за недоведеністю належними доказами в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 на підтримку поданої апеляційної скарги, пояснення експерта Котельницького Р.В. з приводу огляду ОСОБА_6 на стан наркотичного сп'яніння, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Частиною 3 ст.266 КУпАП визначено, що лише у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп'яніння містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858.
Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.
Так, ст.130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських і препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з абз.1 п.27 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації і транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від №14 23.12.2005 року, відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції.
Стан сп'яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника, який проводиться згідно з Інструкцією про порядок направлення для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженою спільним наказом МВС, Міністерства охорони здоров'я та Міністерства юстиції України № 114/38/15-36-18 від 24.02.1995 року.
У відповідності до абз.4 п.27 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. № 14, для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Окремий склад адміністративного правопорушення утворює відмова від проходження огляду на стан сп'яніння за наявності об'єктивних сумнівів у тверезості водія, всупереч положенням п.2.5. ПДР України.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 свою вину за ч.1 ст.130 КУпАП не визнав та пояснив, що не перебував у стані наркотичного сп'яніння, оскільки не вживає наркотичних речовин. При цьому, підтвердив, що відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку через поспіх та брак часу. Так, апелянт посилався на висновок №010168 від 16.10.18 року НКЛ «Соціотерапія» як доказ, що спростовує наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Попри невизнання вини ОСОБА_3, апеляційний суд дослідивши матеріали справи прийшов до переконання про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, який полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Зокрема, із протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №284377 від 13.10.2018 рокувидно, що13.10.2018 року о 23 год. 00 хв. по вул. Воскресенська, 2-а, в м. Києві, ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння: а саме, розширені зіниці очей не реагують на світло, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України (а.с.1).
Крім того, ОСОБА_3 самостійно письмово визнав, що відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку через поспіх та брак часу, про що зробив запис у протоколі, поважних підстав відмови при цьому не зазначив.
Водночас, обставини адміністративного правопорушення, за наслідками якого було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №284377 від 13.10.2018 року,підтверджуються рапортом інспектора роти 3 батальйону 4 полку 2 УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_7 (а.с.2), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 13.10.2018 року (а.с.3), відеозаписом з нагрудного реєстратора, відповідно до якого водій, на вимогу працівника поліції чітко висловив небажання (відмову) від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Згідно висновку НКЛ «Соцтерапія» №010168 від 16.10.2018 року, 14.10.2018 року о 16 год. 30 хв. проведений огляд ОСОБА_3 на стан сп'яніння. Ознак сп'яніння у останнього не виявлено (а.с.7).
Допитаний у суді апеляційної інстанції експерт Котельницький Р.В. пояснив, що дійсно 14.10.2018 року о 16 год. 30 хв. ним був проведений огляд ОСОБА_3 на стан сп'яніння, за результатами якого складено висновок НКЛ «Соцтерапія» №010168 від 16.10.2018 року. При цьому, у ході лабораторних досліджень ознак сп'яніння у ОСОБА_3 виявлено не було.
Врахувавши зазначене, апеляційний суд погоджується із доводами районного суду про те, що висновок НКЛ «Соцтерапія» №010168 від 16.10.2018 року не може бути підставою для звільнення ОСОБА_3 від відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, всупереч п.2.5. ПДР України.
Висновок підтверджує лише той факт, що 14.10.2018 року о 16 год. 30 хв. він не перебував у стані сп'яніння. Із моменту складання протоколу та огляду на стан сп'яніння, який був проведений за самостійним зверненням ОСОБА_3 до медичного закладу минуло більше 2 годин.
Попри невизнання вини ОСОБА_3, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП та необхідності накладення на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, є обґрунтованими.
У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного перегляду постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року та вважаються апеляційним судом необґрунтованими.
Із огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року щодо ОСОБА_3 - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.О. Габрієль