Житомирський апеляційний суд
Справа №275/439/16-ц Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І.
Категорія 48 Доповідач Коломієць О. С.
03 грудня 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Добровольської Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №275/439/16-ц за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Відділу реєстрації актів цивільного стану Брусилівського районного управління юстиції в Житомирській області, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про внесення змін в актовий запис про народження дитини
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 29 серпня 2018 року, яке ухвалено суддею Лівочкою Л.І. у смт Брусилів
встановив:
У вересні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з даним позовом, в якому просили зобов'язати відділ реєстрації актів цивільного стану Брусилівського районного управління юстиції в Житомирській області в Книзі реєстрації народжень внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме, виключити з нього відомості про ОСОБА_7, як батька ОСОБА_6 та внести всі необхідні зміни згідно першого свідоцтва про народження.
В обґрунтування своїх вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер їх батько - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 Позивачі разом зі своєю бабусею - ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 У встановлений законом строк вони звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. В інтересах свого неповнолітнього сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з заявою про прийняття спадщини також звернулася співмешканка їх батька - ОСОБА_4 Позивачі зазначають, що зі слів покійного батька їм відомо, що син ОСОБА_4 - ОСОБА_8, не є його сином. Він ніколи не вважав його своєю дитиною, із заявою про визнання батьківства не звертався. Протягом всієї вагітності ОСОБА_4, ОСОБА_7 взагалі не знав, що вона вагітна та не забирав її з пологового будинку. Після народження дитину було записано зі слів матері - ОСОБА_8. Це ім'я хлопчик носив приблизно до серпня - вересня 2015 року. Про ту обставину, що їх покійний батько визнав батьківство щодо малолітнього ОСОБА_8, позивачі дізнались коли звернулися до відділу реєстрації актів цивільного стану Брусилівського районного управління юстиції в Житомирській області з заявою про видачу свідоцтва про смерть батька. Їх було повідомлено, що первинне свідоцтво про смерть отримала його співмешканка ОСОБА_4
Позивачі вважають, що внесені зміни до актового запису про народження сина співмешканки ОСОБА_4 є сфальсифікованими, оскільки батьківство було визнане лише в семирічному віці дитини, після перенесення батьком інфаркту. Крім того, ОСОБА_7 останні роки зловживав спиртними напоями, а тому, на думку позивачів не міг адекватно усвідомлювати своїх дій та підписати відповідну заяву.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 29 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що в за життя ОСОБА_7 добре відносився до сина ОСОБА_4 - ОСОБА_8, але не вважав його своєю дитиною. Апелянт дуже рідко бачилась зі своїм батьком, та при зустрічах останній стверджував, що ОСОБА_8 не його син, оскільки ОСОБА_7 сумнівався, що саме він є його біологічним батьком. ОСОБА_7 останні роки зловживав спиртними напоями, а тому апелянт вважає, що її батько не підписував заяву про визнання батьківства стосовно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 Сама заява була написана особисто ОСОБА_4, однак суд першої інстанції не взяв це до уваги. Крім того, апелянт вважає, що у зв'язку з неявкою позивачів у судове засідання суд мав залишити позовну заяву без розгляду, проте, в порушення п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, судом вирішено спір по суті чим порушено принцип диспозитивності. Крім того, суд першої інстанції безпідставно та упереджено відмовив у задоволенні клопотання щодо почеркознавчого дослідження підпису в Книзі обліку оприбуткування і витрачання бланків свідоцтв про народження, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин справи.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позову через недоведеність заявлених вимог. Також зазначає, що померлий ОСОБА_7 за життя визнав себе батьком малолітнього ОСОБА_8, про що свідчить заява про визнання батьківства від 21.08.2015 р., яку останній особисто підписав в присутності начальника відділу ОСОБА_9 та спеціаліста відділу ОСОБА_10 та висновок судової почеркознавчої експертизи від 27.11.2018р.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
Представник відповідача та третя особа ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги не визнали, просили скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. З урахуванням наведеного та керуючись ст. 372 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи за їх відсутності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 21 серпня 2015 року ОСОБА_7 подав до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Брусилівського районного управління юстиції у Житомирській області заяву, в якій визнав себе батьком ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року у громадянки ОСОБА_4. Батьки просили присвоїти дитині прізвище батька - ОСОБА_7, по батькові - ОСОБА_7 (а.с.58 т.1).
У актовий запис № 18 від 05.03.2009 р. про народження ОСОБА_8 були внесені зміни, відповідно до яких прізвище дитини зазначено «ОСОБА_7», по батькові «ОСОБА_7», відомості про батька зазначені «ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.». На підставі даних змін було видано повторне свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 від 21.08.2015 р. (а.с.50, 51, 58, 59).
01 вересня 2015 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, почав відвідувати школу і його прізвище в шкільних документах та документах медичних закладах було вказано як «ОСОБА_7».
ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_7 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть видане 20 березня 2016 року відділом державної РАЦСу Брусилівського районного управління юстиції у Житомирській області (а.с.15 т.1).
Висновком судової експертизи за № 19/8-4/320-СЕ/17 від 27.11.2017 р. підтверджено, що підпис у графі «батько» на заяві про визнання батьківства від 21.08.2015р. виконано ймовірно ОСОБА_7 (а.с.38-46 т.2). Даний висновок колегія суддів визнає обґрунтованим, оскільки проведений судовим експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, таким, що не суперечить іншим матеріалам справи, не викликає сумніву в його правильності та вважає належним, допустимим, достовірним доказом у справі.
Допитані в судовому засіданні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 також підвередили, що померлий ОСОБА_7 за життя визнавав себе батьком малолітнього ОСОБА_6, завжди вважав себе його батьком, а тому і звернувся до РАГСу із заявою про визнання батьківства.
Посилання позивачів, що померлий ОСОБА_7 останні роки зловживав спиртними напоями, а тому не міг адекватно усвідомлювати значення своїх дій та підписати відповідну заяву є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження даних обставин. Разом з тим, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК).
Відповідно до ч.1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
За життя особи, записаної батьком дитини, ніхто інший, крім нього самого, оспорювати батьківство не має права.
Статтею 137 СК України передбачено випадки оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини. Проте спадкоємці мають право на оспорювання батьківства лише у тому випадку, коли сама особа, що записана батьком, не визнавала або оспорювала своє батьківство: - якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства; - якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці; - якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
За змістом ст. ст. 4, 5 ЦПК України особа має право на захист в судовому порядку лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у спосіб, визначений законом або договором.
Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що ОСОБА_7за своє життя визнавав себе батьком дитини, подав про це відповідну заяву до органу РАЦСу та знав, що записаний батьком дитини, в подальшому позов про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини не пред'являв, суд першої інстанції на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для виключення з актового запису про народження дитини відомостей про ОСОБА_7, як батька ОСОБА_6.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції в порушення п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України не залишив позову заяву без розгляду є безпідставними, оскільки неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 233 ЦПК України). Крім того, будь-яких заяв про залишення позову без розгляду від позивачів не надходило, а залишення позовної заяви у зв'язку з повторною неявкою позивача є правом, а не обов'язком суду. Разом з тим, у даній справі провадження було відкрито 19 вересня 2016 року, сторони давали пояснення по суті позовних вимог, надавали докази, за клопотанням позивачів у справі була призначена і проведена судова почеркознавча експертиза, а тому суд першої інстанції з урахуванням вищевказаних обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для ухвалення рішення у спорі між сторонами.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині виходу судом за межі позовних вимог в частині встановлення факту проживання покійного ОСОБА_7 та третьої особи ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, оскільки судом першої інстанції рішення з даного приводу у справі не ухвалювалось.
Інші приведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргуОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 29 серпня 2018 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 грудня 2018 року.
Головуючий: Судді: