"04" липня 2007 р. Справа № 16/2422
Господарський суд Черкаської області в складі судді Спаських Н.М., при секретарі судового засідання Буднік А.М. , за участю представників сторін:
позивача - не з'явилися;
відповідача - Білоус О.А., Сівов Ю.Ю. - за довіреностями,
третя особа: не з'явилася;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глорія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселівський цегельний завод" про визнання договору недійсним, повернення майна та стягнення 34 710.00 грн.
Заявлено позов про визнання договору від 28.12.2006 року про розірвання договору купівлі-продажу цегельного заводу недійсним, про повернення майна цегельного заводу у власність позивача та стягнення 34 710.00 грн. з мотивів укладення спірного договору не уповноваженою особою.
Представник позивача заявою від 27.06.2007 року ( а.с. 52) відмовився від стягнення 34 710,00 грн. Відмова від позову підлягає прийняттю судом, а провадження в цій частині позову слід припинити.
Решту позовних вимог представники позивача підтримали і просять задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечили повністю через його безпідставність та укладення спірного договору згідно вимог чинного законодавства.
Третя особа по справі направила клопотання про розгляд справи без своєї участі, яке підлягає до задоволення.
Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представників позивача, які належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи та не надавали змін до позовних вимог і клопотань про відкладення розгляду справи.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, наданих в ході розгляду справи, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів:
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2006 року між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу цегельного заводу, що розташований за адресою с. Веселівка, вул. Леніна, 20 Христинівського р-ну Черкаської області. Договір посвідчено нотаріально, розрахунок між сторонами проведено ( а.с. 14- заява про здійснення розрахунку).
28.12.2006 року сторони по справі вирішили розірвати договір купівлі-продажу та уклали договір про розірвання договору. З боку позивача договір підписано директором Тараненко С.А. (протокол № 3 а.с. 20), який і представляє позивача в даній справі. Тараненко С.А. також є співзасновником підприємства-позивача.
Позивач просить визнати недійсним договір про розірвання договору від 28.12.2006 року з підстав, що договір укладено не уповноваженою особою, оскільки Тараненко С.А. не повідомив про намір розірвати договір іншого засновника підприємства - Гордієнко Т.В. на загальних зборах, він не мав права здійснювати відчуження майна вартістю 50 і більше відсотків майна товариства без згоди загальних зборів, а його дії в подальшому були визнані товариством як такі, що вчинені з перевищенням повноважень ( протокол а.с. 19).
У відповідності до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки, які він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим , зокрема у разі, якщо особа, які він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
На доведення позовних вимог у судовому засіданні 27.06.2007 року досліджувався оригінальний примірник статуту підприємства-позивача, яким передбачено, що директор підприємства без довіреності здійснює дії від імені товариства, в т.ч. укладає угоди ( без вказівки про обмеження на їх укладення).
Від надання суду копії статуту в судовому засіданні 27.06.2007 року представники позивача ухилилися, вимоги ухвали від 27.06.2007 року про надання копії статуту підприємства на наступне засідання суду протиправно не виконали.
Позивач вказує, що згідно ч. 2 ст. 98 ЦК України, рішення про відчуження майна товариства в розмірі 50 і більше відсотків майна, приймаються загальними зборами товариства, чим також доводить неправомірність дій директора по укладенню спірного договору.
Суд вважає, що якщо сторони уклали спірний договір, предмет якого визначили як розірвання договору купівлі-продажу цегельного заводу, то спірний договір не є відчуженням майна товариства, а є угодою про розірвання вже укладеного договору. На такі угоди заборони статуту підприємства-позивача та ст. 98 ЦК України не поширюються.
Крім того, згідно статуту позивача питання про відчуження майна товариства до виключної компетенції загальних зборів не віднесено.
За результатами укладення спірного договору про розірвання договору від 28.12.2006 року позивач фактично відмовився від придбання комплексу цегельного заводу у відповідача, а не здійснив його відчуження від свого імені.
Цивільний Кодекс України має главу 53 стосовно укладення, зміни та розірвання договору, з якої вбачається, що розірвання договору є згодою сторін стосовно долі договору, а не укладенням певного виду договорів відчуження, які по ЦК України регулюються самостійними статтями залежно від виду договору відчуження.
Якщо позивач вважає, що спірний договір є договором відчуження, то він також не довів і не намагався довести, до якого виду договорів відчуження відноситься спірний договір згідно ЦК України.
Договір про розірвання договору було виконано обома сторонами -- цегельний завод повернуто відповідачу, який здійснив його відчуження на користь третьої особи по справі.
Доводи представника позивача по справі Тараненка А.С. про те, що перебування його на посаді директора підприємства є нелегітимним, матеріалами справи не підтверджуються. Доказів про звільнення його з посади суду не надано, повноваження директора позивача при укладенні обох договорів між сторонами також перевірялися і нотаріусом. Копію картки із зразками підписів з банку на доведення того, що коштами підприємства розпоряджається інша особа позивач суду також не надав ( ухвала а.с. 56). В довідці з ЄДРПОУ на позивача (а.с. 16) директором підприємства вказано Тараненка Сергія Анатолійовича. Даною особою також було підписано і позовну заяву та скріплено печаткою.
Інших підстав визнання недійсним договору від 28.12.2006 року про розірвання договору крім доводів про укладення його не уповноваженою особою, позивач суду не надав. Представник позивача заявляв клопотання про відкладення розгляду справи для уточнення позовних вимог, але в останнє засідання уточнення надані не були, а представники позивача не з'явилися з невідомих причин.
На підставі викладеного, в частині позовних вимог про визнання недійсним договору про розірвання договору від 28.12.2006 року між сторонами у позові слід відмовити повністю.
З копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ( а.с. 50) вбачається, що власником комплексу цегельного заводу по вул. Леніна, 20 с. Веселівка Христинівського р-ну Черкаської обл. в даний час є Передрій Тетяна Сергіївна згідно договору дарування від 30.03.2007 року, копія якого є у справі.
Доказів про визнання недійсним договору дарування та скасування права власності третьої особи на приміщення цегельного заводу сторони у справу не надали.
З цих підстав відповідач не може відповідати за вимогою про повернення у власність позивача комплексу цегельного заводу і в цій частині позовних вимог слід також відмовити.
Таким чином, позивач не довів правомірність своїх вимог, а тому позов до задоволення не підлягає.
При відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -
Відмову позивача від стягнення 34 710,00 грн. прийняти, а провадження у справі в цій частині припинити.
В решті позовних вимог у позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Суддя Н.М. Спаських