09 листопада 2018 року Справа № 0440/6026/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.08.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо утримання з пенсії, яка призначалась ОСОБА_1 до виплати, сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору, відрахування як з працюючого пенсіонера за період із 01.02.2015 року по 17.05.2017 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 завдану шкоду внаслідок протиправного утримання з пенсії ОСОБА_1, як з працюючого пенсіонера податку на доходи фізичних осіб, військового збору, в сумі 39 439,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно отриманої довідки №983 від 28.03.2018 року позивачу стало відомо, що починаючи з 01.02.2015 року по травень 2017 року з пенсії позивача сукупно утримано 44 292,04 грн. податків: на доходи фізичних осіб - 7733,16 грн., відрахування в період роботи - 35785,59 грн. та військовий збір - 773,29 грн. Позивач вважає протиправними та такими, що суперечать вимогам законодавства дії відповідача щодо утримання з його пенсії вищевказаних сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та відрахування як з працюючого пенсіонера.
13.08.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
04.09.2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що відраховуючи з пенсії позивача податку на доходи фізичних осіб, військового збору та відрахування як з працюючого пенсіонера відповідач діяв на підставі, у спосіб та у межах повноважень визначених законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
13.09.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, продовжено строк для проведення підготовчого провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.11.2018 року.
01.11.2018 року сторони у судове засідання не з'явились, судом вирішено закрити підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.11.2018 року.
01.11.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення в якості співвідповідача по справі - Криворізьку північну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Позивач у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, при цьому посилаючись на доводи наведенні у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, при цьому посилаючись на доводи наведенні у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію з 18.02.2003 року відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №983 від 28.03.2018 року за період з 01.02.2015 року по травень 2017 року з пенсії позивача було утримано 44 292,04 грн податків, а саме: податку на доходи фізичних осіб 15 % - 7733,16 грн., відрахування в період роботи 15% - 35785,59 грн. та військовий збір 1,5% - 773,29 грн.
Позивач не погоджується із вищевказаними діями відповідача та вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо виплати пенсії позивачу у період з лютого 2015 року по травень 2017 року у розмірі 85 %, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач з 18.02.2003 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугою років призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та після призначення пенсії продовжував працювати, а саме з 24.04.2012 року по 17.05.2017 року працював у ПАТ «Криворіжаглобуд».
Згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1789-ХІІ) в редакції Закону N 213-VIII від 02.03.2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:
особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується;
у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на інших посадах/роботах пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року (далі - Закон №1697-VII), який набрав чинності з 15.07.2015 року та на підставі якого втратив чинність Закон № 1789-ХІІ, в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015, тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року:
особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;
у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ч. 15 ст. 86 Закону №1697-VII із змінами, внесеними згідно Закону №1774-VIII від 06.12.2016, тимчасово, по 31 грудня 2017 року:
особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;
у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин та станом на час вирішення спору вищенаведені норми закону не скасовані та не визнані у встановленому порядку такими, що не відповідають Конституції України.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року позивачу призначений розмір пенсії становив - 6257,40 грн., 85 % пенсії становить - 5318,79 грн., що є більшим ніж 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
За період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року позивачу призначений розмір пенсії становив - 11013,43 грн., 85% пенсії становить - 9361,42 грн., що є більшим ніж 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно, за період з 01.01.2017 року по 17.05.2017 року (по дату звільнення з роботи) пенсія позивачу враховувалась у сумі, що становить 85 % призначеного розміру, але не менше 150 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини дії відповідача, щодо виплати пенсії позивача у розмірі 85 відсотків призначеного розміру за період з 01.04.2015 року по 17.05.2017 року є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо утримання з пенсії позивача сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 16-1 розділу ХХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3. пункту 16-1 розділу ХХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України).
Пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. N 71-VIII, який набрав законної сили 01.01.2015 року, підпункт 164.2.19 Податкового кодексу України викладено в такій редакції: «164.2.19. суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати».
Згідно з вимогами ч. 3 статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 р. № 1789-XII «Про прокуратуру» (у редакції на час призначення пенсії), відповідно до якого з 2003 року позивач отримує пенсію за вислугу років:
«Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше …».
Пунктом 168.1.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку здійснюється податковим агентом.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України) (пункт 168.3 статті 168 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 167.1. ст. 167 Податкового кодексу України в редакції, що діяла з 01.01.2015 року, ставка податку становила 15 відсотків бази оподаткування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач з квітня 2015 року вираховував з пенсії позивача в частині, що перевищувала три розміри мінімальної заробітної плати, податок на дохід фізичних осіб в розмірі 15% та 1,5% військового збору, що, на думку позивача, є неправомірним. При цьому, з 01.07.2017 року було припинено утримання податку з пенсії з позивача.
З часу набрання чинності положень підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та пункту 16-1 розділу ХХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України та протягом 2015-2017 років ці положення були діючими, не визнавалися у встановленому законом порядку неконституційними.
27.02.2018 року Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2018 у справі №1-6/2018 за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, відповідно до якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Верховний Суд в постанові від 20 березня 2018 року у справі № 466/7720/16-а (провадження № К/9901/1468/17) дійшов до висновку, що «прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2018 у справі №1-6/2018 щодо визнання такими, що не відповідають Конституції України положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України не є підставою для скасування судових рішень та визнання протиправними дій відповідача щодо оподаткування пенсії позивача, оскільки відповідно до рішення від 27.02.2018 у справі №1-6/2018 положення статті 164 ПК України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення».
Отже, відповідно до вказаного висновку Верховного Суду порушене право позивача, факт порушення якого було встановлено Конституційним Судом України у рішенні від 27.02.2018 року у справі № 1-6/2018, не підлягає поновленню.
Суд не погоджується із зазначеним висновком, з огляду на наступне.
Так, наприклад п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України встановлено, що підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Суд звертає увагу, що загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Частиною 3 ст. 7 КАС України встановлено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, висновки Конституційного Суду України, що викладені у рішенні від 27.02.2018 року №1-р/2018 у справі №1-6/2018 щодо неконституційності абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України поширюються також і на спірні правовідносини у цій справі, що виникли до прийняття цього рішення, адже лише констатацію того, що Закон суперечив Конституції України неможна вважати належним та ефективним засобом правового захисту.
Так, зокрема у пп. 4.1 п. 4 рішення від 27.02.2018 року №1-р/2018 у справі №1-6/2018 Конституційний Суд України зазначив, що після запровадження у законодавстві України з 1 липня 2014 року оподаткування пенсій упродовж двох років Верховна Рада України тричі вносила зміни. За таких обставин особи, які мають право на пенсійні виплати, об'єктивно не могли бути впевненими у своїх правомірних очікуваннях щодо стабільності правового регулювання у цій сфері, встановлення Верховною Радою України у законодавстві України оподаткування пенсій та зміни суми, з якої починається таке оподаткування, суперечить таким елементам конституційного принципу верховенства права, як правова визначеність, правова передбачуваність, правомірні очікування та справедливість, тому положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу не відповідає частині першій статті 8 Конституції України.
Позивачу з 2003 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії не підлягають оподаткуванню.
Отже, позивач мав законні сподівання на отримання пенсії за віком без відрахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору, як про це зазначено у вищевказаному рішенні Конституційного Суду України.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 завдану шкоду внаслідок протиправного утримання з пенсії ОСОБА_1, як з працюючого пенсіонера податку на доходи фізичних осіб, військового збору, в сумі 39 439,00 грн., суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, щодо утримання з пенсії працюючого пенсіонера податку на доходи фізичних осіб, військового збору були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 року у справі №1-р/2018.
Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України», конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
За приписами ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Тобто, лише Конституційний Суд вирішує питання про відповідність конституції законів.
Таким чином, до винесення вказаного рішення Конституційним Судом України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а щодо виплати позивачу 85 % пенсії станом на час вирішення спору відповідні норми не скасовані та не визнані такими, що не відповідають Конституції України, а відтак, підстави для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у спірних відносинах відсутні, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відсутність завданої відповідачем шкоди позивачу.
Крім того, постановою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 24.07.2015 року у справі №212/4850/15-а, також підтверджено правомірність дій відповідача при обчисленні розміру пенсійної виплати позивача із утриманням податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, прийняття рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи наведене, суд вважає, що для повного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивачу без утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.02.2015 року по 01.07.2016 року та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу без утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.02.2015 року по 01.07.2016 року, з урахуванням встановлених обставин у справі та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ОСОБА_1 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1409,60 грн., що документально підтверджується квитанціями №0.0.1099707426.2 від 02.08.2018 року у розмірі 704,80 грн. та №0.0.1099707115.1 від 02.08.2018 року у розмірі 704,80 грн.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 704,80 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (50106, м.Кривий Ріг, вул.Городня, буд.48, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1, без утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.02.2015 року по 01.07.2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату позивачу пенсії ОСОБА_1 без утримання податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.02.2015 року по 01.07.2016 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (50106, м.Кривий Ріг, вул.Городня, буд.48, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 19.11.2018 року.
Суддя ОСОБА_3