23 листопада 2018 року Справа № 0440/5763/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОГОЛ-АГРО" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "МОГОЛ-АГРО" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 31.05.2018 року;
- стягнути на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 31.05.2018 року, якими нараховано штрафні санкції за порушення строку сплати сум узгоджених грошових зобов'язань, є такими, що винесені з грубим порушенням норм чинного податкового законодавства та підлягають скасуванню, оскільки податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 12.10.2017 року, яке стало підставою для нарахування податкового зобов'язання, скасовано рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 804/956/18, яке набрало законної сили. При цьому, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України. Штрафна санкція застосовується на наявності узгодженої суми податкового зобов'язання та у разі її несплати у встановлений строк.
Ухвалою суду від 27 серпня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Заперечуючи проти позову у письмовому відзиві від 16 жовтня 2018 року, представник відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви, оскільки вважає, що під час прийняття оспорюваних рішень Головне управління ДФС у Дніпропетровській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 0440/5763/18 до судового розгляду по суті.
29 жовтня 2018 року на адресу суду від ТОВ «МОГОЛ АГРО» надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію викладену в позовній заяві та зазначено, що у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог.
Представник позивача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника товариства.
Представник відповідача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду клопотання відповідно до якого не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника ТОВ «МОГОЛ-АГРО».
Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що начальником відділу адміністрування податку на додану вартість території обслуговування Західно-Донбаської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_2, на підставі підпункту 19-1.1.1 пункту 19.1 статті 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І Податкового кодексу України, у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ «МОГОЛ-АГРО» код за ЄДРПОУ 38114928 з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період жовтень, листопад, грудень 2017 року.
За результатами проведеної камеральної перевірки контролюючим органом складено Акт № 24379/04-36-12-10/38114928 від 10.05.2018 року (далі - Акт перевірки).
Так, проведеною перевіркою термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість встановлено порушення вимог пунктів 57.1, 57.3 статті 57 глави 4 розділу ІІ та пункту 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню (форма «Р») від 12.10.2017 року № 26311210 та податкових деклараціях з податку на додану вартість № НОМЕР_4 від 19.12.2017 року та № НОМЕР_5 від 22.01.2018 року.
На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № НОМЕР_1 від 31.05.2018 року за затримку на 25 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 375,00 грн.;
- № НОМЕР_2 від 31.05.2018 року за затримку на 32, 31 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1 564,00 грн.
Правомірність винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
В свою чергу строки сплати податкового зобов'язання врегульовані статтею 57 Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
За приписами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Так, з матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що відповідно до Акту камеральної перевірки від 19.09.2017 року ТОВ «МОГОЛ-АГРО» збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 3 000,00 грн. у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 12.10.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 3 000,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 750,00 грн. за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що суму грошового зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням від 12.10.2017 року № НОМЕР_3 було внесено контролюючим органом до індивідуальної картки платника податків.
Проте, судом встановлено, що ТОВ «МОГОЛ-АГРО» вищевказане податкове повідомлення - рішення було оскаржене у судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 804/956/18 адміністративний позов ТОВ «МОГОЛ-АГРО» було задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 12.10.2017 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області. Дане рішення суду набрало законної сили.
Суд зазначає, що відповідно до пп. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Згідно п. 57.4 ст. 57 Податкового кодексу України, пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи скасування за судовим рішенням податкового повідомлення - рішення від 12.10.2017 року № НОМЕР_3, на підставі якого в подальшому відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.05.2018 року, яким ТОВ «МОГОЛ-АГРО» визначено штрафну санкцію за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 10% - 375,00 грн., суд вважає за необхідне скасувати останнє згідно п. 57.4 ст. 57 Податкового кодексу України.
Що стосується правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 31.05.2018 року, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем в порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України прострочено строк сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно визначених ним у податкових деклараціях за листопад 2017 року та грудень 2017 року.
Так, зокрема, позивачем на 31 день було прострочено сплату податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 3 910,00 грн., за декларацією № НОМЕР_4 від 19.12.2017 року за листопад 2017 року (фактична сплата 30.01.2018 року) та на 32 дні було прострочено сплату податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 3 910,00 грн., за декларацією № НОМЕР_5 від 22.01.2018 року за грудень 2017 року (фактична сплата 03.03.2018 року).
Прострочення сплати позивачем самостійно визначених та узгоджених податкових зобов'язань підтверджується копією інтегрованої картки платника податку на додану вартість за 2017-2018 роки, що наявна в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п.46.1 ст. 46 Податкового кодексу України).
Згідно п. 54.1 ст. 57 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Крім того, суд звертає увагу, що жодних належних пояснень чи спростувань позиції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, відносно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 31.05.2018 року позивачем не надано, обґрунтування ж позовної заяви будується виключно на рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 804/956/18, яке жодним чином не стосується вказаного податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно притягнув позивача до відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання, тому підстави для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 31.05.2018 року відсутні.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи зазначене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МОГОЛ-АГРО" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.05.2018 року, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОГОЛ-АГРО" (52650, Дніпропетровська область, Васильківський район, с. Шевченкове, вул. Шевченка, буд. 71, код ЄДРПОУ 38114928) сплачений судовий збір у розмірі 1 762,00 гривень (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 23.11.2018 року.
Суддя Н.В. Боженко