про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
05 грудня 2018 р. Справа № 120/4391/18-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Поліщук Ірина Миколаївна розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1
до: Калинівської міської ради
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Калинівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Нова, м. Калинівка.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви приходжу до висновку, що подану ОСОБА_2 позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
В даному ж випадку, як слідує із змісту позовної заяви, звернення до суду з даним позовом фактично зумовлене із незгодою позивача із допущеною, на його думку, бездіяльністю відповідача щодо не прийняття рішення про надання дозволу на приватизацію шляхом викупу земельної ділянки по вул. Нова, м. Калинівка, а також не прийняття рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з метою її викупу.
В той же час, до матеріалів позовної заяви позивач долучає листи - відповіді Калинівської міської ради із поясненнями підстав не можливості прийняття рішення по суті поставлених позивачем питань, а саме: надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з метою її викупу.
Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач фактично має намір усунути порушення свого переважного права на приватизацію земельної ділянки, яке, на його думку, порушується бездіяльністю відповідача. Тобто, в даному випадку існує спір про право, який стосується відносин щодо права позивача на приватизацію спірної земельної ділянки.
Згідно зі статтею 5 Земельного кодексу України одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Із наведеного слідує, що під час розгляду поданих позивачем заяв про надання дозволу на приватизацію шляхом викупу земельної ділянки по вул. Нова, м. Калинівка та про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з метою її викупу, Калинівська міська рада реалізує право розпорядження комунальним майном від імені територіальної громади і має при цьому рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто є рівноправним суб'єктом господарських відносин.
При цьому, такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.
Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 07.11.2018 року по справі №601/947/17, а також від 13.09.2018 року по справі 383/447/14-а та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом
У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії" зазначив, що поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно із ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
З урахуванням вище викладеного, приходжу до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Одночасно роз'яснюю, що даний спір може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
2.Роз"яснити позивачу, що даний спір може бути вирішений в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
3. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 05.12.2018 року.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна