21.06.07
Справа №АС17/240-07.
Господарський суд Сумської області у складі:
Головуючого судді - Коваленко О.В.
Секретаря судового засідання - Котенко Н.М.
Розглянувши справу:
За позовом: Приватного підприємства Агрофірма «Коровинці»
до відповідача: Управління пенсійного фонду України в Недригайлівському районі
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору Колективне сільськогосподарське підприємство «Комінтерн»
про вчинення певних дій.
СУДДЯ КОВАЛЕНКО О.В.
Представники:
Від позивача Канівець Р.О.
Від відповідача Нездоймишапка О.О.
Третя особа: не з'явився
Суть спору: позивач просить визнати незаконними дії Управління пенсійного фонду України в Недригайлівському районні, щодо здійснення нарахувань фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, визнати нечинними розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2005 та 2006 роки, здійснені Управлінням пенсійного фонду України в Недригайлівському районні та зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Недригайлівському районні зробити перерахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2005 та 2006 роки у відповідності до діючого законодавства.
Відповідач у відзиві на позов, вимоги позивача не визнає, посилаючись на те що, всі розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, були здійснені відповідно до законодавства, про пенсійне забезпечення, крім того відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення з адміністративним позовом.
Представник третьої особи - в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 128 КАС України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
18 березня 2000 року відповідно до протоколу №2 зборів учасників Колективного сільськогосподарського підприємства «Комінтерн», зазначене підприємство було реструктурізоване і на його основі створено Приватне підприємство агрофірма «Коровинці», в протоколі зборів засновників було зазначено, що ПП агрофірма «Коровинці» не є правонаступником КСП «Комінтерн». 24.03.2000 року на підставі розпорядження голови Недригайлівської районної адміністрації №37 було зареєстровано статут Приватного підприємства агрофірми «Коровинці». В подальшому рішенням власника від 20.09.2000р. позивачем були прийняті на себе зобов'язання КСП «Комінтерн» по сплаті боргів до пенсійного фонду. 27.09.2000р. до статуту позивача було внесено зміни до розділу 1, а саме доповненно п. 1.1.1. відповідно до якого ПП агрофірма «Коровинці» приймала на себе зобов'язання КСП «Комінтерн» по платежах до пенсійного фонду, по недоїмці пільгових пенсій і регресних вимогах.
Відповідно до п. 1.1.1.Статуту позивач виконав взяті на себе зобов'язання, сплативши відповідачу заборгованість, яка обраховувулася за КСП «Комінтерн» на момент його реструктурізації тобто станом на 18 березня 2000 року. Після виконання зазначеного пункту статуту, будь-які зобов'язання КСП «Комінтерн», позивач не приймав.
Управління пенсійного фонду України в Недригайлівському районні вважає, що позивач є правонаступником КСП «Комінтерн» по всіх його обов'язках, і в продовж 2005р. та 2006р. здійснювало нарахування заборгованості по сплаті витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає їм право на призначення цих пенсій. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про здійснення перерахунку з розмежуванням витрат які повинен нести позивач, а які повинні нести інші підприємства на яких відповідно працювали працівники яким призначено пільгові пенсії та на яких вони відповідно напрацьовували пільгові умови для пенсій. У відповідь на це відповідач зазначав, що ПП агрофірма «Коровинці є правонаступником КСП «Комінтерн» і повинно відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.
Позивач вважає що такі дії відповідача порушують його інтереси в частині неправомірного нарахування йому таких витрат та порушують його майнові інтереси як суб'єкта господарювання, тим більше що зазначені платежі є обов'язковими і підлягають обов'язковій сплаті, а тому він змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, які мають значення для вирішення справи по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 (далі інструкція) передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме «Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Пунктом 6.2. вищезазначеної інструкції передбачено, що в витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах. При визначенні частки сплати окремого підприємства стаж ураховується в місяцях (шляхом переведення років у місяці).
Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже зазначеними нормативними актами на відповідача беспосередньо покладено обов'язок розмежувати витрати між підприємствами на яких працівник працював та мав пільги необхідні для призначення пільгової пенсії. Всупереч цьому, управління пенсійного фонду України в Недригайлівському районні, не зробило жодної спроби, щодо встановлення необхідних фактів. Хоча відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Крім того п. 6.3. Інструкції від 19 грудня 2003 р. N 21-1 передбачено, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники. Але позивач не є правонаступником третьої особи, про що свідчить, рішення власника про внесення змін до статуту та статут підприємства.
Як вбачається з розрахунків відповідача (в матеріалах справи) на позивача покладено 100 відсоткові зобов'язання по вішкодуванню спірних витрат, хоча ці працівники напрацьовували більшу частину свого пільгового стажу на іншому підприємстві. Про що свідчать записи в їх трудових книжках та данні які містяться в особових пенсійних справах пільговиків.
Отже вимоги позивача в частині визнання незаконними дій Управління пенсійного фонду України в Недригайлівському районні, щодо здійснення нарахувань фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є обґрунтованими та підлягають задоволенню. А за таких обставин вимоги позивача в частині зобов'язання Управління пенсійного фонду України в Недригайлівському районні зробити перерахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2005 та 2006 роки у відповідності до діючого законодавства також є обґрунтованими та правомірними і підлягають задоволенню.
Вимоги ПП агрофірми «Коровинці» в частині визнання нечинними розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2005 та 2006 роки, здійснених Управлінням пенсійного фонду України в Недригайлівському районні суд вважає необгрунтованими, оскільки на час здіснення зазначених розрахунків, саме позивачем було надано данні на підставі яких відповідач і здійснив ці нарахування.
Посилання відповідача на ст. 99 КАС України, а саме зазначення що позивачем пропущено строк позовної давності в один рік судом не приймається, оскільки відповідачем не взято до уваги те що відповідно до п. 6.9. «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 (далі інструкція), не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», отже з цього витікає те що до зазначених правовідносин застосовуються положення цього Закону. Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Крім того зазначеним законом встановлено, рішення контролюючого органу може бути оскаржене, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Виходячи з викладеного, відсутні підстави для застосування строку позовної давності в один рік. Оскільки позивач подав позов про визнання незаконними розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2005 та 2006 роки то зазначені зобов'язання є не узгодженими, а тому повинно бути застосовано трирічний строк позовної давності.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 161, 162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконними дії Управління пенсійного фонду України в Недригайлівському районні, щодо здійснення нарахувань Приватному підприємству Агрофірмі «Коровинці» фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
3. Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Недригайлівському районні зробити перерахунок нарахувань Приватному підприємству Агрофірмі «Коровинці» фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2005 та 2006 роки у відповідності до діючого законодавства.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження
Повний текст постанови підписано 02.07.2007р.
СУДДЯ О.В. КОВАЛЕНКО