«05» грудня 2018 року
м. Харків
справа № 640/12067/18-ц
провадження № 22ц/818/1477/18
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Кругової С.С., Яцини В.Б.,
учасники справи:
позивач - Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Харківська міська рада
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2018 року в складі судді Зуб Г.А.,
У липні 2018 року Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: Харківська міська рада про виконання договірних зобов'язань, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 до бюджету міста Харкова суму основного боргу в розмірі 5300,00 грн., 3% річних за період з 22 липня 2017 року по 10 липня 2018 року - 154,00 грн. і інфляційні витрати за період з липня 2017 року по липень 2018 року - 524,67 грн., суму штрафу -1325,00 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради судовий збір в розмірі 1762,00 грн.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2018 року цивільну справу надіслано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова.
Не погоджуючись з ухвалою судді, Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до Київського районного суду м. Харкова для вирішення питання про відкриття провадження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права.
Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що правовідносини, пов'язані зі сплатою коштів пайової участі, виникають з приводу нерухомого майна, яке прийнято до експлуатації без укладення договору про пайову участь та сплати встановленого договором розміру коштів, тому на такий вид спору повинні розповсюджуватися правила виключної підсудності (за місцезнаходженням майна).
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З частини 2 статті 369 ЦПК України вбачається, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради необхідно задовольнити, ухвалу судді - скасувати.
Ухвала судді суду першої інстанції мотивована тим, що цей спір виник не з приводу нерухомого майна, тому справа не підсудна Київському районному суду м. Харкова.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Зі змісту статті 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно частини 8 статті 27 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Частиною 1 статті 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пунктах 40, 41 та 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача (частина 15 статті 28 ЦПК України). Суди мають виходити з того, що таке правило підсудності зазвичай стосується позовних вимог, які випливають із однієї правової підстави та пред'являються до кількох осіб (наприклад, позов до кількох відповідачів про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю чи майну позивача їх спільними діями; позов до засобів масової інформації та автора поширеного ними матеріалу про спростування недостовірної інформації). За змістом статті 28 ЦПК України такий вибір підсудності поширюється лише на позови, для яких встановлено загальну територіальну підсудність. Отже, правило частини 15 статті 28 ЦПК України не змінює правила виключної підсудності. У зв'язку із цим якщо до кількох відповідачів пред'явлено позови, пов'язані між собою, на один з яких поширюється виключна підсудність, то щодо вимог, пов'язаних між собою, діють правила статті 30 ЦПК України.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об'єкти нерухомості, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у липні 2018 року Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: Харківська міська рада про виконання договірних зобов'язань, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 до бюджету міста Харкова суму основного боргу в розмірі 5300,00 грн., 3% річних за період з 22 липня 2017 року по 10 липня 2018 року - 154,00 грн. і інфляційні витрати за період з липня 2017 року по липень 2018 року - 524,67 грн., суму штрафу - 1325,00 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради судовий збір в розмірі 1762,00 грн.
Позовна заява Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради мотивована тим, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 червня 2017 року по справі № 640/16544/16-ц за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: Харківська міська рада про визнання правочину укладеним, позовні вимоги Департаменту задоволено частково, визнано укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між ОСОБА_1 та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради. Проте, на теперішній час ОСОБА_1 договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин не виконує, пайовий внесок не сплачує.
Враховуючи, що цей спір виник з приводу нерухомого майна, передача справи на розгляд до іншого суду за місцем реєстрації ОСОБА_1 є помилковою.
Виходячи з того, що ухвалу суду постановлено з порушенням норм процесуального права, судова колегія вважає за необхідне відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу - задовольнити, судове рішення - скасувати.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст.374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - задовольнити.
Ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2018 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді С.С. Кругова
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 05 грудня 2018 року.